Постанова № 41475605, 30.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2014 року 08 год. 17 хв. № 826/623/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., суддів: Арсірія Р.О., Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері Ком'юнікейшинз Україна» доМіністерства доходів і зборів України провизнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації від 13 вересня 2013 року № 1101/6/99-99-1903-02-15, - В С Т А Н О В И В:

21 січня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері Ком'юнікейшинз Україна» (далі - ТОВ «Діскавері Ком'юнікейшинз Україна», позивач ) з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - Міністерство, відповідач) про визнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації від 13 вересня 2013 року № 1101/6/99-99-1903-02-15.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірна індивідуальна податкова консультація суперечить нормам податкового законодавства, змісту податку на прибуток та податку з доходів нерезидента, а також не містить остаточних та чітких висновків щодо поставлених у звернення питань, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що відповідачем на звернення позивача була надана чітка відповідь, яка повністю відповідає нормам Податкового кодексу України з урахуванням обставин, викладених позивачем у зверненні.

В судових засіданнях по справі представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні по справі заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

В ході розгляду справу судом було встановлено наступне.

30 травня 2013 року позивач звернувся до відповідача із зверненням від 29 травня 2013 року № 001-2013, в якому пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері Ком'юнікейшинз Україна» (резидент України) здійснює комерційну діяльність на ринку ефірних послуг України. Компанія Discovery Communications Europe Limited (резидент Великобританії) є правовласником локалізованого наповнення платних телевізійних каналів, які працюють під товарним знаком Discovery (в тому числі, Discovery Channel, TLC та будь-які інші канали), та веде мовлення на території України.

Нерезидент веде мовлення на каналах на території України та є власником відповідного ефірного часу на каналах, а товариство зацікавлене у регулярному придбанні відповідного ефірного часу, товариство та нерезидент уклали договір про купівлю-продаж майнових прав («Договір»). Відповідно до договору, нерезидент продає, а товариство купує ефірний час на каналах (відповідні майнові права на нього) на відповідний період. Товариство не здійснює самостійного розміщення ефірних матеріалів (наповнення придбаного ефірного часу), а натомість використовує такі майнові права у власній господарській діяльності для надання послуг з організації розміщення ефірних матеріалів (в тому числі рекламних) власних клієнтів - резидентів України.

Для цілей придбання майнових прав на ефірний час під ефірним часом розуміється ефір каналів, в рамках якого може здійснюватись трансляція у відповідності з ефірним графіком Каналів. Такий ефірний графік каналів самостійно встановлюється та затверджується нерезидентом. В свою чергу, товариство діє у відповідності з ефірним графіком нерезидента, а також виконує всі формальності стосовно майнових прав на ефірні матеріали згідно з вимогами нерезидента. Серед іншого, товариство забезпечує, щоб ефірні матеріали відповідали необхідним вимогам до якості та змісту, не порушували авторських, суміжних, моральних прав чи прав на особисте життя будь-якої третьої особи, а також домовленостей товариства та нерезидента.

Товариство придбаває майнові права на ефірний час на відповідний період, за результатом якого складається акт приймання-передачі майнових прав. Відповідна вартість майнових прав на ефірний час на конкретний період також вказується в акті приймання-передачі майнових прав. Після підписання акту приймання-передачі майнових прав такі майнові права на ефірний час переходять від нерезидента до товариства.

У зв'язку з викладеними обставинами позивач поставив наступні питання:

- чи вважаються для цілей оподаткування податком на прибуток майнові права на ефірний час на Каналах товаром (пп. 14.1.244 та 14.1.120 Податковий кодекс України) і чи має товариство право на формування у повному обсязі витрат на придбання такого товару?

- чи підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 Податкового кодексу України оплата за придбані майнові права на ефірний час, що здійснюється товариством на користь нерезидента?

- чи зобов'язане товариство, що зареєстроване як платник ПДВ та уклало з нерезидентом договір на купівлю майнових прав на ефірний час з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності з надання послуг з організації розміщення ефірних матеріалів третіх осіб, нараховувати ПДВ на вартість майнових прав на ефірний час за договором з нерезидентом?

- чи має право товариство на визнання податкового кредиту з ПДВ в сумі зобов'язань з ПДВ, що визнані ним при отриманні майнових прав від нерезидента ?

Відповідач листом від 13 вересня 2013 року № 11011/6/99-99-19-03-02-15 «Про надання відповіді» повідомив позивача про те, що в силу норм підпункту 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України резидент придбаває у компанії - нерезидента послуги з транслювання власної ефірної продукції (у тому числі розміщення реклами третіх осіб), а тому у періоді, в якому визнано доходи від надання третім особам послуг з організації розміщення ефірних матеріалів (у тому числі реклами) таких осіб, платник податку має право на врахування витрат того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі вартість придбаного ефірного часу, використаного безпосередньо у таких операціях. При цьому відповідач зазначив про те, що розміщення рекламних матеріалів здійснює компанія - нерезидента, яка веде транслювання на території України, виплати за розповсюдження реклами, здійснені товариством компанії-нерезиденту, оподатковуються під час таких виплат товариством за власний рахунок за ставкою 20 відсотків.

В подальшому відповідачем послідовно процитовані норми підпункту 185.1 ст. 185, підпункту 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 180.2 ст. 180, п. 187.8 ст. 187, п. 198.2 ст. 198 ПК України.

При вирішення спору суд виходить з наступного.

За визначенням, наведеним в підпункті 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

В силу п. 52.1 ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПК України).

Право на оскарження податкової консультації до суду та правові наслідки такого розгляду закріплені в нормах п. 53.3. ст. 53 ПК України, в силу яких платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

В законодавстві не визначена процедура надання податкової консультації.

При цьому судом враховується те, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вочевидь при підготовки податкової консультації контролюючий орган при наданні консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, має не лише проаналізувати усі норми, що регулюються спірні правовідносин, та норми, на які посилається заявник у своєму зверненні, а також дослідити додані до звернення документи, в тому числі із можливим витребуванням додаткових документів в рамках строку розгляду такого виду звернення.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповіді були надані відповідачем без дослідження документів, на які посилався позивач, а на третє та четверте запитання відповідач взагалі відповіді не надав, процитувавши норми кодексу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність визнання протиправною та скасування спірної податкової консультації та зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення позивача, однак з дослідженням усіх норм та усіх обставин, що стосуються спірних правовідносин.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, колегія суддів дійшла висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправною та скасування спірної податкової консультації із зобов'язанням повторно розглянути звернення позивача з урахуванням висновків суду.

Керуючись ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 171, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері Ком'юнікейшинз Україна» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Міністерства доходів і зборів України від 13 вересня 2013 року № 1101/6/99-99-1903-02-15

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Головуючий суддя О.В. Дегтярьова Судді: Р.О. Арсірій О.А. Кармазін