Постанова № 41477597, 19.11.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2014 року м. ПолтаваСправа №816/4161/14

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Полтавської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання незаконними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Полтавська міська рада (надалі також позивач) 27 жовтня 2014 року звернулась до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (надалі - відповідач, ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області) про визнання незаконними та скасування постанов від 08 жовтня 2014 року "Про відкриття виконавчого провадження" ВП №44991107 та від 17 жовтня 2014 року "Про виправлення описки в процесуальному документі" ВП №44991107.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням позачергової сорок другої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 16 червня 2014 року "Про питання виконання рішення сімнадцятої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 09 серпня 2007 року "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста жилих будинків ДП "Виробниче об'єднання "Знамя" та рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 18 червня 2014 року №77 "Про внесення змін до складу комісії з питань передачі відомчих об'єктів у комунальну власність" фактично виконано вимоги судового рішення в адміністративній справі №816/2132/14, а відтак, винесені ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області постанови від 08 жовтня 2014 року "Про відкриття виконавчого провадження" ВП №44991107 та від 17 жовтня 2014 року "Про виправлення описки в процесуальному документі" ВП №44991107 є незаконними.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях посилався на те, що державним виконавцем відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження" на підставі заяви стягувача прийнято до виконання виконавчий лист Полтавського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року №816/2132/14 та відкрито виконавче провадження. Вказував на те, що Законом України "Про виконавче провадження" не визначено обов'язку державного виконавця перевіряти факт виконання боржником рішення суду на стадії прийняття до виконання виконавчого документа.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки /а.с. 20/, у письмових запереченнях проти позову заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи думку позивача та відсутність перешкод для розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження, у відповідності до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2014 року у справі №816/2132/14 за позовом прокурора міста Полтави Полтавської області до Полтавської міської ради Полтавської області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради Полтавської області, Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Знамя", ОСОБА_1, ОСОБА_2, Фонд державного майна України, виконавчий комітет Полтавської міської ради Полтавської області про зобов'язання вчинити дії позовні вимоги задоволено; зобов'язано Полтавську міську раду Полтавської області усунути порушення вимог законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", Цивільного кодексу України, причин і умов, що їм сприяють, шляхом прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Полтави Полтавської області житлового будинку по АДРЕСА_1, балансовою вартістю 1299901,74 грн.

24 вересня 2014 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №816/2132/14 /а.с. 25-26/.

Даний виконавчий лист стягувач пред'явив для виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області 07 жовтня 2014 року /а.с. 24/.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 08 жовтня 2014 року ВП №44991107 /а.с. 27-28/ відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 17 жовтня 2014 року ВП №44991107 виправлено описку у постанові про відкриття виконавчого провадження від 08 жовтня 2014 року /а.с. 29/.

Посилаючись на те, що відповідач відкрив виконавче провадження за виконавчим листом від 24 вересня 2014 року №816/2132/14 без урахування факту виконання боржником судового рішення від 09 липня 2014 року у справі №816/2132/14, позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування постанов від 08 жовтня 2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 44991107 та від 17 жовтня 2014 року про виправлення описки в процесуальному документі ВП № 44991107.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно приписів частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді

За правилами частин першої та другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Таким чином, законодавець зобов'язує державного виконавця вчасно, на підставі належним чином оформленого виконавчого документа відкрити виконавче провадження та встановити строк для надання доказів самостійного виконання боржником судового рішення.

Судом встановлено, що на момент відкриття виконавчого провадження строк пред'явлення до виконання виконавчого листа від 24 вересня 2014 року №816/2132/14 не закінчився, виконавчий документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження", і пред'явлений до виконання з дотриманням правил підвідомчості. За таких обставин, суд погоджується з правомірністю винесення відповідачем спірних постанов про відкриття виконавчого провадження від 08 жовтня 2014 року ВП №44991107 та про виправлення описки в процесуальному документі від 17 жовтня 2014 року ВП №44991107.

Разом із тим, доводи позивача про незаконність спірних постанов державного виконавця є безпідставними, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку державного виконавця перевіряти факт виконання боржником рішення суду на стадії прийняття до виконання виконавчого документа.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що державний виконавець при винесенні спірних постанов діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративного суду може звернутись будь-яка особа, якщо вона вважає, що суб'єктом владних повноважень порушено її права та законні інтереси у сфері публічно-правових відносин. Право на звернення до суду гарантоване рядом міжнародних та національних актів і жодним чином не може бути обмежене судом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач надав суду належні докази правомірності винесення постанов від 08 жовтня 2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП №44991107 та від 17 жовтня 2014 року про виправлення описки в процесуальному документі ВП №44991107. Разом із цим, позивач не довів наявності фактів порушення відповідачем його прав у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах діяльність відповідача здійснюється на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позовні вимоги Полтавської міської ради не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Полтавської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання незаконними та скасування постанов відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба