Рішення № 41476437, 19.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23417/14 19.11.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" провідшкодування шкоди в порядку регресу 2 019,89 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Михайловська І.Г. - представник за довіреністю № 0113-350 від 27.12.2013;від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 19.11.2014, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Українська страхова група» до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2019,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ «СК «Українська страхова група» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0107-0001лиз/1032 від 12.10.2012р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Skoda", державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ВАТ НАСК «Оранта», позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 2019,89 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 порушено провадження у справі № 910/23417/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 19.11.2014.

18.11.14 через відділ діловодства суду відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував з наступних підстав. За твердженням відповідача, позивач як новий кредитор, до якого перейшло право вимоги страхового відшкодування в обсязі і на умовах, які були у первісного кредитора, не звертався до НАСК «Оранта» з заявою про страхове відшкодування впродовж одного року, що є підставою для відмови у виплаті. Беручи до уваги те, що потерпіла особа у ДТП не зверталась до відповідача з заявою про страхове відшкодування, а позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою більше року потому від дати дорожньо-транспортної пригоди, у НАСК «Оранта» відсутні правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування.

В судове засідання 19.11.2014 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103031974813.

Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

21 червня 2012 року за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0107-0001лиз/1032 ПрАТ «СК "Українська страхова група» (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки " Skoda", державний номер НОМЕР_1, страхувальник - ТОВ «Євро Лізинг», вигодонабувач за договором - ПАТ «Альфа-Банк», строк дії страхового полісу з 21.07.2012 по 20.07.2013.

З Відомостей № 9088845 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 12.10.2012р. в м. Чернігові на вул. Рокосовського мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів: «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2,, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Skoda», державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «Євро Лізинг», під керуванням ОСОБА_4.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.11.2012р. справа № 2506/9883/2012.

17.10.13 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування. Згідно листа від 01.06.09 вигодонабувач за договором добровільного страхування № 28-0107-0001лиз/1032 надав свою згоду на перерахування страхових виплат на рахунок страхувальника ТОВ «Євро Лізинг» у випадку, якщо розмір таких виплат за кожним страховим випадком не перевищує 50 000,00 грн.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Skoda», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку № 668 від 10.12.12 становить 3615,11 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 12.10.2012р. за участю застрахованого автомобіля «Skoda», державний номер НОМЕР_1, згідно складеного страхового акту № КА-2319 від 21.03.13 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 2019,89 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 5173 від 29.03.13.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_3, який керувала автомобілем «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.11.2012р. справа № 2506/9883/2012.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_3 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв станом на 12.10.2012 року (Поліс АВ/5565958), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Skoda», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0107-0001лиз/1032 від 21.06.12р, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Skoda», державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/5565958) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 0,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем 2019,89 грн. що і відповідає розміру заявлених позовних вимог.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з заявою вих. № 1263АПС від 21.10.13 про відшкодування шкоди в порядку регресу, яка була направлена відповідачу 22.10.13, про що свідчить фіскальний чек № 4321.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

Заперечення відповідача щодо пропуску позивачем річного терміну, визначеного у пп. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», не приймаються судом виходячи з наступного.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

Відповідно до п. 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема, є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання відповідача на те, що позивачем пропущений річний строк на звернення з вимогою про страхове відшкодування в порядку регресу є помилковим, оскільки умови п.п. 37.1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не поширюються на відносини, що виникають в порядку регресу.

Суд зазначає, що в силу ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин, оскільки основне зобов'язання позивачем виконано 29.03.13 р., а звернувся позивач з даним позовом до господарського суду м. Києва 27.10.14 р., то строк позовної давності для даних вимог не сплинув.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32, і доказів наявності таких суду не представлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2019,89 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081 м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038 м. Київ, вул. І. Федорова, буд. 32-А, ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування в сумі 2 019 (дві тисячі дев'ятнадцять) грн. 89 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2014 р.

Суддя Л.Г. Пукшин