Ухвала суду № 41465836, 14.11.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/8001/14-к Головуючий: Лєсний С.Є.

Провадження № 11-кп/783/638/14 Доповідач: Валько Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2014 року Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого: Валько Н.М.

Суддів: Танечника І.І., Волинця М.М.

При секретарі: Мержвінській О.А.

З участю прокурора - Матвейцевої І.Я.

обвинуваченого - ОСОБА_1

Адвоката - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляцію прокурора у кримінальному провадженні Криштановича С.С. на вирок Сихівського районного суду м.Львова від 20 серпня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,-

визнано винним за ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. Згідно ст.76 КК України покладено на нього такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу КВІ, повідомляти КВІ про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в КВІ.

Запобіжний захід у вигляді застави до вступу вироку у законну силу залишено без змін, після чого її суму - 30450 грн., які були внесені гр-кою ОСОБА_4 на рахунок ДСА у Львівській області вирішено повернути заставодавцю.

Доля речових доказів по справі вирішена відповідно до вимог закону.

ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 20 квітня 2014 року о 01.00 год., знаходячись на АДРЕСА_2, повторно, за попередньою змовою з двома невстановленими досудовим розслідуванням особами (матеріали відносно яких виділено в окреме провадження), шляхом підбору відмичок, які заздалегідь були ними підготовлені, відчинили вхідні двері та проникли у квартиру АДРЕСА_2, звідки таємно викрали майно потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - гроші в сумі 1000 доларів США, що згідно з курсом НБУ становило 11220 грн.

У поданій апеляції прокурор, не погоджуючись із вироком суду 1-ї інстанції, вважає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості. При цьому, покликається на те, що суд не врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1, а саме, у вчиненні тяжкого злочину, наявність обтяжуючих обставин - вчинення злочину повторно та за попередньою змовою групою осіб; не взято до уваги особу ОСОБА_1, який раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, був судимий; він не має постійного джерела прибутку, а тому не може допомагати своїм малолітнім дітям матеріально. Крім цього, зазначає, що поведінка та спосіб вчинення злочину ОСОБА_1 не дають підстав вважати, що інші співучасники вчинення злочину не відомі ОСОБА_1 Просить оскаржуваний вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

У запереченнях на апеляцію захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, не погоджуючись із поданою апеляційною скаргою, вважає вирок суду законним і обґрунтованим. Зазначає, що судом при призначенні покарання ОСОБА_1, враховано тяжкість злочину, обставини справи, ступінь вини, наявність пом'якшуючих обставин. Крім цього, в ході судового розгляду потерпілі ствердили, що завдані збитки їм відшкодовані в повному обсязі, претензій до обвинуваченого не мають та просять призначити покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства. Клопоче вирок суду залишити без змін, а подану апеляцію - без задоволення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який повністю підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задоволити, позицію обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які подану прокурором апеляційну скаргу заперечили, вважають вирок законним і обгрунтованим, клопочуть про залишення його без змін, а подану апеляцію - без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи поданої апеляційної скарги, Колегія Суддів вважає, що така до задоволення не підлягає.

До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, поданої прокурором, кваліфікація дій за ч.3 ст.185 КК України та доведеність вини за вказаною нормою Кримінального Закону апелянтом не оспорюється.

Перевіривши матеріали кримінального провадження Колегія Суддів вважає непереконливими доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Так, згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Відповідно до закону, ст.75 КК України може бути застосовано у тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, дані про особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, саме вказаними нормами керувався районний суд при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання із застосуванням ст.75 КК України за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Так, суд 1-ї інстанції зважив, що вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 злочин відповідно до ст.12 КК України є тяжким. Окрім цього, суд врахував особу обвинуваченого, який позитивно характеризується (а.с.357), має на утриманні непрацездатних батьків пенсійного віку та двох малолітніх дітей - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 353-356), яким допомагає, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та відсутність претензій з боку потерпілих.

Звертає увагу Колегія Суддів і на те, що у ході розгляду справи судом 1-ї інстанції, присутні у судовому засіданні потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заявили про те, що обвинувачений ОСОБА_1 відшкодував заподіяну їм матеріальну шкоду у повному обсязі, претензій до нього вони не мають, просять суд його суворо не карати.

З урахуванням наведених даних районний суд дійшов, на переконання Колегії Суддів, обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливо досягти без ізоляції від суспільства в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням протягом визначеного іспитового строку.

Звертає Колегія Суддів увагу і на те, що матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 свідчать про те, що після сплати заставодавцем визначеної слідчим суддею застави у розмірі 30 450 грн., ОСОБА_1 даного запобіжного заходу не порушив, у зв'язку із чим районним судом у постановленому відносно нього вироку прийнято рішення щодо повернення такої заставодавцю після вступу вироку у законну силу (а.с.363).

Отже, Колегія Суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_1 покарання відповідає обставинам справи, принципам індивідуалізації, співмірності покарання, особі обвинуваченого, тяжкості ним вчиненого, вимогам кримінального законодавства, є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Покликання ж прокурора у поданій ним апеляційній скарзі на те, що судом 1-ї інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 не враховано обтяжуючих його покарання обставин - вчинення злочину повторно та за попередньою змовою групою осіб Колегія Суддів визнає помилковими, оскільки наведені обставини є кваліфікуючими ознаками складу злочину, вчиненого ОСОБА_1 - ч.3 ст.185 КК України і такі, відповідно до вимог ч.4 ст.67 КК України суд не може ще раз їх враховувати при призначенні покарання, як такі, що його обтяжують. Крім цього, процесуальна поведінка та спосіб вчинення ОСОБА_1 злочину були оцінені судом 1-ї інстанції при прийнятті рішення, як і вчинення ним злочину у групі із двома невстановленими слідством особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження; при цьому, офіційні застереження від прокурора щодо правильності вчинення даної процесуальної дії не надходили.

Отже, вивчивши та перевіривши матеріали кримінального провадження в цілому, проаналізувавши та врахувавши доводи апеляційної скарги прокурора, Колегія Суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування постановленого районним судом рішення, тому апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 405; 407 КПК України, Колегія Суддів, -

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Криштановича С.С. на вирок Сихівського районного суду м.Львова від 20 серпня 2014 року відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України залишити без задоволення, а вирок Сихівського районного суду м.Львова від 20 серпня 2014 року відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців із дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

С У Д Д І :

Н.М.Валько І.І.Танечник М.М.Волинець