Рішення № 41476545, 13.11.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2014 р.Справа № 924/1442/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Демо Дизайн ЛТД", м. Київ

до державного підприємства „Славутське лісове господарство", м. Славута

про стягнення заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною №РН-000942 від 30.12.2011р. в розмірі 54000,00 грн., 8875,60 грн. - інфляційних втрат, 5162,89 грн. - 3% річних; заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною №РН-000984 від 30.12.2011р. в розмірі 4695,00 грн., 606,55 грн. - інфляційних втрат, 451,51 грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Риженко Д.М. - за довіреністю від 15.07.2013р.

від відповідача: Дунайчук С.В. - за дорученням №290 від 14.07.2014р. (в судовому засіданні 06.11.2014р.)

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 13.11.2014р., оскільки у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за товар, поставлений за видатковими накладними. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат заявлено з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України. Вказував, що поставив товар загалом на суму 105170,00 грн. згідно накладних №РН-0000360 від 20.09.2011р. на суму 18500,00 грн., №РН-000942 від 30.12.2011р. на суму 74000,00 грн., №РН-0000984 від 30.12.2011р. на суму 12670,00 грн. Однак, відповідач товар оплатив частково, зокрема, відповідачем сплачено 28500,00 грн., 6335,00 грн. та 10000,00 грн. і відповідно борг за накладною №РН-000942 складав 54000,00 грн., за накладною №РН-0000984 - 6335,00 грн.

Під час розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу за накладною №РН-000984 від 30.12.2011р. та, відповідно, перераховано 3% річних і інфляційні втрати. Згідно заяви про зменшення позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною №РН-000942 від 30.12.2011р. в розмірі 54000,00 грн., 8875,60 грн. - інфляційних втрат, 5162,89 грн. - 3% річних; заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною №РН-000984 від 30.12.2011р. в розмірі 4695,00 грн., 606,55 грн. - інфляційних втрат, 451,51 грн. - 3% річних. Заява про зменшення розглянута та прийнята судом у судовому засіданні 06.11.2014р.

Відповідач позовні вимоги визнає частково в загальній сумі 56195,00 грн. Стверджує, що у 2011 році товар у позивача купив на суму 95430,00 грн. і частково оплатив його в сумі 15400,00 грн. У червні 2013 року було оплачено 5000,00 грн., у липні 2014р. - 10000,00 грн. Крім того, посилаючись на акт звірки розрахунків від 23.12.2012р., відзначає про наявність станом на 01.11.2011р. у позивача перед відповідачем боргу в сумі 8835,00 грн.

Наявність боргу перед позивачем обгрунтовує відсутністю коштів та важким матеріальним становищем і просить розстрочити суму боргу для оплати на протязі шести місяців рівними частками.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних вважає безпідставним, посилаючись на ст. 530 ЦК України та вказуючи на неотримання від позивача будь-яких вимог про сплату боргу.

У додаткових поясненнях відповідач посилається на існування між сторонами тривалих ділових стосунків, де позивач поставляв відповідачу ряд товарів: мобільні комп'ютери, пластикові бірки, обладнання необхідне для кріплення бірок, принтери до мобільних комп'ютерів. Відзначає, що за 2011 рік між сторонами складено лише один договір на поставку пластикових бірок для маркування новорічних ялинок.

Вказує, що в 2011 році від позивача отримав товар загалом на суму 117580,00 грн, який оплачено в сумі 61385,00 грн., тому борг перед позивачем складає 56195,00 грн.

У додаткових поясненнях позивач вказав всі проплати відповідача, які були зараховані по двом накладним щодо яких заявлено позов. Стосовно акту звірки від 01.07.2014р., який зазначений у призначенні платежу в платіжному дорученні №994 від 29.07.2014р., стверджує, що не отримував і не підписував жодних актів протягом 2013 - 2014 років.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні 06.11.2014р. представник відповідача підтримав подані раніше заперечення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Позивачем відповідачу виставлено рахунок-фактуру №DD-558 від 01.06.2011р. на суму 92500,00 грн. на оплату товару - мобільних комп'ютерів Nautiz Х3 в кількості 5 штук.

Відповідач перерахував позивачу кошти загалом на суму 28500,00 грн., зокрема, відповідачем перераховано 18500,00 грн. згідно платіжного доручення №14953 від 20.07.2011р. та 10000,00 грн. згідно платіжного доручення №782 від 09.11.2011р.

