Постанова № 41477627, 19.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 листопада 2014 року 08:05 № 826/15189/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Дмитрієвій В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МХТК" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МХТК» (надалі-позивач/ТОВ «МХТК») до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (відповідач/ДПІ у Солом'янському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.12.2013 р. №0008372203;

2. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2014 р. провадження у справі було відкрито та призначено до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.12.2013 р. №0008372203 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судове засідання з'явився представник відповідача, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить суд в їх задоволенні відмовити з підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно та з дотриманням норм чинного законодавства.

Крім того, в судовому засіданні було допитано в якості свідків ОСОБА_1 (директора ТОВ «МХТК») та ОСОБА_2 (директора ПП «Торговий Союз Донбасса»), які повідомили суду про порядок укладання договорів, а також надали пояснення стосовно результатів виконання умов таких договорів.

Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, заслухавши пояснення свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МХТК» зареєстроване Солом'янською районною державною адміністрацією м. Києва, свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО №698354 від 11.05.2006 р. У зв'язку зі зміною місцезнаходження свідоцтво про державну реєстрацію було замінено від 06.03.2008 р. №10731070003009578. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.05.2006 р. за №16057.

Згідно з реєстраційними даними основними видами діяльності ТОВ «МХТК» визначено: оптову торгівлю хімічними продуктами; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; неспеціалізована оптова торгівля; дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки.

Так, у період з 16.08.2013 р. по 30.08.2013 р. на підставі наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки №336 від 07.08.2013 р. (надалі-Наказ №336) та направлень №310/26-58-22-03, №311/26-58-22-03, №312/26-58-22-03, №321/26-58-22-03 та №322/26-58-22-03 від 16.08.2013 р., відповідно до ст.77 Податкового кодексу України (надалі-ПК України) та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, ДПІ у Солом'янському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «МХТК» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Солом'янському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві було складено акт №1210/26-58-22-03-17/34405192 від 06.09.2014 р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «МХТК» (код ЄДРПОУ 34405192) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. (надалі-Акт №1210), в якому було зафіксовано про встановлені порушення позивача, зокрема:

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 1 327 000,00 грн., у тому числі за період: 2012 р. - 1 327 200,00 грн. (IV кв.2012 - 1 327 200,00 грн.);

- п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 302 233,00 грн., у тому числі за періоди: листопад 2012 р. - 278 290,00 грн.; грудень 2012 р. - 23 943,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 578 817,00 грн., в тому числі за період: грудень 2012 р. - 578 817,00 грн.

На підставі Акту №1210, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0008372203 від 03.12.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 377 791,00 грн. (з яких 302 233,00 грн. - за основним платежем та 75 558,00 грн. - за штрафними санкціями).

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача, ТОВ «МХТК» звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Торговий Союз Донбасса» було укладено договір про надання маркетингових та консультаційних послуг №1/10/12 від 01.10.2012 р. (надалі-Договір №1/10/12), відповідно до якого, Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення дослідження кон'юктури ринку за напрямками, що цікавлять Замовника і які визначені у цьому договорі (п.1.1 Договору №1/10/12).

Відповідно до п.1.2 Договору №1/10/12 об'єктом аналітичних досліджень кон'юктури ринку за цим договором є поліетилен та пропілен різних марок.

Згідно п.5.3 Договору №1/10/12 при здачі результатів досліджень сторони складають у 2-х примірниках акт приймання-передачі виконаних робіт.

Так, на підтвердження виконання умов Договору №1/10/12, позивачем було надано до суду акти надання послуг.

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, позивачем було надано до суду податкові накладні, які були виписані останньому ПП «Торговий Союз Донбасса».

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ «МХТК» здійснювало господарські операції на підставі укладених з ПП «МТІ» тотожних договорів про надання послуг з друку та розповсюдження листівок, буклетів та інших матеріалів від 01.10.2012 р., зокрема: №01-10-П (надалі-Договір №01-10-П), №02-10-П (надалі-Договір №02-10-П) та №01/10/1 (надалі-Договір №01/10/1), відповідно до яких Виконавець надає послуги з розповсюдження листівок, буклетів та інших матеріалів, а Замовник приймає і оплачує їх відповідно до умов договору (п.1.1 Договору №01-10-П, Договору №02-10-П та Договору №01/10/1).

Так, на підтвердження виконання сторонами вимог договорів про надання послуг з друку та розповсюдження листівок, буклетів та інших матеріалів, ТОВ «МХТК» було надано до суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо розповсюдження рекламної продукції.

