Постанова № 41477587, 13.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2014 року № 826/1343/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Бердичівської виправної колонії №70провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Бердичівської виправної колонії №70, в якому просила: - визнати протиправною відмову Бердичівської виправної колонії №70 у наданні дозволу на ознайомлення з особовими справами засуджених ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язати начальника Бердичівської виправної колонії №70 надати дозвіл на ознайомлення з особовими справами засуджених ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; - визнати незаконними дії Бердичівської виправної колонії №70 щодо незабезпечення конфіденційних зустрічей адвоката з засудженим, втручання у приватне спілкування адвоката з засудженим.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 22 листопада 2013 року під час відвідування засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в Бердичівській виправній колонії №70 нею, як адвокатом вказаних осіб, було подано клопотання про ознайомлення з особовими справами засуджених та клопотання про надання дозволу на побачення. В ознайомленні з особовими справами засуджених позивачці відмовлено. Під час спілкування з засудженими не забезпечено конфіденційності побачення, а саме: не створено умов для конфіденційного повноцінного спілкування засуджених із своїми адвокатами - в кімнаті для відвідувань наявна перегородка між засудженим та адвокатом, спілкування відбувається через скло за допомогою телефонної слухавки, що унеможливлює безпосереднє спілкування, пред'явлення документів, підписання документів, не дозволяє бути впевненим у відсутності аудіо спостереження. Тобто має місце втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом. Такими діями, на думку позивачки, відповідач порушив норми статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України та статтю 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

В судовому засіданні позивачка підтримала позов та просила його повністю задовольнити.

Відповідач до суду не прибув; просив відкласти розгляд справи на інший термін. Оскільки статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, а справа відкрита провадженням 07 жовтня 2014 року, враховуючи, що відповідач подав заперечення проти позову, суд, заслухавши пояснення позивача, подальший розгляд справи здійснив у порядку письмового провадження, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи та заперечення сторін, суд дійшов наступних висновків.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується дублікатом Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 03 жовтня 2012 року.

Відповідно до ордерів серії НОМЕР_1 НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 ОСОБА_1 є адвокатом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, відповідно, у Бердичівській виправній колонії №70.

22 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернулась до адміністрації Бердичівської виправної колонії №70 з заявами, в яких, відповідно до частини 3 статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України, просила надати їй побачення наодинці із засудженими ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також надати їй для ознайомлення особові справи та медичну документацію засуджених і можливість застосовувати фотоапарат при ознайомленні з ними.

29 листопада 2013 року адвокат ОСОБА_1 звернулась до начальника Бердичівської виправної колонії №70 з запитом, в якому просила повідомити коли їй будуть надані для ознайомлення, із застосуванням фотоапарату, особові справи та медична документація засуджених.

У відповідь на запит ОСОБА_1 Бердичівська виправна колонія №70 Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області у листі від 13 грудня 2013 року №4667 за підписом начальника, повідомила, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України №847/5 від 08 червня 2012 року «Про затвердження Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів» п. 4.11 передбачено, що за клопотанням засудженого посадова особа підрозділу ознайомлює його зі змістом долучених до його особової справи документів. Ознайомлення засудженого з цими документами проводиться шляхом їх зачитування вголос або їх самостійного прочитання у присутності посадової особи підрозділу, про що складається акт, який долучається до особової справи. Ознайомлення з матеріалами особової справи за участю адвоката чинним законодавством не передбачено. В разі надходження письмової заяви від засуджених їх буде ознайомлено з особовою справою, під час чого вони зможуть робити з них виписки та копії на платній основі, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2009 року №1110 «Про внесення Змін до переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та установами виконання покарань, слідчими ізоляторами та іншими установами Державної кримінально-виконавчої служби, що утримуються за рахунок бюджетних коштів». При цьому, адвокату повідомлено, що дані виписки та копії засуджені можуть в листі відправити на адресу адвоката. З приводу медичної документації засуджених повідомлено, що згідно наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18 січня 2000 року №3/6 «Про затвердження нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та виправно-трудових установах Державного департаменту України з питань виконання покарань», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 березня 2000 року за №143/4364, медичні амбулаторні картки є документами суворої звітності, тому на руки засудженим і підслідним не видаються. Будь-які довідки про категорію працездатності чи інвалідності в період відбування покарання засудженим та їх родичам на руки не видаються. Видавати витяги з медичних амбулаторних карток та медичних карток стаціонарних хворих дозволяється лише в разі письмового запиту Генеральної прокуратури України, лікувального закладу, медико-санітарної експертної комісії, органів охорони здоров'я чи адвоката, який веде справу засудженого. В листі, адвокату повідомлено, що їй необхідно до запиту долучити документи, що підтверджують ведення справи засуджених і по прибутті до установи вона зможе ознайомитись та отримати витяги з медичної документації засуджених.

