Постанова № 41477556, 17.11.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2014 рокум. ПолтаваСправа №816/3653/14

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Укртрансінспекції у Полтавській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до управління Укртрансінспекції у Полтавській області (надалі також відповідач) про скасування постанови від 01 липня 2014 року №032370 "Про застосування адміністративно-господарського штрафу".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскарженою постановою безпідставно застосовано до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф в розмірі 1700 грн за порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених статтею 48 вказаного закону, оскільки відповідні порушення відсутні. Також, посилався на недотримання відповідачем вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, а саме - не повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому, посилався на те, що рейдовою перевіркою додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, результати якої оформлено актом від 27 травня 2014 року №000636, встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме - на перевірку не надано документів, на підставі яких здійснювалось перевезення вантажів. Крім того, зазначив, що позивачу 17 червня 2014 року за вих. №22225/59-14 рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслано повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначений на 01 липня 2014 року о 10:00, однак поштове відправлення повернулось до управління Укртрансінспекції у Полтавській області із зазначенням причин невручення "за закінченням терміну зберігання".

Позивач в судовому засіданні 27 жовтня 2014 року позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 27 жовтня 2014 року проти позову заперечувала з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

У судове засідання 17 листопада 2014 року з'явився позивач.

Представник відповідача надала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відпустці. Розглянувши подане клопотання, суд, виходячи з положень статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

При цьому, як встановлено частиною шостою вказаної статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи по суті, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що посадовими особами управління Укртрансінспекції у Рівненській області 27 травня 2014 року складено акт №000636 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом /а.с. 28/. У даному акті зафіксовано факт проведення 27 травня 2014 року о 14:00 на відрізку автодороги Київ-Чоп 272 км + 50 м перевірки транспортного засобу марки DAF TE47XS, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1.

У акті перевірки вказано на порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" /абзац третій частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"/. Зокрема, зазначено, що водій автотранспортного засобу відмовився від проходження габаритно-вагового контролю, не надав на перевірку: посвідчення водія, документи на вантаж, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, тахокарту за 27 травня 2014 року.

До акта перевірки внесено запис про те, що водій (особу якого на момент проведення перевірки не встановлено) від підпису та письмових пояснень відмовився /а.с. 28/.

Матеріали перевірки передано до управління Укртрансінспекції у Полтавській області.

Відповідач 17 червня 2014 року за вих. №22225/59-14 рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслав позивачу повідомлення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт /а.с. 30-31/. Однак поштове відправлення повернулось до управління Укртрансінспекції у Полтавській області із зазначенням причин невручення "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 31, 49/.

За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідачем 01 липня 2014 року винесено постанову №032370 "Про застосування адміністративно-господарського штрафу" /а.с. 20/. Даною постановою позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 1700 грн.

Листом від 03 липня 2014 року вих. №2429/5/59-14 відповідач надіслав позивачу примірник зазначеної постанови /а.с. 29/. Поштове відправлення отримано ФОП ОСОБА_1 15 липня 2014 року, що підтверджено залученою до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 29/.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

Листом від 11 серпня 2014 року вих. №4074/08/15-14 Укртрансінспекція повідомила про залишення спірної постанови без змін, а скарги ФОП ОСОБА_1- без задоволення у зв'язку з пропущенням строків на оскарження рішення територіального органу Укртрансінспекції /а.с. 17/.

Вичерпавши можливості досудового порядку врегулювання спору, позивач звернувся до суду з позовом про скасування спірної постанови.

Враховуючи наявність у позивача гарантованого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України права на звернення до суду з позовом про скасування правового акта індивідуальної дії, прийнятого суб'єктом владних повноважень, суд відкрив провадження у справі та розглянув спір по суті.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перш за все, суд враховує, що позивачем визнано факт перебування за кермом транспортного засобу марки DAF TE47XS, державний номерний знак НОМЕР_1 27 травня 2014 року. Так само, позивач пояснив, що вказаний транспортний засіб ним використовується в межах здійснення підприємницької діяльності. Крім того, позивачем не заперечується факт зупинки вказаного транспортного засобу 27 травня 2014 року о 14:00 на відрізку автодороги Київ-Чоп 272 км + 50 м.

Відтак, наведені обставини, в силу положень частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказування не потребують.

Разом з цим, позивач заперечує факт зупинки зазначеного вище транспортного засобу, за кермом якого він перебував, саме співробітниками управління Укртрансінспекції у Рівненській області, якими складено акт від 27 травня 2014 року №000636. За твердженням позивача, вказаний транспортний засіб було зупинено співробітниками Державтоінспекції України.

З приводу наведених тверджень, суд зазначає наступне.

Повноваження та порядок дій відповідача щодо проведення контролюючих заходів на автомобільному транспорті визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" та Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567.

Так, частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Як пояснила в судовому засіданні 27 жовтня 2014 року представник відповідача, 27 травня 2014 року посадовим особам управління Укртрансінспекції у Рівненській області на відрізку автодороги Київ-Чоп 272 км + 50 м було доручено проведення рейдових перевірок дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Суд зазначає, що відповідно до положень частини сімнадцятої статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

При цьому, за приписами частини вісімнадцятої зазначеної статті у разі проведення рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Згідно з абзацом третім пункту 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті планові, позапланові та рейдові перевірки можуть проводитися із залученням спеціалістів органів внутрішніх справ і науково-дослідних установ (за погодженням з їх керівниками) з питань, що належать до їх компетенції.

Пунктом 12 вказаного Порядку передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи /пункт 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті/.

Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку /пункт 19 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті/.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рейдову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 27 травня 2014 року проведено групою посадових осіб управління Укртрансінспекції у Рівненській області в кількості трьох осіб на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок на період з 26 травня по 01 червня 2014 року, затвердженого наказом управління Укртрансінспекції у Рівненській області від 26 травня 2014 року №23 /а.с. 51-52/ та направлення на перевірку від 26 травня 2014 року №006150, виданого державним інспекторам управління Укртрансінспекції у Рівненській області Прокопчуку Я.М., Бредихіну І.В., Нестерчуку Д.П., Саяпіну О.О., Мандзію А.С. терміном дії з 26 по 28 травня 2014 року /а.с. 50/.

Таким чином, позивачем дотримано порядок організації та проведення рейдової перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт.

У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами перевірки посадовими особами управління Укртрансінспекції у Рівненській області складено акт від 27 травня 2014 року №000636 /а.с. 28/. При цьому, до вказаного акта перевірки внесено запис про те, що водій від підпису та письмових пояснень відмовився /а.с. 28/.

Згідно з пунктом 24 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

До матеріалів справи залучено викопіювання з журналу №02-08 обліку видачі актів перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що ведеться в управлінні Укртрансінспекції у Рівненській області, за змістом якого підтверджено факт реєстрації акта №000636 /а.с. 58-61/.

У відповідності до абзацу першого пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною другою вказаної статті визначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків /частина четверта статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"/.

За змістом акта перевірки від 27 травня 2014 року №000636, в ході проведення перевірки позивач відмовився від проходження габаритно-вагового контролю, не надав на перевірку: посвідчення водія, документи на вантаж, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, тахокарту за 27 травня 2014 року.

Наведені обставини є порушенням вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пункту 3.5 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті.

Позивач в судовому засіданні 27 жовтня 2014 року не заперечував, що жодні документи на перевірку ним не надавались.

Наведену обставину також підтвердив допитаний судом як свідок гр. ОСОБА_7, який був присутнім 27 травня 2014 року під час проведення перевірки.

Крім того, свідок пояснив, що 27 травня 2014 року він повертався з міста Рівне до міста Полтави, зупинив автомобіль позивача, останній згодився підвезти його до міста Полтави. У районі блокпосту на 272 км автодороги Київ-Чоп автомобіль ФОП ОСОБА_1 зупинили двоє осіб у форменому одязі. Будь-яких пояснень щодо перевірки свідок надати не зміг.

Надаючи правову оцінку посиланням позивача на те, щовідповідні документи були в наявності на момент проведення перевірки та надані до суду, суд виходить того, що відповідно до наведених вище вимог частини першої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Оскільки документи на перевірку не надавались, суд не приймає надані позивачем та залучені до матеріалів справи фотокопії протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу /а.с. 43/, бланка підтвердження діяльності /а.с. 44/, посвідчення водія /а.с. 44 - зворот/, поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів /а.с. 68/ в якості належних доказів у справі.

Крім того, необґрунтованими, на переконання суду, є доводи позивача відносно того, що 27 травня 2014 року він не здійснював перевезень будь-яких вантажів, а прямував з міста Рівне до міста Полтави після проведення ремонту транспортного засобу, оскільки такі доводи не підтверджені жодними доказами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу співробітниками управління Укртрансінспекції у Рівненській області запропоновано проходження габаритно-вагового контролю. У зв'язку з відмовою від проходження габаритно-вагового контролю складено акт від 27 травня 2014 року №13 /а.с. 27/.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про недотримання відповідачем вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті в частині повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначено, що cправа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач 17 червня 2014 року за вих. №22225/59-14 рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслав позивачу повідомлення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт /а.с. 30-31/. Однак поштове відправлення повернулось до управління Укртрансінспекції у Полтавській області із зазначенням причин невручення "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 31, 49/.

Таким чином, відповідач вчинив залежні від нього дії з метою повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Оскільки позивач не з'явився на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, матеріали перевірки від 27 травня 2014 року розглянуто без його участі.

Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що позивач не надав на перевірку документи, перелік яких визначено статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановою управління Укртрансінспекції у Полтавській області до нього застосовано адміністративно-господарські санкції у вигляду штрафу в розмірі 1700 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач не надав до суду належних доказів, якими було б підтверджено правомірність його позовних вимог та протиправність спірного рішення суб'єкта владних повноважень.

Разом з цим, наданими відповідачем та дослідженими в ході судового розгляду справи письмовими доказами спростовано доводи позивача, покладені останнім в основу позову. Зокрема, матеріалами справи спростовано твердження ФОП ОСОБА_1 про те, що 27 травня 2014 року не проводилось жодної перевірки дотримання ним вимог законодавства про автомобільний транспорт, а також, щодо неповідомлення позивача про розгляд справи про порушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

А відтак, у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 255 грн 78 коп. /а.с. 2, 2а/.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 суд відмовив повністю, з позивача до Державного бюджету України необхідно стягнути решту судового збору, а саме - 1571 грн 22 коп.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Укртрансінспекції у Полтавській області про скасування постанови відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 1571 (одна тисяча п'ятсот сімдесят одна) гривня 22 (двадцять дві) копійки на розрахунковий рахунок: 31213206784002, код класифікації доходів бюджету: 22030001, одержувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області 22030001, код за ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача - ГУДКСУ у Полтавської області, код МФО банку 831019.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба