Постанова № 41467152, 20.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2014 року 14:20 № 826/16002/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києвідо Товариства з обмеженою відповідальністю «Пазл-Строй»про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку, на суму податкового боргу у розмірі 628 900,43 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пазл-Строй» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку, на суму податкового боргу у розмірі 628 900,43 грн.

В обґрунтування позову зазначається, що відповідач має податковий борг у розмірі 628 900,43 грн., з яких - 572 507,18 грн. з ПДВ та 56 393,25 грн. з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів - 56 393,25 грн. Заявник вказує, що вказані суми самостійно задекларовані відповідачем, але не сплачені. Видана податкова вимога не оскаржена. Позивач зазначає, що відносно позивача відсутні відомості про майно у відповідних реєстрах та за даними органів ДАІ.

Посилаючись на положення ПК України та те, що балансова вартість майна відповідача менша суми податкового боргу, позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банківських установах на суму боргу 628 900,43 грн.

Ухвалою судді від 21.10.2014 р. відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.11.2014 р. Копія ухвали направлена на визначену в ЄДР адресу відповідача, однак, повернута поштою без вручення з незалежних від суду причин («за закінченням встановленого строку зберігання»). Враховуючи наведене та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали вважається належним чином врученою, а відповідач - належним чином повідомлений про розгляд справи. У той же час, відповідач в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Враховуючи наведене, положення ч. 4 ст. 128 КАС України, а також встановлений строк розгляду справи, розгляд справи не відкладався та судом ухвалено розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів.

Позивач, будучи повідомленим 24.10.2014 р. про розгляд справи, в судове засідання 20.11.2014 р. не з'явився, будь-яких повідомлень щодо поважності причин неприбуття не надав. У той же час, з позову та письмових пояснень позивача вбачається поведінка та воля позивача, спрямовані на розгляд справи по суті, а отже, враховуючи встановлені строки розгляду справи, виходячи з того, що явка позивача не визнавалася обов'язковою, а також беручи до уваги відсутність клопотань про відкликання позову, залишення його без розгляду або про відмову від позову, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пазл-Стрй» зареєстровано у статусі юридичної особи 24.01.2013 р. Код з ЄДР 38545801. Адреса згідно з даними ЄДР: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В. Відповідач перебуває на податковому обліку у відповідача.

02.10.2014 р. ДПІ сформовано податкову вимогу № 8994-25 із зазначенням, що станом на 01.10.2014 р. за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 163 040,18 грн. з податку на додану вартість (основне зобов'язання).

Вказана вимога надіслана відповідачу 03.10.2014 р. та повернута ДПІ поштою 04.11.2014 р. у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до п. 58.3. ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкову вимогу, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Водночас, 02.10.2014 р. також прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Згідно із довідкою ДПІ від 07.10.2014 р. станом на 03.10.2014 р. за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 572 507,18 грн. з ПДВ та 56 393,25 грн. з єдиного внеску.

Податковий борг з ПДВ, як зазначає ДПІ, виник у зв'язку із самостійним декларуванням відповідачем сум ПДВ до сплати у податкових деклараціях: від 20.05.2014 р. - 15 625 грн., від 26.06.2014 р. - 162 994 грн., від 18.07.2014 р. - 107 189 грн., від 22.08.2014 р. - 302 278 грн.

Зазначені суми податкового боргу, як зазначає заявник, не сплачені станом на час звернення до суду.

Станом на 30.05.2014 р. за позивачем обліковувалась переплата у сумі 15 578,82 грн.

Відносно єдиного внеску відповідачем подано звітність за 3 - 7 місяці 2014 р., в якій задекларовано зобов'язання щодо сплати внеску по 11 388,65 грн. щомісяця., загалом - 56 393,25 грн.

Щодо єдиного внеску до справи надано вимогу про сплату боргу № Ю-2080-25 від 05.05.2014 р. на суму 11338 грн., тобто на суму заборгованості за один місяць, яка надіслана 29.05.2014 р. та вручена відповідачу 02.06.2014 р.

Між тим, 03.10.2014 р. ДПІ сформовано запит до відповідача за № 49262/10/26-55-25-01 щодо забезпечення доступу та надання документів.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.10.2014 р. права власності, інших речових прав, іпотеки, обтяження за відповідачем не зареєстровано. Станом на 02.10.2014 р. відсутні і відомості про зареєстровані транспортні засоби.