Звертаючись із позовом до суду, адвокат ОСОБА_1 оскаржує дії відповідача щодо ненадання їй для ознайомлення саме особових справ засуджених та незабезпечення конфіденційності під час побачення із засудженими.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань встановлені Кримінально-виконавчим кодексом України від 11 липня 2003 року №1129-IV.

Частиною третьою статті 91 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що на кожного засудженого до позбавлення волі ведеться особова справа, а також інформаційна картка, до якої заносяться відомості: стосовно його особи; про вчинений ним злочин і назву суду, який постановив вирок; про день і час його прибуття і звільнення з колонії.

Наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року №847/5 затверджено Інструкцію про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів (надалі - Інструкція), якою визначається, в тому числі, порядок ведення особових справ засуджених.

Відповідно до п. 4.9 Інструкції, особові справи засуджених видаються для ознайомлення тільки керівництву та персоналу установи, а згідно п. 4.10 зазначеної Інструкції, особова справа засудженого безпосередньо може бути направлена тільки за письмовими запитами суду та органів прокуратури.

Згідно п 4.11 Інструкції, за клопотанням засудженого (особи, взятої під варту) посадова особа підрозділу ознайомлює його зі змістом долучених до його особової справи документів. Ознайомлення засудженого (особи, взятої під варту) з цими документами проводиться шляхом їх зачитування вголос або їх самостійного прочитання у присутності посадової особи підрозділу, про що складається акт, який долучається до особової справи.

Таким чином, ознайомитись з особовою справою може безпосередньо засуджений у присутності посадової особи.

Слід також відзначити, що Інструкцією взагалі не передбачено фотокопіювання особових справ осіб, взятих під варту або засуджених та надання цих справ адвокатам засуджених та осіб, взятих під варту на ознайомлення.

Отже, відмова у наданні позивачці для ознайомлення та фотокопіювання особових справ ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 є правомірною, такою, що здійснена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Кримінально-виконавчим кодексом України та Інструкцією про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. Відтак, необґрунтованою є вимога позивача про визнання протиправною відмови Бердичівської виправної колонії №70 у наданні дозволу на ознайомлення з особовими справами засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2

Щодо визнання незаконними дій відповідача з приводу незабезпечення конфіденційних зустрічей адвоката з засудженим та втручання у приватне спілкування адвоката з засудженим, слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 із заявами до Бердичівської виправної колонії №70 про надання побачення з засудженими ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2О.) для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.

З метою приведення відомчих нормативно-правових актів з питань виконання покарань у відповідність до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року №275, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2003 року за №1277/8598, затверджені та введені в дію Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі - Правила).

Ці Правила мають своїм завданням конкретизувати окремі питання виконання та відбування кримінального покарання у виді арешту, позбавлення та обмеження волі відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства України.

Правила обов'язкові для усіх арештних домів, кримінально-виконавчих установ та спеціальних виховних установ.

Пунктом 7 Правил встановлено, що виправні колонії, виправні центри, виховні колонії та арештні доми будуються за типовими проектами.

У будинку, де розташований КПП по пропуску персоналу на територію колонії, обладнуються кімнати для короткострокових та тривалих побачень, кімнати для приймання-видавання посилок (передач), огляду осіб та їх речей.

Пунктом 49 Правил врегульовані побачення засуджених з адвокатом.

Так, пунктом 49 Правил встановлено, що відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. На бажання засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці у кімнаті короткострокових побачень із забезпеченням їх безпеки. Засудженим до довічного позбавлення волі побачення надаються в кімнатах короткострокових побачень, які обладнані кабінками згідно з додатком 17 до цих Правил. Побачення надається адміністрацією установи при пред'явленні адвокатом ордера, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, угоди або доручення юридичної особи, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена (абзац перший). Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених Кримінально-виконавчим кодексом України, не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою (абзац другий).

Додатком 17 до пунктів 47, 49 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань встановлені вимоги щодо обладнання кімнат побачень та перелік наявного в них інвентарю.

Так згідно із вказаним додатком кімната короткострокових побачень обладнується за одним з двох варіантів:

1 варіант - два столи вздовж кімнати шириною 50 см з бар'єрами висотою 20 см, розділені між собою вільним простором шириною 120 см. Знизу до підлоги столи відгороджені суцільною перегородкою. З одного боку першого столу - стільці для відвідувачів (до 10 шт.), з протилежного боку другого столу - табуретки, прикріплені наглухо до підлоги, для засуджених. Стіл молодшого інспектора - з торцевого боку столів для засуджених і відвідувачів. У колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, виправних центрах та дільницях соціальної реабілітації кімнати короткострокових побачень можуть обладнуватися окремими столами та стільцями;

2 варіант - у кімнаті передбачаються кабіни шириною 80 см і довжиною 100 см, розділені між собою від підлоги до стелі скляними перегородками. Перегородки на висоту 85 см виконані з дерева та обладнані пластиком, вище - обладнані подвійним склом товщиною 6 мм кожне. У кабінах установлюються полички, обладнані пластиком, у яких умонтовано переговорний пристрій (динамік та телефонна трубка). У разі прибуття на побачення двох осіб або з дітьми 1-2 кабіни виконуються шириною 140 см. Стіл молодшого інспектора, обладнаний переговорним пристроєм для прослуховування кабін, установлюється з торцевого боку середньої перегородки, що розділяє кабіни для засуджених та відвідувачів, за скляною перегородкою в окремій кімнаті. З одного боку в кабінах установлюються стільці для відвідувачів, з протилежного боку в кабінах для засуджених - табурети, прикріплені наглухо до підлоги. Для надання короткострокових побачень засудженим до довічного позбавлення волі кабіна додатково обладнується металевими гратами та дверима з механічними замками.

В письмових запереченнях відповідача проти позову зазначено, що кімната короткострокових побачень Бердичівської виправної колонії №70, яка надавалась позивачу для побачень з засудженими ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, обладнана за другим варіантом, тобто кабінами з перегородками зі скла та з переговорними пристроями, що також підтвердила під час судового розгляду позивач.

Відтак відповідачем дотримано вимог Кримінально-виконавчого кодексу України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань щодо обладнання кімнати короткострокових побачень та порядку надання засудженим побачень з адвокатом. При цьому, судом узято до уваги ту обставину, що Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань не встановлено залежність варіантів обладнання кімнат короткострокових побачень від того чи надається засудженому короткострокове побачення з адвокатом, чи з іншою особою.

Крім того, за висновком суду такий варіант обладнання кімнати короткострокових побачень дозволяє забезпечити дотримання конфіденційності побачення засудженого з адвокатом, оскільки молодший інспектор має змогу лише візуально спостерігати через скло за кабінами, які знаходяться у кімнаті, а у випадку користування молодшим інспектором переговорним пристроєм під час побачення адвокат міг це помітити через скло, яким відокремлена кімната молодшого інспектора від кабін. Водночас, позивач не зазначала про користування інспектором переговорним пристроєм під час її побачень з засудженими ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2

Припущення ж позивача лише про можливість наявності аудіо спостереження та відсутність будь-яких доказів на підтвердження фактів втручання відповідача у спілкування позивача із засудженими не є достатнім для висновку про порушення відповідачем принципу конфіденційності адвокатської діяльності позивача та втручання відповідача у його приватне спілкування із засудженими.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень позивача щодо незабезпечення відповідачем конфіденційності його зустрічей із засудженими та про недоведеність позивачем втручання відповідача у приватне спілкування адвоката з клієнтом.

Щодо строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, то суд зазначає, що позивачем дотримано встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку, оскільки про порушене, на думку позивача, право щодо протиправності дій та бездіяльності відповідача вона могла та повинна була дізнатись під час побачень із засудженими у листопаді 2013 року та після отримання листа Бердичівської виправної колонії №70 Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області від 13 грудня 2013 року №4667, водночас з даним позовом до суду звернулась 31 січня 2014 року, про що свідчить відбиток штемпеля поштового відділення на конверті, в якому надійшов адміністративний позов.

Враховуючи викладене, беручи до уваги висновки суду про необґрунтованість протиправності відмови Бердичівської виправної колонії №70 у наданні позивачу дозволу на ознайомлення з особовими справами засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, необґрунтованість тверджень позивача щодо незабезпечення відповідачем конфіденційності його зустрічей із засудженими та про недоведеність позивачем втручання відповідача у приватне спілкування адвоката з клієнтом, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ч. 8 ст. 183-2, ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шейко Т.І.