Ухвала суду № 41463502, 18.11.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1516/2014(м)

241/1037/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Скудін В.Є.

Доповідач Попова С. А.

Категорія 59

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Кочегарової Л.М., Ігнатоля Т.Г.,

при секретарі Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції у Донецькій області на ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 18 вересня 2014 року у справі за поданням Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції у Донецькій області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_1 за кордон, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року заявник звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, посилаючись на те, що в провадженні ВДВС Першотравневого РУЮ у Донецькій області знаходиться виконавче провадження з примусового виконання вимоги УПФУ у Першотравневому районі Донецької області № Ф11 від 07.02.2013р. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 3455,43грн. Державним виконавцем вчинено ряд дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», щодо витребування відомостей про нерухоме і рухоме майно, відшукування джерел отримання грошей (пенсія, зарплата тощо), накладено арешт на майно, в тому числі на наявний у боржника автомобіль. Однак, станом на 11.09.2014р. боржником ОСОБА_1 не вчинено дій, спрямованих на виконання рішення УПФУ, боржник не зв'явився за викликом державного виконавця і не повідомив про можливості виконання судового рішення, в чому заявник вбачає умисне ухилення боржника від виконання зобов'язань і просить тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу - до виконання зобов'язань за вимогою № Ф11.

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 18 вересня 2014 року, з усунутими помилками за ухвалою суду від 16.10.2014р., в задоволенні подання ВДВС Першотравневого РУЮ у Донецькій області відмовлено.

В апеляційній скарзі ВДВС Першотравневого РУЮ у Донецькій області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове рішення про задоволення подання ВДВС.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ВДВС Першотравневого РУЮ у Донецькій області - Матвійчука Д.В., який підтримав доводи скарги, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомленого про дату і час розгляду справи боржника ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2013р. ВДВС Першотравневого РУЮ у Донецькій області відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги УПФУ в Першотравневому районі № Ф11 від 07.02.2013р. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску 3455,43грн.

За змістом подання боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього даним рішенням, попри низку застосованих державним виконавцем заходів.

Відмовляючи у задоволенні подання ВДВС, суд першої інстанції виходив з відсутності до того правових підстав.

З такими висновками суду не можна не погодитись з огляду на наступне.

Статтею 33 Конституції України гарантується кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

За змістом ч. 1 п. 5 і ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян країни» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Пунктом 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно зі ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в листі від 01.02.2013р. "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Враховуючи вищевикладене можна зробити висновок, що особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Як з'ясовано, на сьогодення виконавчий документ, виданий УПФУ за вимогою № Ф11, ОСОБА_1 не виконано, борг не погашений.

Звертаючись до суду державний виконавець обґрунтовував подання такими складовими як наявність статусу боржника у виконавчому провадженні, непогашення ним боргу у добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення виконання виконавчого документу.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Однак, в ході огляду матеріалів виконавчого провадження ВП № 36873172 з виконання вимоги УПФУ № Ф11 колегія суддів впевнилась у відсутності даних про спрямування боржникові рекомендованою кореспонденцією копії постанови від 28.02.2013р. про відкриття виконавчого провадження і отримання її боржником, як то регламентовано ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», п.п. 3.19, 3.20. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 "від 02.04.2012,

Тому відсутні підстави вважати обізнаним боржника про початок примусового виконання органами ВДВС вимоги УПФУ.

У змісті подання ВДВС вказує, що боржник не з'явився на виклик державного виконавця від 30.04.2014р. для дачі пояснень щодо несплати боргу на 13.05.2014р. (а.с. 13).

Втім, оглянуті апеляційним судом матеріали виконавчого провадження не містять відомостей як щодо відправлення цього повідомлення простою або рекомендованою поштою, так і відомостей про вручення цієї кореспонденції адресатові, рівно як і викликів від 05.03.2014р. і 14.03.2014р.

Тому не можна зробити висновок про ігнорування боржником викликів державного виконавця, в чому заявник вбачає свідоме ухилення від виконання зобов'язання.

Оскільки законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, як йшлось вище, то, із урахуванням непоіфнормування боржника про існування виконавчого провадження, колегія суддів впевнилась у правильності висновків суду про відсутність підстав для задоволення подання ВДВС і обмеження ОСОБА_1 на даному етапі у праві виїзду за межі держави.

Посилання в оскаржуваній ухвалі суду на те, що подання ВДВС, не відповідає вимогам законодавства, зокрема, що в тексті не визначено чи має боржник паспорт і які його дані та не вказано в резолютивній частині вимогу з вилученням паспортного документу чи без такого - не призвело до неправильного вирішення питання по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи неспростування апеляційною скаргою висновків суду, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 307, ст. 312 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції у Донецькій області відхилити.

Ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 18 вересня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді