Рішення № 41476487, 12.11.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2014 р.Справа № 924/1416/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом прокурора Летичівського району в інтересах держави в особі державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг", м. Хмельницький

до приватного підприємства „Нафтостиль Летичів", смт. Летичів

про 1) зобов'язання приватного підприємства „Нафтостиль Летичів" застрахувати предмет лізингу за договорами фінансового лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. та №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р.;

2) стягнення 4% штрафу за договором фінансового лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. в розмірі 6516,69 грн. та 4% штрафу за договором фінансового лізингу №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р. в розмірі 4938,19 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кордас Ж.А. - за довіреністю №14/20-150-14 від 01.07.2014р.

від відповідача: Васюк А.В. - директор

від прокуратури: Гуменний Д.А. - за службовим посвідченням від 02.07.2014р.

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 12.11.2014р., оскільки у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: прокурор в інтересах позивача звернувся з позовом до суду про зобов'язання відповідача застрахувати предмет лізингу за договорами фінансового лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. та №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р. та стягнути 4% штрафу за договором фінансового лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. в розмірі 6516,69 грн., за договором фінансового лізингу №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р. в розмірі 4938,19 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів лізингу щодо страхування предмета лізингу. Нарахування штрафу обумовлено наявністю відповідної умови договорів щодо її застосування.

Присутній у судовому засіданні представник позивача просив у частині позовних вимог про зобов'язання відповідача застрахувати предмет лізингу провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у частині позовних вимог про стягнення 4% штрафу у загальному розмірі 11454,88 грн. наполягав на задоволенні.

Представник прокуратури у судовому засіданні позицію позивача підтримав.

Відповідач у відзиві позовні вимоги визнав частково в частині страхування предметів лізингу; в частині стягнення штрафу заперечував. В обгрунтування своєї позиції посилався на ті обставини, що ним, на виконання умов договорів щодо обов'язковості погодження з позивачем умов договору страхування та компанії-страховика, було надано, на затвердження позивачу, умови та проект договору страхування предмета лізингу з СК „Українська страхова група". Однак, у відповідь отримав усне заперечення з попередженням про можливість погодження позивачем виключно проекту договору страхування, укладеного з ПАТ „СК Альфа Страхування". Відзначає, що погодився на вибір компанії-страховика позивача, однак, розмір страхового платежу даної компанії значно перевищував розмір, запропонований СК „Українська страхова група" та іншими страховими компаніями. З огляду на значну завищеність страхового платежу, запропонованого ПАТ „СК Альфа Страхування", вказує, що неодноразово намагався отримати згоду щодо компанії-страховика з середньоринковими умовами страхування. Однак, кожного разу отримував усне заперечення.

14.10.2014р. відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на відсутність в предметі спору інтересів держави та відсутність в прокурорів права подавати позови в інтересах підприємств, установ та організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, а також належність НАК „Украгролізинг" до господарських товариств.

Також, відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафу з посиланням на скрутне фінансове становище.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Між публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" (лізингодавець) та приватним підприємством „Нафтостиль Летичів" (лізингоодержувач) укладено два договори лізингу №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р., №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р., згідно умов яких лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який є власністю лізингодавця та визначений у додатку до договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п. 1.1).

У додатках №1 до договорів сторони погодили найменування, кількість, ціну і вартість предмету лізингу, об'єкт лізингу, а саме: згідно додатку до договору від 16.04.2013р. - обприскувач ОПК - 2000 (з бортовим комп'ютером), у кількості 1 одиниця, вартістю 152413,00 грн. з ПДВ; згідно додатку до договору від 14.02.2013р. - плуг обертовий ПОНП-8, у кількості 4 одиниці, один без заводського номеру, інші із заводськими номерами 10, 18, 19, загальною вартістю 194943,72 грн. з ПДВ.

Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (п. 2.2 договорів).

Згідно п. п. 3.4.8, 3.4.9. договорів лізингоодержувач зобов'язався застрахувати предмет лізингу на умовах, передбачених розділом 6 договору.

У розділі 6 договорів, зокрема, у п. п. 6.1-6.4 визначено, що предмет лізингу та страхові ризики, пов'язані з експлуатацією предмета лізингу, підлягають страхуванню протягом 10 календарних днів з дати підписання акта з обов'язковим попереднім погодженням умов договору страхування та компанії-страховика з лізингодавцем. Лізингоодержувач з підписанням договору лізингу здійснює страхування предмета лізингу та страхових ризиків, пов'язаних з володінням і користуванням предметом лізингу, при цьому вигодонабувачем за договором страхування є лізингодавець. Предмет лізингу підлягає страхуванню лізингоодержувачем протягом всього строку дії договору. За договором страхування предмет лізингу має бути застрахований від фізичного знищення або пошкодження, включаючи випадки пожежі, удар блискавки, вибух, падіння літальних апаратів, їх частин і багажу з них, стихійні явища - буря, град, повінь, землетрус, осідання ґрунту, зсув, обвал, протиправних дій третіх осіб умисне пошкодження, грабіж, розбій, аварії. Страховий поліс (його копія) має бути переданий лізингодавцю протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання.

За порушення умов розділу 6 договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 4% від невідшкодованої вартості предмета лізингу (п. 7.3).

Згідно акту приймання-передачі №5 від 23.05.2013р., підписаного та скріпленого печатками сторін, відповідач прийняв у лізинг обприскувач ОПК - 2000 (з бортовим комп'ютером), у кількості 1 одиниця, вартістю 152413,00 грн. з ПДВ.

Згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток №2 до договору) невідшкодована вартість обприскувача ОПК - 2000 становить 123454,53 грн.

Згідно акту приймання-передачі від 19.02.2013р., підписаного та скріпленого печатками сторін, відповідач прийняв у лізинг плуг обертовий ПОНП-8, у кількості 4 одиниці, один без заводського номеру, інші із заводськими номерами 10, 18, 19, загальною вартістю 194943,72 грн. з ПДВ.

Згідно графіків сплати лізингових платежів (додатки №№2, 4, 6, 8 до договору) загальний розмір невідшкодованої вартості плугів становить 162917,39 грн.

Позивач надсилав відповідачу вимогу про страхування предметів лізингу за договорами, однак, відповідач в добровільному порядку вимогу не виконав, що й стало підставою для звернення з позовом до суду.

У зв'язку з невиконанням взатих на себе зобов'язань, позивач, на підставі п. 7.3 договорів, нарахував відповідачу штраф у розмірі 4% від невідшкодованої вартості предмета лізингу за договором від 14.02.2013р. в розмірі 6516,69 грн., за договором від 16.04.2013р. в розмірі 4938,19 грн.

В матеріалах справи наявні договір добровільного страхування орендованого майна №ЦО-10-017039 від 27.10.2014р. з додатком №1 „Перелік об'єктів, що підлягає страхуванню" та квитанція №3795 від 27.10.2014р. про сплату страхового платежу, які свідчать, що відповідач під час розгляду справи застрахував предмети лізингу за договорами від 14.02.2013р. та від 16.04.2013р., а саме: обприскувач ОПК - 2000 (з бортовим комп'ютером), у кількості 1 одиниця, плуг обертовий ПОНП-8, у кількості 4 одиниці.

Аналізуючи надані сторонами докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р. у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Конституційний Суд України визначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

За статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладається: обов'язок представляти інтереси держави в суді.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Підставами представництва прокурором інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійснені прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом.

За ст.2 ГПК України однією з підстав порушення справ у господарських судах є позовна заява прокурора чи його заступника, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Враховуючи, що власником державного ПАТ „НАК „Украгролізинг" є держава в особі Кабінету Міністрів України, інтереси держави та компанії у даних правовідносинах щодо виконання договорів лізингу збігаються, і невиконання договорів зачіпає інтереси держави, прокурор в інтересах позивача правомірно звернувся з позовом до суду.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність в предметі спору інтересів держави та відсутність в прокурора права подавати позови в інтересах підприємств, установ та організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, судом до уваги не приймаються і, відповідно, у клопотанні відповідача про залишення позову без розгляду належить відмовити.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як свідчать матеріали справи між сторонами укладено договори прямого лізингу, і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо їх виконання.

Згідно ст. 806 ЦК України, ч. 1 ст. 297 ГК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 13 Закону України „Про фінансовий лізинг" предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з умов розділу 6 договорів лізингу сторони визначили обов'язок відповідача по здійсненню страхування предмета лізингу, а у розділі 7 договорів погодили умови щодо відповідальності за порушення, зокрема, умов розділу 6 договору.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорах встановлено строк, протягом якого відповідач зобов'язаний здійснити страхування предмета лізингу, визначений тривалістю у 10 календарних днів з дати підписання акта.

Відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань у частині здійснення страхування предмета лізингу у строк, встановлений договорами, застрахувавши предмети лізингу лише під час розгляду справи.

Посилання відповідача на відмову позивача у погодженні запропонованої ним компанії-страховика не підтверджуються жодними доказами, тому суд не може прийняти їх до уваги.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У договорах лізингу сторони передбачили відповідальність відповідача у випадку порушення умов, що стосуються страхування предмета лізингу.

Перевіривши нарахування розміру штрафу, суд погоджується з даними сумами, та приходить до висновку, що позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача 4% штрафу за договором від 14.02.2013р. в розмірі 6516,69 грн., за договором від 16.04.2013р. в розмірі 4938,19 грн.

У задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу суд відмовляє з огляду на наступне: зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України вбачається, що як право зменшувати розмір штрафних санкцій, так і право оцінювати поважність підстав для такого зменшення, належить суду.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Встановлено, що відповідачем порушено умови договорів щодо страхування предмету лізингу і за таке порушення позивач вправі нараховувати відповідачу штрафні санкції, які передбачено договорами.

Відповідач посилається на скрутне фінансове становище, однак, на підтвердження наведених обставин належних та допустимих доказів не надано, тому, суд дійшов висновку, що докази виняткових випадків, які б могли бути підставою для зменшення штрафу відсутні.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 4% штрафу за договором фінансового лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. в розмірі 6516,69 грн. та 4% штрафу за договором фінансового лізингу №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р. в розмірі 4938,19 грн.

Оскільки позивач, в порушення умов договору, застрахував предмет лізингу за договорами фінансовго лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. та №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р., після порушення провадження у справі, у частині позовних вимог про зобов'язання відповідача застрахувати предмет лізингу за договорами фінансовго лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. та №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р. провадження у справі необхідно припинити.

Згідно ст. 49 ГПК України оплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Летичівського району в інтересах держави в особі державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг", м. Хмельницький до приватного підприємства „Нафтостиль Летичів", смт. Летичів про зобов'язання приватного підприємства „Нафтостиль Летичів" застрахувати предмет лізингу за договорами фінансового лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. та №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р.; про стягнення 4% штрафу за договором фінансового лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. в розмірі 6516,69 грн. та 4% штрафу за договором фінансового лізингу №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р. в розмірі 4938,19 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства „Нафтостиль Летичів" (смт. Летичів, вул. Кармелюка, 83, кв. 3; код 34978668) на користь державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" (м. Київ, вул. Мечнікова, 16-а; код 30401456) 4% штрафу за договором фінансового лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. в розмірі 6516,69 грн. (шість тисяч п'ятсот шістнадцять гривень 69 коп.) та 4% штрафу за договором фінансового лізингу №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р. в розмірі 4938,19 грн. (чотири тисячі дев'ятсот тридцять вісім гривень 19 коп.).

Видати наказ.

Стягнути з приватного підприємства „Нафтостиль Летичів" (смт. Летичів, вул. Кармелюка, 83, кв. 3; код 34978668) в дохід Державного бюджету України (по коду класифікації доходів бюджету 22030001, символ звітності 206, р/р 31218206783002, отримувач УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: „Судовий збір, Код 03500128, пункт ставок судового збору") судовий збір в розмірі 4263,00 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят три гривні 00 коп.).

Видати наказ.

У частині позовних вимог про зобов'язання приватного підприємства „Нафтостиль Летичів" застрахувати предмет лізингу за договорами фінансовго лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. та №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р. провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 17 листопада 2014 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 5 примірників:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу,

4 - прокуратурі Летичівського району (смт. Летичів, вул. Панасюка, 3),

5 - прокуратурі м. Хмельницького.