У платіжному дорученні на суму 18500,00 грн. в графі „призначення платежу" зазначено „за мобільний комп'ютер згідно рахунку №DD-558 від 01.06.2011р. згідно договору №10-1405/01 від 10.05.2011р.".

У платіжному дорученні на суму 10000,00 грн. в графі „призначення платежу" зазначено „кошти перераховано згідно договору купівлі-продажу №10-1405/01 від 10.05.2011р.".

Як вбачається з пояснень позивача, договір, посилання на який міститься в платіжних документах, не було підписано з відповідачем, що не оспорює сам відповідач, вказуючи на існування між сторонами лише одного договору на поставку пластикових бірок.

Згідно видаткових накладних позивачем відповідачу поставлено мобільні комп'ютери в кількості 5 штук, а саме:

- згідно накладної №РН-0000360 від 20.09.2011р. - мобільний комп'ютер в кількості 1 штука за ціною 18500,00 грн. з ПДВ через Остапчука М.В. за довіреністю №0443 від 19.09.2011р.;

- згідно накладної №РН-000942 від 30.12.2011р. - мобільний комп'ютер в кількості 4 штуки на загальну суму 74000,00 грн. з ПДВ через Турінського В.В. за довіреністю №0590 від 27.12.2011р.

В подальшому, відповідачем позивачу перераховано 10000,00 грн. згідно платіжного доручення №994 від 29.07.2014р., в якому в графі „призначення платежу" зазначено „кошти перераховано згідно акту звірки від 01.07.2014р.".

Позивач у своїх поясненнях заперечує факт існування акту звірки розрахунків від 01.07.2014р., на який є посилання в платіжному дорученні, та зазначає, що кошти в сумі 10000,00 грн. були віднесені на погашення боргу за поставлені комп'ютери за накладною №РН-000942 від 30.12.2011р.

Після здійснених проплат борг відповідача за накладною №РН-000942 за комп'ютери склав 54000,00 грн.

Позивачем відповідачу виставлено рахунок-фактуру №DD-559 від 01.06.2011р. на суму 95025,00 грн. на оплату товару - пластикових бірок в кількості 75000 штук.

Згідно видаткової накладної №РН-0000984 від 30.12.2011р. позивачем відповідачу поставлено пластикові бірки у кількості 10000 штук на загальну суму 12670,00 грн. з ПДВ через Остапчука М.В. за довіреністю №0557 від 30.12.2011р.

Відповідачем позивачу перераховано 6335,00 грн. за пластикові бірки згідно платіжного доручення №14956 від 20.07.2011р.

В подальшому, платіжним дорученням №875 від 07.06.2013р. відповідачем позивачу перераховано 5000,00 грн. з призначенням платежу „за обладнання згідно рахунку №сф-0001537 від 06.06.2013р.".

Згідно пояснень позивача, рахунок №сф-0001537 від 06.06.2013р., який зазначено в платіжному дорученні, вже раніше оплачений відповідачем. Тому, кошти позивачем було віднесено: в сумі 3360,00 грн. - в якості погашення боргу відповідача за програмне забезпечення за відносинами, що не є предметом даного спору; в сумі - 1640,00 грн. - в якості погашення боргу відповідача за бірки, поставлені згідно накладної №РН-0000984 від 30.12.2011р.

Після здійснених проплат борг відповідача за накладною №РН-0000984 за бірки склав 4695,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача надсилався лист-претензія з вимогою оплати боргу за поставлений товар. У відповідь на претензію відповідач просив провести акт-звірки та зобов'язався погасити заборгованість. Однак, претензія задоволена не була.

У зв'язку з неоплатою боргу, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховано за накладною №РН-000942 від 30.12.2011р. 5162,89 грн. - 3% річних (з 31.12.2011р. по 16.09.2014р.); 8875,60 грн. - інфляційних втрат (за січень 2012 року - серпень 2014 року); за накладною №РН-000984 від 30.12.2011р. 451,51 грн. - 3% річних (з 31.12.2011р. по 16.09.2014р.) та 606,55 грн. - інфляційних втрат (за січень 2012 року - серпень 2014 року).

Аналізуючи надані сторонами докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що в даному випадку між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своїм змістом фактично є укладенням у спрощений спосіб договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (стаття 712 ЦКУ).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що позивач поставив відповідачу товар. В свою чергу, відповідач товар прийняв, однак, не оплатив його вартість в повному обсязі.

Оскільки, відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару, у строк встановлений ч. 1 ст. 692 ЦК України не виконав, він вважається боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Судом враховується сума проплат по двом накладним та, відповідно, борг заявлений позивачем, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність боргу в іншій сумі.

Посилання відповідача на акт звірки взаєморозрахунків, яким, на його думку, підтверджується борг, суд до уваги не приймає з огляду на те, що акт звірки взаємних розрахунків не є документом, який підтверджує заборгованість. Акт звірки відповідно до чинного законодавства - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, він не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції, наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін. Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу. До того ж, акт звірки відображає наявність боргу станом на 01.11.2011р., в той час як предметом спору є борг, який виник пізніше - 31.12.2011р.

Посилання відповідача на весь обсяг правовідносин між сторонами, і відповідно врахування всієї суми поставок товарів та всіх проплат, до уваги не приймається з огляду на наступне: предметом позову є матеріально-правова вимога до відповідача; підставою позову - фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача.

Як вбачається з позовних вимог, позов заявлено щодо стягнення коштів за двома накладними за поставку комп'ютерів та бірок і суд не може виходити за межі позовних вимог, з'ясовуючи обставини, які не стосуються даних правовідносин. Також, не стосуються даних правовідносин і посилання відповідача на наявність у позивача перед відповідачем боргу та не являються зарахуванням зустрічних однорідних вимог в розумінні ст. 601 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд погоджується з даними нарахуваннями. Стосовно розміру інфляційних відмічається наступне: позивач здійснював розрахунок інфляційних за 2012-2014 роки взявши середній індекс інфляції за вказані роки. Між тим, суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за кожний місяць окремо, отримав менші суми, тому, вважає правомірно заявленою сумою інфляційних за видатковою накладною №РН-000942 від 30.12.2011р. 7984,00 грн., за видатковою накладною №РН-000984 від 30.12.2011р. 591,56 грн.

Позиція відповідача про безпідставність нарахування інфляційних та 3% річних, з посиланням на ст. 530 ЦК України та неотримання від позивача вимоги про сплату боргу, судом не приймається, оскільки ч. 2 ст. 530 ЦК України не може бути застосована у спірних правовідносинах, враховуючи те, що правовідносини між сторонами відносяться до поставки і строк виконання зобов'язань в даних відносинах визначений ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 54000,00 грн. - заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною №РН-000942 від 30.12.2011р., 5162,89 грн. - 3% річних, 7984,00 грн. - інфляційних втрат, 4695,00 грн. - заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною №РН-000984 від 30.12.2011р., 451,51 грн. - 3% річних, 591,56 грн. - інфляційних втрат.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 906,59 грн. - інфляційних нарахувань належить відмовити.

У клопотанні відповідача про розстрочку суми боргу для оплати на протязі шести місяців рівними частками необхідно відмовити з огляду на наступне.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: відстрочити або розстрочити виконання рішення. Звертається увага відповідача на те, що останній просить розстрочити лише частину основного боргу, який ним визнається, без врахування інфляційних та 3% річних, тоді як суд може розстрочити виконання рішення в цілому, а не здійснити розстрочку частини суми.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Демо Дизайн ЛТД", м. Київ до державного підприємства „Славутське лісове господарство", м. Славута про стягнення заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною №РН-000942 від 30.12.2011р. в розмірі 54000,00 грн., 8875,60 грн. - інфляційних втрат, 5162,89 грн. - 3% річних; заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною №РН-000984 від 30.12.2011р. в розмірі 4695,00 грн., 606,55 грн. - інфляційних втрат, 451,51 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства „Славутське лісове господарство" (м. Славута, вул. Кузовкова, 1; код 00993314) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Демо Дизайн ЛТД" (м. Київ, вул. Щорса, 29; код 25729459) 54000,00 грн. (п'ятдесят чотири тисячі гривень 00 коп.) - заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною №РН-000942 від 30.12.2011р., 5162,89 грн. (п'ять тисяч сто шістдесят дві гривні 89 коп.) - 3% річних, 7984,00 грн. (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) - інфляційних втрат, 4695,00 грн. (чотири тисячі шістсот дев'яносто п'ять гривень 00 коп.) - заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною №РН-000984 від 30.12.2011р., 451,51 грн. (чотириста п'ятдесят одну гривню 51 коп.) - 3% річних, 591,56 грн. (п'ятсот дев'яносто одну гривню 56 коп.) - інфляційних втрат, 1804,53 грн. (одну тисячу вісімсот чотири гривні 53 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 906,59 грн. - інфляційних нарахувань відмовити.

Повне рішення складено 17 листопада 2014 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (м. Славута, вул. Кузовкова, 1).