Ухвала суду № 41475257, 10.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/800/5013/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Фурмана К.О.

відповідача - Запорожця П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013

у справі № 2а-5212/12/2170

за позовом Приватного підприємства «Органік Сістемс»

до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Органік Сістемс» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби від 11.12.2012 № 0000632308, № 0000642308 та № 0000652308.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби на правонаступника - Цюрупинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами планової виїзної документальної перевірки ПП «Органік Сістемс» складено акт № 586/22-0/34739300 від 23.11.2012, в якому зафіксовані порушення: пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість по загальній декларації у сумі 268 108 грн., в т.ч.: за липень 2010 року на суму 68 356 грн.; за серпень 2010 року на суму 170 356 грн.; за вересень 2010 року на суму 795 грн., за жовтень 2010 року на суму 8 774 грн., за серпень 2011 року на суму 19 827 грн.; пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 209.15, п. 209.2 ст. 209 ПК України; занижено податок на додану вартість, що підлягає перерахуванню на особистий рахунок на суму 258 537 грн., в т.ч.: вересень 2010 року - 100 440 грн., лютий 2011 року - 55 492 грн., березень 2011 року - 2 031 грн., квітень 2011 року - 824 грн., травень 2011 року - 2 690 грн., червень 2011 року - 1 641 грн., серпень 2011 року - 95 419 грн.; завищено від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 59 294 грн., у т.ч. жовтень 2010 року - 27 743 грн., лютий 2011 року - 313 грн., березень 2011 року - 362 грн., квітень 2011 року - 461 грн., травень 2011 року - 890 грн., жовтень 2011 року - 29 525 грн.; пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2010 року на суму 77 129 грн., занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2010 року на суму 12 470 грн., по декларації за березень 2010 року на суму 63 258 грн., по декларації за січень 2010 року на суму 1 401 грн., вважається, що платник добровільно відмовився від отримання суми заниження, зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

На підставі результатів проведеної перевірки, 11.12.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000632308 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 642 637,75 грн., в т.ч.: 526 645 грн. основного платежу та 115 992,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000642308 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 77 129 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19 282 грн.;

- № 0000652308 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 77 129 грн.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що при подачі скороченої декларації щодо показників податкового кредиту, ПП «Органік Сістемс» були завищенні ці показники в сумі 317 831 грн., в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 258 537грн. та завищено від'ємне значення ПДВ на суму 59 294 грн.; позивачем безпідставно включено до податкового кредиту спецдекларацій податок на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Тріадіс» (сума ПДВ 65 268,47 грн.), ТОВ «Марьяна» (ПДВ 4 074,37 грн.), ТОВ «Спецмонтаж-СВ» (ПДВ 5 488,28 грн.), ТОВ «Торговий дім «Дельта» (ПДВ 55 805,20 грн.), ТОВ «Юг зерно-трейд» (ПДВ 1 186,93 грн.), ТОВ «Агрорезерв Україна» (ПДВ 3 380 грн.), ТОВ «Вояжавтотранс» (ПДВ 21 644,59 грн.), ТОВ «Варіант Груп» (ПДВ 11 910 грн.), ПП ОСОБА_4 (ПДВ 40 873 грн.). При цьому ДПІ вказує, що ПДВ по операції з ТОВ «Оптімал-Сервіс» в сумі 200 грн. був включений двічі до декларацій травня та вересня 2011 року.; в загальних деклараціях занижені ПДВ, внаслідок завищення податкового кредиту на 268 108 грн. за квітень-жовтень 2010 року, серпень 2011 року, в т.ч.: по господарським операціям з постачальниками ТОВ «Тріадіс» (сума ПДВ 180 278 грн.), ТОВ «Марьяна» (ПДВ 1 540,74 грн.), ТОВ «Трансюг-НК» (ПДВ 5 416,66 грн.), ТОВ «Вояжавтотранс» (ПДВ 325 грн.), ФОП ОСОБА_4 (ПДВ 80 546,65 грн.), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2010 року на суму 77 129 грн., занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2010 року на 12 470 грн., за березень 2010 року на суму 63 258 грн., за січень 2010 року на 1 401 грн., зазначена сума підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів; формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, які не підтверджені (не задекларовані) зазначеними контрагентами позивача у складі своїх податкових зобов'язань, зокрема, у взаємовідносинах з ТОВ «Марьяна», ТОВ «Трансюг-НК», ТОВ «Трідіас», ТОВ «Спецмонтаж-СВ», ТОВ «Югзернотрейд», ТОВ «Торговий дім «ДЕЛЬТА», ТОВ «Агрорезерв Україна».

Судами попередніх інстанцій встановлено факт здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, з підтвердженням матеріалів справи, а саме: договорами про надання транспортних послуг, купівлі-продажу, генеральним договором на поставку нафтопродуктів, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі виконаних робіт, відповідними специфікаціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції входив з того, що надані первинні документи не спростовують доводи податкового органу щодо відсутності реальності господарських операцій; з постачальниками неможливо провести зустрічні перевірки, оскільки вони не знаходяться за місцем розташування, а ТОВ «Спецмонтаж-СВ» не задекларовані податкові зобов'язання.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що позивачем надані усі первинні документи, складені під час здійснення господарських операцій, оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства; в судовому порядку встановлено факт отримання товару та його подальша реалізація; сам по собі факт відсутності у контрагентів товарно-транспортних накладних не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податку у вигляді зменшення податкового кредиту, оскільки платник податку може бути необізнаний стосовно допущених порушень та дійсних намірів таких фізичних осіб, які представляють такого контрагента.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.7. ст. 1, абз. 1, 2 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 цього Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Аналогічні положення містяться і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної перевірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише неможливістю проведення зустрічної перевірки даних контрагента через відсутність його за юридичною адресою та відсутністю в нього основних фондів, складських приміщень, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

В судовому порядку встановлено формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість спірного періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції мали місце, підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до п. п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби її правонаступником - Цюрупинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Касаційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний