Ухвала суду № 41474790, 11.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Крим. провадження № 428/6071/13-к Головуючий 1 інстанції: Александрова Н.В.

Провадження № 11-кп/790/1626/14 Доповідач: Очеретний С.С.

Категорія: ч.1 ст.286 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого-судді Очеретного С.С.,

суддів Алексєєва О.О., Савенко М.Є.,

при секретарі Корецькій М.І.,

за участю прокурора Криворучко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Харкові кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за апеляційною скаргою прокурора прокуратури міста Сєверодонецька Луганської області на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.08.2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженць м. Сєвєродонецька, Луганської області, українець, громадянин України, одружений, з професійно-технічною освітою, не працює, має на своєму утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст. 286 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнено від відбування призначеного покарання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_4 матеріальний збиток в сумі 5337,12 гривень та моральну шкоду в сумі 5 000 гривень.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженць м. Сєвєродонецька, Луганської області, українць, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не працює, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст. 286 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 10 000 гривень.

Як встановив суд, 04.05.2013 року, приблизно о 22-50 годині, у темний час доби, за відсутності атмосферних опадів, ОСОБА_1, знаходячись у тверезому стані, керуючи автомобілем «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 і посвідчення водія серії НОМЕР_2, рухався по правій смузі руху проїзної частини непарного боку пр-ту Гвардійського з боку вул. Курчатова у напрямку пр-та Космонавтів м. Сєвєродонецька, з увімкненим світлом фар.

У цей же час, водій ОСОБА_3, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, керуючи мопедом «ZS 50 F ALFHA», без реєстраційного номеру, який не був зареєстрований у встановленому порядку, не маючи права на керування даним видом транспортних засобів, рухався позаду у попутному з автомобілем «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1, напрямку, по лівій смузі руху проїзної частини непарного боку пр-ту Гвардійського з боку вул.. Курчатова у напрямку пр-ту Космонавтів м. Сєвєродонецька з увімкненим світлом фар та здійснював перевезення пасажира ОСОБА_4, що знаходилася на задньому пасажирському місці, не забезпечивши її мотошоломом.

Водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1, проїжджаючи в районі будинку № 59 по пр-ту Гвардійському в м. Сєвєродонецьку, діючи в порушення вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», а також п. 10.4 Правил дорожнього руху України, згідно якого «перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот...», не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, з правої смуги руху проїзної частини непарного боку пр-ту Гвардійського почав здійснювати маневр розвороту на проїзну частину парного боку пр-ту Гвардійського м. Сєвєродонецьк.

В свою чергу водій мопеду «ZS 50 F ALFHA», без реєстраційного номеру, ОСОБА_3, діючи в порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», рухаючись по лівій смузі руху проїзної частини непарного боку пр-ту Гвардійського м. Сєвєродонецьк, побачивши перед своїм транспортним засобом спереду автомобіль «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який здійснював маневр розвороту, своєчасно не прийняв заходів до зниження швидкості аж до зупинки мотоциклу та на відстані 6,35м до умовної лінії, проведеної від краю проїзної частини не парного боку пр-ту Гвардійського м. Сєвєродонецька, і на відстані 6,70 м до умовної лінії, проведеної від електроопори № 187, мопед «ZS 50 F ALFHA», без реєстраційного номеру, правою боковою стороною контактував з лівою боковою стороною передньої частини кузова автомобіля «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1.

В результаті ДТП згідно висновку судово-медичної експертизи № 271 від 09.07.2013 року пасажиру мопеду «ZS 50 F ALFHA», без реєстраційного номеру, ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: садни кінцівок, які за ступенем тяжкості кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження; забій , підшкірна гематома в області крила лівої підвздошної кістки, забійна рана правого колінного суглобу, які за ступенем тяжкості кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я, закритий перелом середньої третини правого стегна зі зміщенням, яке за ступенем тяжкості кваліфікується, як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я, які утворились від контакту з тупими твердими предметами.

В апеляційній скарзі прокурор просить змінити вирок суду першої інстанції, в частині стягнення процесуальних витрат на користь УДКСУ у м. Сєвєродонецьку, а саме змінити та стягнути дані витрати в установленому законом порядку на користь держави, в частині призначення додаткового покарання ОСОБА_3 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, встановити строк застосування даного виду покарання, а також в частині пом'якшуючих вину обставин, виключити як пом'якшуючу вину ОСОБА_5 - щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, а стосовно ОСОБА_3 визнати пом'якшуючою обставиною - щире каяття. Крім того, прокурор просить збільшити стягнення суми відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_4.

В обґрунтування своїх вимог, прокурор, зазначає, що суд першої інстанції не дотримався вимог закону та не вказав строк на який ОСОБА_3, позбавлено права керувати транспортними засобами. Також, на його думку, суд неправильно визнав щире каяття ОСОБА_5 пом'якшуючою обставиною, неправильно вказав стягнення судових витрат за залучення експерта на користь УДКСУ у м. Сєвєродонецьку, а також при стягненні з обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди, недостатньо врахував моральних страждань потерпілої ОСОБА_4

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу та просив змінити вирок суду в частині стягнення процесуальних витрат на користь держави, вивчивши матеріали кримінального провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Посилання прокурора про те, що суд першої інстанції у резолютивні частині вироку не вказав строк, на який обвинуваченого ОСОБА_3 позбавлено права керувати транспортними засобами є необґрунтованими.

Відповідно до вимог п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №18 від 10.12.2004 року, №8 від 12.06.2009 року та №11 від 06.11.2009 року, позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначено судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже була позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення. Однак суд не вправі призначити це покарання особі, яка не має права керувати транспортним засобом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, та зазначено у вироку суду першої інстанції, обвинуваченим ОСОБА_3 були порушені правила дорожнього руху в тому числі і п.2.1 ПДР, відповідно до якого під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди він керував мопедом «ZS 50 F ALFHA» без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно копії посвідчення водія ОСОБА_3, він не має права керувати транспортними засобами категорії «А1», а саме: мопедами, моторолерами та іншими двоколісними транспортними засобами, які мають двигун робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції допущені порушення вимог кримінального закону та безпідставно призначене обвинуваченому ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Тому колегія суддів виключає з резолютивної частини вироку призначене ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

У відповідності до п.3 ст.23 ЦПК України, роз'яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Задовольнивши цивільний позов потерпілої в частині грошового відшкодування моральної шкоди частково, а саме в сумі 5000,00 гривень, суд першої інстанції дотримався вищевказаних вимог закону.

Зокрема, при вирішенні питання про розмір завданої потерпілій ОСОБА_4 моральної шкоди, суд першої інстанції врахував, як тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення так і його наслідки, спричинення потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Також враховано, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення відноситься до категорії необережних, характер, обсяг, глибину, тривалість заподіяних потерпілій моральних та фізичних страждань, тяжкість та тривалість вимушених змін у їх житті, а також конкретні обставини справи.

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції також врахував і матеріальний стан обвинуваченого ОСОБА_1, який офіційно не має постійного місця роботи, на утриманні має неповнолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також те, що він визнав в повному обсязі завдану матеріальну шкоду.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що при вирішенні цивільного позову суд першої інстанції врахував всі обставини справи у їх сукупності, а при визначенні розміру моральної шкоди виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, складу та матеріального стану сім'ї як обвинуваченого так і потерпілої.

Доводи прокурора з приводу неправильного визнання, як пом'якшуючої покарання обставини, щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 та активного сприяння ним розкриттю злочину, не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Щире каяття засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини, характеризується щирим осудом цієї поведінки, висловленні жалю з приводу вчиненого, вибаченні перед потерпілими та прийнятті заходів по відшкодуванню шкоди.

Як вбачається, ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненому визнав частково, попросив вибачення у потерпілої, висловив жаль з приводу наслідків, що сталися, та готовність понести покарання за скоєне, добровільно вживав заходів по відшкодування шкоди потерпілій, а також в повному обсязі визнав завдану матеріальну шкоду.

Поведінка обвинуваченого під час досудового слідства та в суді свідчить про те, що він осудив свої протиправні дії та їх наслідки, що спростовує доводи апеляційних скарг представника потерпілих та прокурора про те, що обвинувачений не розкаявся у скоєному.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність таких обставин, пом'якшуючих покарання обвинуваченого, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат, які відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого виключно на користь держави.

Як вбачається з вироку, судові витрати на проведення авто технічної експертизи № 333/6 від 11.07.2013 року стягнуті судом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь УДКСУ у м. Сєвєродонецьку, що суперечить вказаній нормі закону.

У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд при постановленні вироку повинен був прийняти рішення про стягнення процесуальних витрат за проведення експертизи на користь держави, а не на розрахунковий рахунок УДКСУ у м. Сєвєродонецьку, є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а вирок суду зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури міста Сєверодонецька Луганської області - задовольнити частково.

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.08.2014 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - змінити:

- Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертизи УДКСУ у м. Сєвєродонецьку Луганської області у рівних долях по 293 гривні 40 копійок з кожного.

- Виключити з резолютивної частини вироку призначене ОСОБА_3 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

В інший частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом трьох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: