Ухвала суду № 41475444, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/9991/59323/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Бутенка В.І.,

Олексієнка М.М.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області на постанову Народицького районного суду Житомирської області від 29 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року ОСОБА_4 пред'явила в суді позов, в якому просила визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області (далі - Відділ примусового виконання рішень), скасувати постанову державного виконавця від 5 квітня 2012 року про повернення їй виконавчого листа, поновити її в черзі виконання судових рішень, зобов'язати Відділ примусового виконання рішень поновити виконавче провадження № 15017534 та виконати рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що державним виконавцем не було вжито всіх можливих і необхідних заходів щодо виконання судового рішення про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира (далі - Управління праці) на його користь 12792, 6 гривні, тож, винесена ним спірна постанова є передчасною, до того ж, відсутність коштів на рахунках боржника чи у державі не може бути підставою невиконання рішення суду.

Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 29 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Відділу примусового виконання рішень; визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця від 5 квітня 2012 року про повернення виконавчого листа ОСОБА_4; зобов'язано Відділ примусового виконання рішень поновити виконавче провадження № 15017534 з примусового виконання постанови Народицького районного суду від 6 серпня 2009 року у справі № 2а-2586/09. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Позивач своїм правом, як сторони у справі, не скористалася та заперечень на касаційну скаргу не подала.

Оскільки судові рішення оскаржуються відповідачем в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині судові рішення сторонами не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606 - XIV «Про виконавче провадження»; (далі - Закон № 606 - XI), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень і інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону № 606 - XI).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі виданого 17 серпня 2009 року Нородицьким районним судом Житомирської області виконавчого листа, 25 серпня 2009 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження № 15017534 з примусового виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 6 серпня 2009 року, якою з Управління праці стягнуто на користь ОСОБА_4 доплату, передбачену статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 1 грудня 2008 року по 30 червня 2009 року, в сумі 12792, 6 гривні. У строк, встановлений державним виконавцем, добровільно Управлінням праці - боржником рішення суду виконане не було, у зв'язку з чим розпочато його примусове виконання, а 5 квітня 2012 року виконавчий лист повернуто ОСОБА_4 - стягувачу.

Постанова про повернення виконавчого листа мотивована тим, що після здійснення ряду виконавчих та інших процесуальних дій з метою повного, своєчасного та законного виконання судового рішення, його виконання виявилося неможливим.

Зокрема, 8 лютого 2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено її для виконання до Управління Державної казначейської служби України в Житомирській області (далі - Управління ДКС), а 20 лютого 2012 року надіслано Управлінню праці лист із вимогою повідомити, чи передбачено фінансування виплат згідно з рішеннями судів про стягнення соціальних виплат, відповідно до статей 20, 37, 39, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у 2012 році, та надати перелік майна, яке не використовується ним для провадження основної діяльності.

24 лютого 2012 року йому надійшла відповідь про відсутність фінансування компенсацій та допомог згідно з рішеннями судів на 2012 рік та майна, яке не використовується Управлінням праці для провадження основної діяльності.

21 березня 2012 року державний виконавець подав до Управління ДКС платіжні вимоги щодо стягнення коштів з рахунків боржника, на які накладено арешт, та які 2 квітня 2012 року були повернуті без виконання у зв'язку з тим, що відсутні відкриті асигнування за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету.

Тож, оскільки у боржника відсутнє майно (грошові кошти та майно, що не використовується для провадження основної діяльності), а здійсненні державним виконавцем, відповідно до Закону № 606 - XIV, заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, про що 5 квітня 2012 року складено акт, то, на думку державного виконавця, повертаючи виконавчий лист, він діяв межах повноважень та відповідно до порядку, визначених законом.

Дійсно, згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606 -XI, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Проте, Пленум Вищого адміністративного суду України у своїй постанові від 21 травня 2012 року № 5 Про внесення доповнення до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" зауважив, що виконавці мають право повертати виконавчі документи щодо виконання рішень адміністративних судів про стягнення з пенсійних органів та суб'єктів владних повноважень відповідних виплат лише у разі здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення.

Статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, яка узгоджується із статтею 36 Закону № 606 - XIV передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із поданням про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відповідач же із поданням про відстрочку виконання рішення у зв'язку з відсутністю у боржника коштів для його виконання до суду не звертався, а отже, ним не вжито усіх можливих вичерпних заходів для виконання судового рішення.

Крім того, Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Жовнер проти України» (рішення від 29 червня 2004 року) наголосив, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Виконання рішення щодо боржника є обов'язком держави (рішення Європейського суду з прав людини від 13 липня 2006 року; справа «Васильєв проти України»).

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, та повернення виконавчого документа, тож держава в особі компетентного органу повинна повернути борг позивачу, а тому, постанова державного виконавця про повернення їй виконавчого листа є протиправною.

Доводи касаційної скарги висновків судів та встановлені судами обставини справи не спростовують.

За таких обставин, відповідно до частини першої статті 224 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Народицького районного суду Житомирської області від 29 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Ф. Весельська

В.І. Бутенко

М.М. Олексієнко