Крім того, позивачем було надано до суду податкові накладні, які виписані останньому ПП «МТІ» за укладеними договорами. В той же час, в якості додаткових доказів, позивачем було надано до суду видаткові накладні.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В той же час, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. ТОВ «МХТК» задекларовано податок на прибуток у сумі 409 357,00 грн. Однак перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. встановлено його заниження на 1 327 200,00 грн., в тому числі у період 2012 р. - 1 327 200,00 грн.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, п.138.6 - 138.9, пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

При цьому, в пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.138.2, п.138.11 цієї статті, п.140.2 - п.140.5 ст.140, ст.142 і ст.143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, ПК України визначено випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. ТОВ «МХТК» задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 984 306,00 грн.

Проте, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.211 р. по 31.12.2012 р. встановлено його заниження на 302 233,00 грн., в тому числі за період: листопад 2012 р. - 278 290,00 грн.; грудень 2012 р. - 23 943,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 578 817,00 грн., у тому числі за грудень 2012 р. - 578 817,00 грн.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп. «б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Так, згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, враховуючи вищевикладене можна зробити висновок про те, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, тобто отримання податкової вигоди, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Водночас, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі-Закон №996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996) (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку (надалі-Положення №88) (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі

первинних документів можуть складатися зведені документи (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В той же час, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Так, суд звертає увагу на те, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2014 р. було витребувано від позивача документи які посвідчують реальність здійснюваних господарських операцій у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. з ПП «Торговий Союз Донбасса» та ПП «МТІ», зокрема: належним чином завірені копії наступник документів (або письмові пояснення із зазначенням причин неможливості їх надання): договори та додатки до договорів (додаткові угоди в разі наявності) укладені між позивачем та ПП «Торговий Союз Донбасса» та ПП «МТІ» за перевіряємий період; акти виконаних робіт (наданих послуг); видаткові накладні; рахунки-фактури, платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати позивачем вартості отриманих робіт (послуг); довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та витяги з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; податкові декларації з «розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»; оборотно-сальдові відомості та інші документи що підтверджують оприбуткування ТОВ «МХТК» отриманих послуг від ПП «Торговий Союз Донбасса» та ПП «МТІ» у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; інші документи, які на думку позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за договорами.

Так, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2014 р., позивачем було надано до суду документи, які на думку останнього посвідчують реальність господарських операцій з ПП «Торговий Союз Донбасса» та ПП «МТІ» у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

Однак, суд критично ставиться до наданих позивачем документів, більше того, суд погоджується з доводами відповідача щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та ПП «Торговий Союз Донбасса» та ПП «МТІ», з огляду на наступне.

Як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, що підтверджується сторонами та поясненнями свідків, у перевіряємий період ПП «Торговий Союз Донбасса» на підставі Договору №1/10/12 надавало позивачу консультаційні послуги з проведення кон'юктури ринку поліетилену та поліпропілену різних марок.

Відповідно до п.3.1 Договору №1/10/12 Виконавець зобов'язаний надавати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень.

Так, в судовому засіданні свідком ОСОБА_4 (директором ПП «Торговий Союз Донбасса»), було повідомлено про те, що за результатами проведених досліджень кон'юктури ринку поліетилену та поліпропілену, ПП «Торговий Союз Донбасса» було надано ТОВ «МХТК» звіт, який складався з чотирьох томів та містив в собі, зокрема: інформацію про підприємства, які можуть використовувати у своїй діяльності поліетилен та пропілен, фотографії виробництва даних підприємств, номери телефонів контактних осіб, інформацію щодо кредитних ліній даних підприємств. Крім того, свідком ОСОБА_5 було зазначено, що крім звіту, позивачу було надано презентацію, яка містила повну інформацію щодо наданих послуг відповідно до укладеного Договору №1/10/12.

Водночас, в судовому засіданні свідком ОСОБА_1 (директором ТОВ «МХТК») було зазначено, що звіт був, проте складався лише з двох невеликих папок та містив в собі лише назви та номера телефонів підприємств, які могли придбувати поліетилен та поліпропілен, жодних фотографій, графіків, інформації щодо динаміки цін даний звіт не містив. В той же час, свідок ОСОБА_1 не зміг надати суду чіткої інформації на рахунок того, де відбувалася презентація та яку інформацію містила така презентація, про яку зазначив директор ПП «Торговий Союз Донбасса».

Так, заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін та покази свідків, суд прийшов до висновку, що свідчення директора ТОВ «МХТК» та директора ПП «Торговий Союз Донбасса» не відповідають один одному, зокрема, ні позивач, ні його контрагент не можуть надати чітких пояснень яким саме був звіт про виконані дослідження кон'юктури ринку поліетилену та поліпропілену, який вигляд він мав та яку інформацію містив.

Більше того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що до матеріалів справи жодних звітів про виконання умов укладеного з ПП «Торговий Союз Донбасса» Договору №1/10/12, позивачем надано не було.

В той же час, п.6.1 Договору №1/10/12 визначено, що Замовник за цим договором виплачує Виконавцю винагороду у розмірі суми всіх актів приймання-передачі виконаних робіт, проте як вбачається з матеріалів справи, жодних доказів (платіжних доручень, виписок з розрахункових рахунків позивача, завірених відповідними банківськими установами), що засвідчують факт сплати ТОВ «МХТК» вартості отриманих послуг відповідно до укладеного з контрагентом Договору №1/10/12 позивачем до суду не надано.

Крім того, суд критично ставиться до доводів позивача, щодо реального виконання умов Договорів №01-10-П, №02-10-П та №01/10/1 про надання послуг з друку та розповсюдження листівок, буклетів та інших матеріалів, укладених ТОВ «МХТК» з ПП «МТІ» у перевіряємий період, з огляду на наступне.

Як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, що підтверджено в судовому засіданні свідком ОСОБА_1, відповідно до укладених Договорів №01-10-П, №02-10-П та №01/10/1 ПП «МТІ» було виготовлено папки, каталоги та календарі, однак зазначити в якій кількості було виготовлено дану продукцію, ні представник позивача, ні свідок ОСОБА_1 не змогли.

В той же час, ні представником позивача, ні свідком не було надано чітких пояснень, на рахунок того, ким саме, де саме та яким чином відбувалося розповсюдження таких листівок, буклетів, календарів та інших матеріалів, що були виготовлені відповідно до укладених з ПП «МТІ» договорів.

Так, суд вважає за необхідне звернути увагу, на пп.7 п.3.4 Договорів №01-10-П, №02-10-П та 01/10/1, в якому визначено, що протягом п'яти робочих днів після повного виконання Виконавцем зобов'язань за даним договором, останній зобов'язаний надати Замовнику звітність.

Як вбачається з матеріалів справи, жодної звітності ПП «МТІ» позивачем до суду не надано.

При цьому, суд також звертає увагу, що на виконання вимог суду листівок, каталогів та календарів, що розповсюджувались контрагентом у перевіряємий період відповідно до укладених Договорів №01-10-П, №02-10-П та 01/10/1, позивачем також надано не було.

В той же час, суд критично ставиться до наданих позивачем податкових накладних виписаних ПП «МТІ», адже як вбачається з таких податкових накладних останні стосуються інших договорів, зокрема договорів поставки №01/10/1 від 01.11.2012 р., №01/10/1 від 01.10.2012 р. та №01/10/2 від 01.10.2012 р., які позивачем до матеріалів спарви надано не було.

Крім того суд вважає за необхідне звернути увагу, що деякі з наданих податкових накладних взагалі не містять посилань на договір та дату його укладання.

Водночас, згідно п.2.1 та п.2.2 договорів про надання послуг з друку та розповсюдження листівок, буклетів та інших матеріалів укладених позивачем з ПП «МТІ» загальна сума договору складається із загальної суми виставлених рахунків Виконавцем. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи жодних рахунків-фактури, платіжних доручень та банківських виписок з розрахункових рахунків позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати позивачем вартості отриманих послуг з друку та розповсюдження буклетів, листівок, календарів та інших матеріалів, відповідно до укладених з ПП «МТІ» Договорів №01-10-П, №02-10-П та 01/10/1, позивачем до суду також надано не було.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем не було надано до суду належних документів, що посвідчують реальність господарських операцій за укладеними позивачем з ПП «Торговий Союз Донбасса» та ПП «МТІ» договорами, документів які б посвідчували рух активів, а також не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належним чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні господарські відносини позивача з ПП «Торговий Союз Донбасса» та ПП «МТІ», суд приходить до висновку, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, завдання та їх виконання оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, як наслідок суд не вбачається підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.12.2013 р. №0008372203.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь позивача не відшкодовується.

Керуючись положеннями ст.ст.2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МХТК» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МХТК» (адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд.2 код ЄДРПОУ 34405192) решту суми судового збору у розмірі 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/15189/14».

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін