Рішення № 41475571, 17.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20970/14 17.11.14

За позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва ДоФізичної особи-підприємця ОСОБА_1Простягнення 30 026,55 грн. заборгованості за надані комунальні послуги Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Зацепін С.С.- дов. № 47-4722 від 10.11.2014 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 29 874,51 грн. заборгованості за надані комунальні послуги.

Ухвалою суду від 06.10.2014 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.10.2014 року.

Представник позивача 17.10.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 30 026,55 грн.

Зважаючи на те, що збільшення розміру позовних вимог є допустимим у відповідності до вимог частини 4 статті 22 ГПК України, судом прийнято вищевказану заяву представника позивача про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 20.10.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 17.11.2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні 17.11.2014 р. надав усні пояснення по справі, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.11.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2010 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір про надання послуг, відповідно до п. 1.1 якого підприємство на підставі укладених договорів з виробниками комунальних послуг зобов'язується транспортувати по внутрішньобудинкових мережах споживачу, що є орендарем нежитлового приміщення, загальною площею 336,40 кв.м., в т.ч. на першому поверсі - 111,50 кв.м., підвал - 224,90 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Стальського, буд. 24 комунальні послуги.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору, споживач у відповідності до даної угоди зобов'язався прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Умовами пункту 1.4 договору встановлено, що при виконанні умов цієї угоди сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за водопостачання, водовідведення та теплоносії.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що облік споживання комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальною організацією.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що споживач до 10 числа поточного місяця повинен сплатити:

- рахунки за комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення) - минулого місяця, згідно табуляграми та груп рахунків постачальної організації;

- 4 %, які пов'язані з нарахуванням, збором, розщепленням та обліком платежів і перерахуванням коштів виробникам комунальних послуг.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором про надання послуг № 24/409 від 20.08.2010 р., тоді як відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви у нього виникла заборгованість за надані послуги у період з 01.01.2012 р. по 01.08.2014 р. в розмірі 25 358,04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи наведене, позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 25 358,04 грн. основного боргу, 3 249,41 грн. інфляційних нарахувань та 1 419,41 грн. три відсотки річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 24/409 від 20.08.2010 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч.2 ст.32 вказаного Закону).

Пунктом 2.2 встановлено договору встановлено, що споживач до 10 числа поточного місяця повинен сплатити:

- рахунки за комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення) - минулого місяця, згідно табуляграми та груп рахунків постачальної організації;

- 4 %, які пов'язані з нарахуванням, збором, розщепленням та обліком платежів і перерахуванням коштів виробникам комунальних послуг.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг передбачених умовами договору про надання послуг № 24/409 від 20.08.2010 р., господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 25 358,04 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, просить суд стягнути з відповідача 3 249,41 грн. інфляційної складової боргу та 1 419,10 грн. три відсотки річних за період з січня 2012 р. до 09 серпня 2013 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, проплат та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частковов сумі 1 408,91 грн. та 3 068,27 грн. відповідно, перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: 04114, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ 03366612) 25 358 (двадцять п'ять тисяч триста п'ятдесят всім) грн. 04 коп. основного боргу, 3 068 (три тисячі шістдесят вісім) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 1 408 (одну тисячу чотириста вісім) грн. 91 коп. три відсотки річних та 1 815 (одна тисячу вісімсот п'ятнадцять) грн. 36 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

21.11.2014 р.

Суддя Спичак О.М.