Постанова № 41476775, 19.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2014 року № 826/15012/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ПАТ "ЗНВКІФ "ІНВЕСТМЕНТ ПАРТНЕРС ГРУП" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 №0000252202

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестмент партнерс груп" вернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 №0000252202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковий орган не наділений повноваженнями на визнання правочинів нечинними, отже оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 30.10.2014 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до норм ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Інвестмент партнерс груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.11.2010 по 31.12.2012, за результатом якої складено акт від 13.10.2014 №16/26-53-22-02-21/37203330 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 14946085,5 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 №0000252202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 918 472,75 грн. (за основним платежем 3 141 678 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 776794,75 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2014 у справі №826/4977/14 відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестмент партнерс груп" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 №0000252202. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 згадувану постанову залишено без змін.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що судом встановлено, що дії щодо видачі векселів є неправомірними з огляду на те, що заборгованість за сплатою позики ще не утворилась, внаслідок чого позивачем було порушено п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України та занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 14946085,5 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, факт безпідставного отримання позивачем векселів за договорами позики з ТОВ «УЦПФГ» №ІПГ-1/2011 від 18.01.2011; №1 від 17.01.2012; №2 від 19.03.2012; з ТОВ «Ай Пі Секьюрітіз» №1/2011-ІПГ від 10.10.2011; з ТОВ «КУА «Інвестиційний керуючий» №2/2011-ІПГ від 20.10.2011; №1 від 26.06.2012; з ТОВ «Ай.Пі Секьюрітіз» №3/2011-ІПГ від 07.12.2011; з ТОВ «Візард Інвест» №4/2011ІПГ від 07.12.2011;. №1 від 04.01.2012; з ТОВ «Смарт Інвест» №1/2012-ІПГ від 09.02.2012 та порушення норм п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України - не потребує повторного доказування.

Щодо твердження позивача, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо визнання договорів нікчемними, внаслідок чого оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, ст. 215 Цивільного кодексу України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Суд звертає увагу, що акт перевірки взагалі не містить посилання на порушення позивачем або його контрагентами норм 215, 228 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, отже твердження позивача, що податковий орган вказує на нікчемність правочинів позивача за якими отримано векселі, не підтверджується матеріалами справи.

З акту перевірки вбачається, що відповідно до договору №10/12-2010 про управління активами від 10.12.2010р. від імені, в інтересах та за рахунок позивача, ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» надало позики позичальникам:

-ТОВ «УЦПФГ» відповідно до договорів: №ІПГ-1/2011 від 18 січня 2011р, ліміт позики 1000000 грн.; №1 від 17 січня 2012р. ліміт позики 2000000 грн.; №2 від 19 березня 2012р, ліміт позики-20000000 грн.;

-ТОВ «Ай Пі Секьюрітіз» відповідно до договору №1/2011-ІПГ від 10 жовтня 2011р. ліміт позики 50000 грн.;

- ТОВ «КУА «Інвестиційний керуючий» №2/2011-ІПГ від 20. жовтня 2011р. ліміт позики 100000гри.; №1 від 26 червня 2012р., ліміт позики 200000.грн.;

- ТОВ «Ай.Пі Секьюрітіз» відповідно до договору №3/2011-ІПГ від 07 грудня 2011р. ліміт позики 7500000грн.;

- ТОВ «Візард Інвест» згідно договорів: №4/2011ІПГ від 07 грудня 2011р. ліміт позики 26000000грн.;. №1 від04 січня 2012р. ліміт позики 33000000 грн.;

-ТОВ «Смарт Інвест» відповідно до договору №1/2012-ІПГ від 09 лютого 2012р. ліміт позики 26000000 грн.

Вище вказані договори позики типові та мають наступні істотні умови.

Згідно п.2.6 за цим договором позичальник зобов'язаний сплачувати позикодавцю річні, розмір яких встановлений для кожного позичальника окремо у кожному договорі.

Відповідно до п.2.7 договорів, нарахування відсотків починається з дати наступної за днем перерахування коштів на поточний рахунок позичальника по день повного погашення позики на суму щоденного залишку заборгованості за позикою. Нарахування відсотків здійснюється щомісячно в останній календарний день поточного місяця.

Пунктом 2.8 визначено, що відсотки. нараховуються за методом «факт/факт», тобто за фактичний час існування боргу за цим договором і виходячи з фактичної кількості календарних днів у році.

Згідно з п.2.9 вищевказаних угод, сплата відсотків здійснюється на протязі 20 календарних днів з дати нарахування. Сплата відсотків може здійснюватись авансом.

Положення п.3 вказаних договорів визначають строк і порядок повернення позики, зокрема: п.3.1 позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику не пізніше (дати зазначені персонально для кожного позичальника) року; п. З.2 позичальник має право повернути позику частками; п.3.3 позика підлягає поверненню у безготівковій формі, шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця, зазначений у цьому договорі. За взаємним погодженням сторін розрахунки за цим договором можуть бути здійснені шляхом видачі позичальником простого векселя (векселів) на користь позикодавця; п. 3.4. днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування позики (її частини) на поточний рахунок позикодавця. Позичальник має право повернути позику достроково

Відповідно до п.4.1 угод, при простроченні повернення позики позичальник понад сплату відсотків, установлених в п.2.6 договору, додатково сплачує пеню в розмірі 0,5% річних від простроченої суми за кожний день прострочки до моменту повернення позики.

Згідно з ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві, таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В якості повернення як сум наданої за вищезазначеними договорами позики, так і відсотків за неї, позивачем було отримано векселі від контрагентів на загальну суму 53178133грн.

Відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною);

Підпунктом 14.1.191 вказаної статті визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром. Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

При цьому згідно з підпунктом 14.1.258 статті 14 Податкового кодексу України, фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

З огляду на викладене, постачання товарів, постачання послуг та надання фінансового кредиту є різними видами діяльності.

Податковий кодекс України не ототожнює вартість наданих послуг з вартістю наданих грошей (кредиту), не визначає суму наданого кредиту в якості товару, суму відсотків в якості вартості послуг, а саме по собі надання кредиту в якості послуги.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

З огляду на викладене, податковий орган в акті перевірки вказує, що векселі виписані в рахунок погашення (тіла) позики (грошей) визнаються недійсними, відповідно до порушень чинного законодавства, які викладено вище, не можуть визначатись цінним папером, як наслідок договори продажу даних векселів складені в порушення чинного законодавства.

З огляду на викладене, оскаржене податкове повідомлення-рішення вмотивоване саме порушення позивачем норм податкового законодавства, а не нікчемністю вказаних правочинів.

Оскільки акт перевірки не містить посилання на порушення позивачем або його контрагентами норм 215, 228 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, враховуючи, що оскаржене податкове повідомлення-рішення вмотивоване порушення позивачем норм п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, отже твердження позивача, що податковий орган вказує на нікчемність правочинів позивача за якими отримано векселі є безпідставним.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда