Ухвала суду № 41475973, 18.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 р. № 876/906/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» про стягнення податкового боргу, -

встановив:

29.10.2013 Калуська ОДПІ ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області звернулася в суді із адміністративним позовом до ТОВ «ТВФ «Стиль» у якому просить стягнути в бюджет з відповідача податковий борг в сумі 75086,57 грн з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують це підприємство та за рахунок готівки, яка належить цьому платнику податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 75086,57 грн (у т.ч. пеня - 651,05 грн), який виник в результаті не сплати ним в установлений строк узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 29.07.2008 № 0004841702/2. Оскільки, відповідачем не сплачено в установлений строк узгоджені суми грошового зобов'язання, податковий орган просить стягнути їх на підставі рішення суду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 позов задоволено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку в частині нарахування пені в сумі 651,05 грн. Вважає, що така у цій частині прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 651,05 грн.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано положення Податкового кодексу України до відносин, які мали місце до його прийняття. Податкове зобов'язання, яке збільшене податковим повідомленням-рішенням від 29.07.2008 № 0004841702/2, стало узгодженим лише 18.03.2013, а отже і пеня може нараховуватись не раніше цієї дати. Підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України, посилено відповідальність щодо несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов'язань, порівняно із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на час винесення податкового повідомлення-рішення, а тому виходячи з положень ст. 58 Конституції України, пеня може нараховуватись не раніше, як з дати набрання чинності ПК України (01.01.2011).

Враховуючи те, що ця справа може бути вирішена на підставі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі у судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у справі розписками, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, обговорив підстави і межі апеляційних вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Стиль» є правонаступником ДП ТВФ «Стиль» ТОВ фірми «Гоба» та перебуває на обліку в Калуській ОДПІ як платник податків та зборів (а.с. 56-59).

За результатами перевірки, яка оформлена актом від 03.03.2008 № 223/2301/22170978 та з результатами адміністративного оскарження, Калуською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 29.07.2008 № 0004841702/2, яким ДП ТВФ «Стиль» ТОВ фірми «Гоба» визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 124014,30 грн, у тому числі: за основним платежем 41338,10 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 82676,20 грн (а.с 14).

Під час перевірки ТОВ «Стиль» було подано уточнюючі розрахунки за ф.№ 1-ДФ, а саме: від 14.02.2008 № 50093, від 14.02.2008 № 50094, від 14.02.2008 № 50095, від 14.02.2008 № 50096 та сплачено податкове зобов'язання з податку з доходу фізичних осіб в розмірі 48542,64 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 113 від 05.09.2008 року, а також зворотнім боком облікової картки відповідача (а.с. 70).

З огляду на наявність у відповідача податкового боргу, Калуська ОДПІ направила першу податкову вимогу № 1/36421151/10/240 від 11.09.2008 на суму 75471,66 грн та другу податкову вимогу № 2/379/ 24205/10/240 від 17.10.2008 на суму 75914,77 грн (а.с. 8).

Вказане вище податкове повідомлення-рішення, відповідачем оскаржувалось у судовому порядку, однак постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2009 по справі № 2а-5285/08/0970, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Згідно картки особового рахунку, 17.01.2013 зараховано у сплату грошового зобов'язання суму 1036,14 грн, на підставі меморіальних ордерів №№ 128, 129 (а.с. 18).

У зв'язку з частковим погашенням податкового боргу, станом на день подання адміністративного позову за ТОВ «Стиль» рахується податковий борг в загальному розмірі 75086,57 грн (у т.ч. 74435,52 грн - недоїмка та 651,05 - пеня), який останнім у добровільному порядку не погашений.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки станом на час подання розглядуваного позову, у відповідача наявний податковий борг в сумі 75086,57 грн, який виник на підставі узгодженого податкового повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 29.07.2008 № 0004841702/2 та у добровільному порядку не погашений. При цьому, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача, щодо неправомірності визначення зазначеним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання, оскільки це було предметом позову у справі № 2а-5285/08/0970, у задоволенні якого відмовлено постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 03.12.2009, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013, та встановлено правомірність податкового повідомлення-рішення. Також, суд першої інстанції відхилив доводи Товариства, щодо неправомірності нарахування пені.

З таким висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 21 грудня 2000 року № 2181-III (у редакції чинній до 01.01.2011, далі - Закон № 2181-III) якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (підпункт 4.2.2 «б» пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III).

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-III, у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення (пп. 5.2.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-III).

Аналогічні положення містяться і у Податковому кодексі України, відповідно до пп. 56.18 ст. 56 якого, у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, з аналізу наведених вище правових положень можна дійти висновку, що як згідно Закону № 2181-III так і згідно Податкового кодексу України, податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня набрання законної сили судового рішення, якщо платник податків у судовому порядку оскаржував податкове повідомлення-рішення.

Згідно із матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 29.07.2008 № 0004841702/2, відповідачем оскаржувалось у судовому порядку, однак постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2009 по справі № 2а-5285/08/0970, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Зазначена ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду проголошена у відкритому судовому засіданні, а тому з огляду на приписи ч.ч. 3, 5 ст. 254 КАС України, постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2009 по справі № 2а-5285/08/0970 набрала законної сили 18.03.2013.

Таким чином, податкове зобов'язання, яке визначене податковим повідомленням-рішенням від 29.07.2008 № 0004841702/2, з 18.03.2013 набуло статусу узгодженого та з цієї дати підлягало сплаті протягом 10 днів.

Однак, відповідачем вказане грошове зобов'язання в повному обсязі у визначений строк не сплачено, а тому згідно положень пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, воно набуло статусу податкового боргу.

Пунктами 59.1, 59.5 ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається із матеріалів справи, після закінчення адміністративного оскарження, Калуська ОДПІ направила першу податкову вимогу № 1/36421151/10/240 від 11.09.2008 на суму 75471,66 грн та другу податкову вимогу № 2/379/ 24205/10/240 від 17.10.2008 на суму 75914,77 грн (а.с. 8).

У зв'язку з частковим погашенням податкового боргу, станом на день подання адміністративного позову за ТОВ «Стиль» рахується податковий борг в загальному розмірі 75086,57 грн (у т.ч. 74435,52 грн - недоїмка та 651,05 - пеня), який останнім у добровільному порядку не погашений.

У зв'язку з тим, що відповідачем не погашено у визначений строк узгоджені суми податкового зобов'язання, податковим органом нараховану пеню в сумі 651,05 грн.

Визначення терміну «пеня» закріплено в пп. 14.1.163 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якої це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Після закінчення встановлених Податковим кодексом України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Зокрема, у відповідності до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Аналогічна норма визначена пунктом 2 Наказу ДПА України від 17.12.2010 № 953 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2010 року за № 1350/18645.

Оскільки відповідачем не сплачено своєчасно узгоджені суми податкового зобов'язання, відповідачем обґрунтовано нарахована пеня за весь період заниження податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на неправомірність застосування до спірних відносин положень ст. 129 ПК України, яка не діяла на час визначення податкового зобов'язання, оскільки спірне податкове зобов'язання набуло статусу узгодженого тоді, коли Закон № 2181-III вже не діяв, а діяв ПК України. Отже, порушення порядку сплати грошового зобов'язання протягом 10-ти днів з дня його узгодження, за що і передбачено відповідальність у вигляді нарахування пені, відбулося у 2013 році, а тому податковий орган правомірно під час нарахування пені керувався положеннями пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України, а не Законом № 2181-III.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 75086,57 грн, який підтверджується наявними у справі доказами, а ним не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що такий підлягає погашенню шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що йому належить.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі № 809/3277/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін