Ухвала суду № 41476165, 12.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2889/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Пальоній І.М.,

за участю представників:

апелянта - Касьянової О.В.,

позивача - Локаш Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар СНД" до Відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар СНД" звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржувані постанови є протиправними, винесені з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та підлягають скасуванню. Позивач зазначив, що на виконання Постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2014р., яку отримано 22.04.2014р., TOB «Дельта Вілмар СНД» в семиденний строк з моменту отримання постанови добровільно виконало вимоги виконавчого документу, що підтверджується платіжним дорученням №55835 від 29.04.2014р., повідомило ВДВС Южненського МУЮ про добровільне виконання та надало докази повного виконання вимог виконавчого документу. Оскільки позивач повністю сплатив за виконавчим листом, відповідач був обізнаний про виконання, Державний виконавець, на думку позивача, у постановах про арешт коштів боржника від 15.05.2014р. безпідставно зазначив що арешт має бути накладено банками на виконання виконавчого листа №1263/10/1570, виданого Одеським окружним адміністративним судом 27.03.2014р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції від 25.04.2014 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 53,89 грн. по виконавчому провадженню №42992963, про стягнення виконавчого збору у розмірі 33995,32 грн. від 25.04.2014 року по виконавчому провадженню №42992963 та постанови про арешт коштів боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Вілмар СНД» від 15.05.2014 року по виконавчому провадженню №42992963.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Відділ державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено що 17.04.2014р. на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі №1263/10/1570 на підставі виконавчого листа старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Губановою Н.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42992963 про стягнення заподіяних збитків з TOB «Дельта Вілмар СНД» на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-західного регіону Чорного моря у розмірі 339953,25грн.

В пункті 2 цієї постанови зазначено що боржнику запропоновано добровільно виконати вимоги виконавчого документу у 7-ми денний термін шляхом перерахування грошової суми на рахунок ВДВС ЮМУЮ№ 37317001004696 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 35056497 та після отримання зазначеної постанови боржнику необхідно терміново з з'явитися до ВДВС ЮМУЮ за адресою: Одеська область, м. Южне, пр-т Леніна, 16.

Крім того, в пункті 3 згаданої постанови зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконання його бути відбуватися в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

На виконання Постанови від 17.04.2014р. TOB «Дельта Вілмар СНД» в семиденний строк з моменту отримання постанови виконало вимоги виконавчого документу - здійснило оплату 339953,25грн. на рахунок, зазначений в тексті постанови, що підтверджується платіжним дорученням №55835 від 29.04.2014р.

В день здійснення платежу TOB «Дельта Вілмар СНД» листом вих.678 від 29.04.2014р. повідомило ВДВС Южненського МУЮ про виконання вимог виконавчого документу та просило не стягувати виконавчий збір, витрати пов'язані з проведенням виконавчих дій, оскільки з урахуванням часу на поштовий обіг підприємство було позбавлено можливості добровільно виконати вимоги виконавчого документу в семиденний термін з дня винесення постанови.

25.04.2014 року державним виконавцем державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Усік В.Д. по виконавчому провадженню № 42992963 прийнято постанови про стягнення з TOB «Дельта Вілмар СНД» витрат на проведення виконавчих дій у сумі 53,89грн. та про стягнення з TOB «Дельта Вілмар СНД» виконавчого збору у розмірі 33 995,32грн.

15.05.2014 року державним виконавцем державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Усік В.Д. прийнято постанови про арешт коштів боржника, якими накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках TOB "Дельта Вілмар СНД".

Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження позивачем отримано 22.04.2014р., то перебіг строку починається з наступного дня, а не з дати прийняття постанови. Боржником виконано вимоги виконавчого листа на 7-ий день після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Судова колегія погоджується з такими висновками та вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Провадження примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», інших нормативно-правових актів та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» визначені заходи примусового виконання рішень, якими являються 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувану певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до приписів ч. І та 4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, також на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, примусове виконання рішення в частині стягнення боргу, зазначеного у виконавчому листі, відповідачем взагалі не здійснювалося та постанова щодо примусового виконання рішення не виносилась.

При цьому ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином зі змісту цієї статті вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження відправляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення, при цьому рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення в обов'язковому порядку повинно бути повернуто відправнику з відміткою про отримання адресатом цього рекомендованого поштового відправлення, тому с саме з моменту отримання позивачем постанова про відкриття виконавчого провадження необхідно відраховувати термін на добровільне виконання рішення суду.

Таким чином, починаючи виконувати рішення, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Вищезазначене дає підстави вважати, що державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору після пересвідчення в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження та здійснення ним дій, спрямованих на добровільне виконання рішення та закінчення добровільного строку виконання рішення, але до початку здійснення примусового заходу, зокрема звернення стягнення на кошти боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2014 року була в порушення вимог ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» відправлена простою кореспонденцією, державний виконавець не пересвідчився в отриманні цієї постанови позивачем та 25.04.2014 року передчасно виніс оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій не розпочавши взагалі примусове виконання рішення суду в частині стягнення суми заборгованості, яка зазначена у виконавчому листі , зокрема державним виконавцем не була спочатку винесена постанова про звернення стягнення на кошти боржника.

Постанова від 17.04.2014р. про відкриття виконавчого провадження була та отримана позивачем лише 22.04.2014 року, що підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції та проставленою датою отримання (22.04.2014р.) та вхідного номеру 254 на зворотньому боці постанови від 17.04.2014р.

У 7-ми денний термін з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження позивач добровільно виконав вимоги виконавчого документу, здійснивши оплату в сумі 339953,24 грн. на рахунок, зазначений у постанові, що підтверджується платіжним дорученням №55835 від 29.04.2014 року.

Відповідно до приписів ч.3 ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Отже, боржником виконано вимоги виконавчого листа 29.04.2014р., тобто у 7-денний строк, як встановлено Законом України «Про виконавче провадження», в той же день про це сповіщено державного виконавця, що не заперечувалось представником ДВС під час розгляду справи у суді, однак незалежно від цього 15.05.2014р. відповідачем протиправно було винесено 8 постанов про накладання арешту на кошти боржника.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-ХІУ до витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на: 1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника; 2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій; поштовий переказ стягувачеві стягнених аліментних сум; розшук боржника, його майна або розшук дитини; оголошення в засобах масової інформації; інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Згідно з п.п. 4.15.2. п. 4.15 "Інструкції про проведення виконавчих дій" затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999р. №74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за №865/4158 про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій, в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів.

Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

При цьому, від відповідача не надходили відомості, документи, які б підтверджували, що на проведення виконавчих дій щодо виконання виконавчого листа від 13.03.2007р. №2а-362/06 відповідачем були здійснені витрати у сумі 10,97 грн.

Відповідно до ст. 41 Закону України „Про виконавче провадження" витратами органів виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витрати виконавчого провадження. При цьому витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Кошти виконавчого провадження складаються у тому числі і з коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника, авансового внеску стягувачів на проведення виконавчих дій та стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Так, відповідно до п. 4.15 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5 передбачено поняття витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій. Згідно до п.4.15.1. витратами, пов'язаними з проведенням виконавчих дій, є витрати на організацію й проведення виконавчих дій. До витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на перевезення, зберігання й реалізацію майна боржника; оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій; поштовий переказ стягувачеві стягнутих аліментних сум; розшук боржника, його майна або розшук дитини; оголошення в засобах масової інформації; інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

До інших витрат на організацію виконавчих дій належать витрати на виготовлення бланків (запитів, повідомлень, викликів, постанов державного виконавця тощо) та інших документів, які використовуються у виконавчому провадженні, оплату послуг поштового, телефонного, телеграфного, модемного зв'язку, проїзд державного виконавця, оплату за експлуатацію Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій, в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів. Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка азом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

При цьому п.4.15.3. цієї Інструкції визначено, що витрати на проведення виконавчих дій покриваються за рахунок коштів, що надійшли на спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду, а також коштів сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій відповідно до Закону. Контроль та облік витрат на виконання покладаються на начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

За таких обставин суд вважає, що сума грошових коштів, вказана у оскаржуваній постанові про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 53,89 грн. є необґрунтованою та вартість цих витрат не непідтверджена відповідними розрахунковими документами, оскільки судом встановлено що в ході виконання виконавчого листа №1263/101570 відповідачем на момент прийняття оскаржуваної постанови не здійснювались дії, витрати за які передбачені ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження».

З урахуванням того, що постанови від 25.04.2014 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 53, 89 грн. та про стягнення виконавчого збору у розмірі 33 995, 32 грн.. винесено до завершення добровільного строку на виконання та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку виконано, а постанови про арешт коштів позивача від 15.05.2014р. винесені взагалі після сплати боргу та направлення позивачем платіжного доручення про сплату боргу державному виконавцю, судова колегія дійшла висновку, що всі ці постанови є протиправними , тому вони обґрунтовано скасовані судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме що судом застосовано норми закону, що втратили чинність, зокрема, п.4.16.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 та ст.32 ЗУ «Про виконавче провадження» що на думку апелянта є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.

Однак з огляду на те, що зазначені норми закону не впливають на юридичну природу правовідносин, які є предметом спору та не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає, що ці обставини не можуть являтися підставою для скасування рішення суду, оскільки статтею 202 КАС України чітко визначені підстави для скасування рішення, а саме: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.10.2014 року

Головуючий: суддя Л.Є.Зуєва

суддя О.А.Шевчук

суддя А.Г.Федусик