Рішення № 41470488, 11.11.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" листопада 2014 р. Справа № 906/1413/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Фєдєчкін О.А. - довіреність від 12.09.12р.;

від відповідача: Фещенко Р.В. - довіреність за вих. №10-796 від 01.10.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал"

про стягнення 185980,27 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 167771,70 грн. - основного боргу, 6826,19 грн. - інфляційних, 10097,75 грн. - пені, 1284,63 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2013 року між Національним банком України в особі директора Фабрики банкнотного паперу Національного банку України (позивач/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" (відповідач/споживач) було укладено договір №73ф на приймання і очищення стічних вод (далі - договір (а.с. 12-18), виконавець зобов'язався забезпечити приймання і очищення стічних вод споживача на очисних спорудах виконавця в об'ємі (орієнтовно) 547500 м3 на рік, 46500 м3 на місяць, 1500 м3 на добу (далі - послуги) протягом дії цього договору, а споживач зобов'язався оплатити надані йому послуги на умовах, передбачених цим договором (п.п. 1.1).

Розділом 5 договору №733ф від 27.11.2013 сторони визначили порядок проведення розрахунків за надані послуги.

Пунктом 5.1 сторони погодили, що розрахунки по даному договору здійснюються:

- перерахуванням замовником на розрахунковий рахунок виконавця коштів;

- шляхом зарахування замовником зустрічних однорідних вимог, які оформляються відповідним актом, що підписується уповноваженими особами обох сторін відповідно до протоколу погодження договірної ціни та акту про кількість наданих послуг за відповідний розрахунковий період.

Так, згідно п.п. 5.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач проводить розрахунок за фактично надані послуги згідно Акту приймання-передавання послуг протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати його підписання (п.п. 5.3).

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов договору №73ф від 27.11.2013, позивачем в період 01.05.2014 по вересень 2014 року надано відповідачу послуги по прийманню і очищенню стічних вод, що підтверджується відповідними актами приймання-передавання послуг.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день звернення до суду становила 167771,70 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.

Після пред'явлення позову до суду відповідачем сплачено основну суму боргу в розмірі 167771,70 грн., що також підтверджується копіями банківських виписок від 29.10.2014 та 03.11.2014.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи відсутня.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на приписи законодавства та умови, укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що відповідачем виконано зобов'язання по оплаті послуг з порушенням передбачених договором строків.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 6826,19 грн. - інфляційних, 10097,75 грн. - пені та 1284,63 грн. - 3% річних.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6.5 договору сторони визначили, що у разі затримки платежів, строки яких зазначено в договорі, споживач виплачує виконавцю на його вимогу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши проведене позивачем нарахування пені, господарський суд встановив, що нарахування проведено обґрунтовано, відповідно до вимог чинного законодавства та положень договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведене позивачем нарахування 3% річних та інфляційних, господарський суд встановив, що нарахування проведено обґрунтовано та відповідно до вимог чинного законодавства.

Також у відзиві міститься клопотання щодо зменшення штрафних санкцій у відповідності до положень ч. 2 ст. 233 ГК України, відповідно до якого відповідач просить зменшити розмір останніх до таких розмірів:

- пеня з 10097,75 грн. до 2142,57 грн.;

- 3% річних з 1284,63 грн. до 264,52 грн.;

- інфляційні з 6826,19 грн. до 2212,99 грн.

Щодо даного клопотання суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Тобто зменшення сум інфляційних та 3% річних неможливе на підставі ч. 2 ст. 233 ГК України.

Згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вказана процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.

Виходячи з вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання, оскільки сума пені, нарахована позивачем відповідно до умов договору, не є неспіврозмірною порівняно з сумою простроченої суми оплати за надані послуги.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10097,75 грн. - пені, 6826,19 грн. - інфляційних та 1284,63 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині позову щодо стягнення 167771,70 грн. - основного боргу суд припиняє провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" (11602, Житомирська область, м. Малин, вул. Неманихіна, буд. 2, ідентифікаційний код 30477405)

- на користь Національного банку України (юридична адреса: 01008, м. Київ, вул.Інститутська, буд.9, ідентифікаційний код 00032106; поштова адреса: 11602, Житомирська область, м. Малин, вул. Приходька, 62) 18208,57 грн. заборгованості, з яких: 6826,19 грн. - інфляційні, 10097,75 грн. - пеня, 1284,63 грн. - 3% річних, а також 3719,61 грн. сплаченого судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 167771,70 грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.11.14

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.