Згідно із наказом від 15.08.2014 р. № 2446 відповідачу призначено податкового керуючого Пророченко М.С.

У взаємозв'язку з наведеним та в контексті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відносно єдиного внеску слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок не входить до системи оподаткування.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 цього Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Частиною другою ст. 12 при цьому передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

У той же час, відповідно до ч. 4. ст. 25 зазначеного Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац третій частини четвертої статті 25).

Згідно абзацу дев'ятого частини четвертої статті 25 зазначеного Закону у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються (абзац десятий частини четвертої статті 25).

Водночас, пунктом 6.3. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 № 455 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У той же час, відносно власне податків, слід зазначити, що відповідно до п. 1.3. ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Водночас, відповідно до п/п. 20.1.33. ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 41.1. ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно з п/п. 14.1.1-1. ПК України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Відповідно до п/п. 14.1.175. ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до п/п. 14.1.137. ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

При цьому, відповідно до п/п. 14.1.152. ПК України під погашенням податкового боргу розуміється зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Водночас, відповідно до п/п. 19-1.1.22 ПК України до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів, яке, відповідно до наведеного у сукупності, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а відтак процедури погашення податкового боргу, до яких належить вжиття забезпечувальних заходів, не поширюються на процедури погашення та забезпечення погашення недоїмки з єдиного внеску.

Положеннями п/п. 94.6.2. ПК України визначено, що застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Виходячи з наведеного та враховуючи приписи п. 94.1., п. 94.3., п. 94.4. ПК України, слід зазначити, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків щодо сплати податкового боргу, визначених законом, та (на відміну від адміністративного арешту інших речей, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу, яке потребує перевірки на предмет обґрунтованості в суді (пункт 94.10 статті 94 Кодексу)) застосовується виключно на підставі рішення суду.

При цьому, можливість застосування судом такого виключного заходу пов'язується з наявністю документально підтверджених податкових органом обставин: (1) наявності у відповідача податкового боргу; (2) відсутності у позивача майна (у т.ч. додаткових джерел погашення податкового боргу, відповідно до п. 87.5. ПК України) або доведення того, що балансова вартість наявного майна менша суми податкового боргу, чи доведення того, що наявне майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, як зазначено у роз'ясненні ВАС України від 29.04.2013 р. N 642/12/13-13, суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

У свою чергу, як надалі зазначає ВАСУ, відповідно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

При цьому сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту.

У той же час, в даному випадку податкова вимога від 02.10.2014 р. на суму 163 040,18 грн. надіслана відповідачу 03.10.2014 р., з огляду на що станом на день розгляду справи право на стягнення коштів у ДПІ не виникло, що у свою чергу та з урахуванням вищезгаданих рекомендацій ВАС України вказує на передчасність заявлення вимоги про арешт коштів.

Більш того, враховуючи суму, визначену у податковій вимозі від 02.10.2014 р. (163 040,18 грн.) та беручи до уваги суму, в межах якої ДПІ просить застосувати арешт коштів (628 900,43 грн.), яка за твердженням ДПІ виникла раніше прийняття податкової вимоги, слід зазначити, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано доказів та аргументованих пояснень, заснованих на нормах законодавства, на підтвердження існування станом на час звернення до суду та розгляду справи суми податкового боргу у розмірі 628 900,43 грн., в межах якої ДПІ просить накласти арешт на кошти. Зокрема, під час розгляду справи не надано копії зворотного боку облікової картки платника податків.

Позивачем не надано також доказів відсутності додаткових джерел погашення податкового боргу у вигляді дебіторської заборгованості (п. 87.5. ПК України).

Крім того, не надано вимог про сплату недоїмки із сплати єдиного внеску за весь період нарахування, крім вищезгаданої, а також не надано документальних підтверджень наявності недоїмки у розмірі 56 393,25 грн. станом на час розгляду справи у вигляді даних особового рахунку відповідача, на підставі яких власне і формуються вимоги про сплату недоїмки згідно п. 6.2. вищезгаданої Інструкції.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, позивачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог та не доведено обставин, наявність яких відповідно до наведених вище норм законодавства зумовлює можливість задоволення даного позову. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін