Рішення № 41475542, 13.11.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/92/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2014 Справа № 908/3795/14

За позовом: Комунального підприємства "Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, ідентифікаційний код 03327121)

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу "Дніпроспецсталь-20" (69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, 56/25, ідентифікаційний код 20512535)

про стягнення заборгованості в сумі 13 513, 66 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Дунаєнко О.О., юрисконсульт, довіреність № 8 від 08.01.2014р.

від відповідача: не з'явився

КП "Водоканал" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ЖБК "Дніпроспецсталь-20" про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію від 01.01.2004р. № 848 в сумі 17 240, 59 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 02.10.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 629 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України, ст. 1, 2 ГПК України.

Ухвалою від 03.10.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3795/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 30.10.2014р. о 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 30.10.2014р. розгляд справи відкладений на 13.11.2014р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 13.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 18.11.2014р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 13.11.2014р. представник КП "Водоканал" підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (а.с.3-4), а також в заяві від 13.11.2014р. № б/н та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію від 01.01.2004р. № 848 в сумі 13 513, 66 грн.

Заява позивача від 13.11.2014р. № б/н розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В абзаці 1 пункту 3.10 постанови від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пленум Вищого господарського суд України роз'яснив судам, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за період з 04.11.2013р. по 03.12.2014р., 04.01.2014р. по 03.03.2014р., 04.05.2014р. по 03.09.2014р. ним надано відповідачу послуги за договором на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію від 01.01.2004р. № 848 на загальну суму 19 155, 29 грн.

В порушення умов договору відповідач своєчасно та в повному обсязі оплату не здійснив, частково оплатив надані послуги в розмірі 5 641, 63 грн.

Таким чином відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 13 513, 66 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 19595594 від 13.11.2014р., станом на 13.11.2014р. ЖБК "Дніпроспецсталь-20" знаходиться за адресою: 69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 56/25.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/3795/14 для відповідача.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 03.10.2014р. про порушення провадження у справі, а також копія ухвали від 30.10.2014р. про відкладення розгляду справи на 13.11.2014р., які направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до суду не повертались.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши, суд

ВСТАНОВИВ:

Між КП "Водоканал" (Водоканал) та ЖБК "Дніпроспецсталь-20" (Абонент) укладений договір на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію від 01.01.2004р. № 848 (із змінами, внесеними додатковою угодою від 13.12.2010р.) за яким Водоканал забезпечує Абоненту подачу води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам ЖБК "Дніпроспецсталь-20" вул. Товариська, 56/25 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до приписів п.п. 2.1.1 Договору, Водоканал зобов'язаний забезпечити Абоненту подачу питної води з напором в точці підключення вводу Абонента до мереж Водоканалу.

Підпунктом 2.2.1 Договору передбачено, що Абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, основним документом на оплату є акт. Акти за воду та послуги каналізації виписуються основному Абоненту із зазначенням споживачів, представником Водоканалу, що пред'явили особисте посвідчення.

Абонент зобов'язаний на протязі трьох банківських днів з дня виписки акта перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок водоканалу в сумі, зазначеній в акті.

Якщо Абонент відмовляється підписувати акт, він підписується представником Водоканалу, та в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Даний акт пересилається по пошті.

Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання у зазначені в ньому строки, а також є підставою для розрахунку за водопостачання та водовідведення.

В пункті 6.1 Договору сторони встановили, що договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до укладання нового договору.

Позивачем виконані всі умови договору, що підтверджується актами-рахунками № 848/1 на загальну суму 19 155, 29 грн., а саме: від 03.12.2013р. на суму 2 588, 69 грн., від 03.02.2014р. на суму 2 562, 29 грн., від 03.03.2014р. на суму 2 583, 71 грн., від 03.06.2014р. на суму 2 429, 15 грн., від 03.07.2014р. на суму 5 897, 57 грн., від 04.08.2014р. на суму 919, 78 грн., від 03.09.2014р. на суму 2 174, 10 грн. (а.с. 15-20).

Проте відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за договором № 848 від 01.01.2004р. та здійснив часткову оплату на суму 5 641, 63 грн., що підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи (а.с.19-37, 49-53).

Доказів оплати суми боргу у розмірі 13 513, 66 грн. відповідачем суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію від 01.01.2004р. № 848.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За визначенням ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.1 договору на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію від 01.01.2004р. № 848 основним документом на оплату є акт, який Абонент зобов'язаний оплатити на протязі трьох банківських днів з дня виписки.

Якщо Абонент відмовляється підписувати акт, він підписується представником Водоканалу, про що робиться відповідний запис. Даний акт пересилається по пошті.

Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання у зазначені в ньому строки, а також є підставою для розрахунку за водопостачання та водовідведення.

В даному випадку акти - рахунки № 848/1 на загальну суму 19 155, 29 грн. оформлені позивачем у відповідності до умов Договору та є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію від 01.01.2004р. № 848, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання ЖБК "Дніпроспецсталь-20" грошових зобов'язань за договором на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію від 01.01.2004р. № 848, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 13 513, 66 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Дніпроспецсталь-20" (69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, 56/25, ідентифікаційний код 20512535) на користь Комунального підприємства "Водоканал" (69002, м. Запоріжжя вул. Артема, 61, ідентифікаційний код 03327121) 13 513 (тринадцять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 66 коп. основного боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 18.11.2014р.

Суддя В.М. Соловйов