Рішення № 41457190, 18.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2014 р. Справа № 914/3332/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) «Лізингова компанія «Укртранслізинг», м. Київ,

до відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання (надалі - ДТГО) «Львівська залізниця», м. Львів,

про стягнення 24190766,65 грн.

За участю представників:

від позивача - Опанасенко І.Ю. - представник,

від відповідача - Жовтанецький В.М. - представник.

Суть спору: ПАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг», м. Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів, 21935959,31 грн. заборгованості з оплати лізингових платежів, належних до сплати з 11.01.2014 р. по 10.09.2014 р., 1180314,09 грн. пені, 165700,41 грн. трьох процентів річних та 908792,83 грн. інфляційних, нарахованих за несвоєчасну сплату вищезгаданих лізингових платежів. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов Договору фінансового сублізингу № 89/Л/Л071383 від 18 червня 2007 р. з додатками та додатковими угодами до нього, а також нормами ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 230, 231 ГК України. Згодом позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог від 24.10.2014 р. № 410/10/14, в якій він просить стягнути з відповідача 25071485,12 грн. заборгованості з лізингових платежів, 1254327,88 грн. пені, 226740,94 грн. трьох процентів річних, 1434589,58 грн. інфляційних.

У судовому засіданні 18.11.2014 р. позивачем подано суду заяву № 434/11/14 про зменшення позовних вимог, у якій фактично збільшено позовні вимоги в частині заявленої до стягнення з відповідача заборгованості з оплати лізингових платежів на суми, які підлягали сплаті з 11.10.2014 р. по 10.11.2014 р., а також збільшено позовні вимоги в частині нарахування пені та трьох процентів річних на вказані суми та період їх нарахування. Крім цього, позивачем повідомлено суд про сплату відповідачем за час розгляду справи судом 25075952,32 грн. заборгованості з оплати лізингових платежів по курсу гривні до долара США, який існував станом на 31.10.2014 р. Позивачем також подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення інфляційних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зобов'язати позивача подати детальний розрахунок позовних вимог. У клопотанні від 18.11.2014 р. позивач просить суд на підставі ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені та відмовити у стягненні інфляційних втрат, а також припинити провадження у справі в частині стягнення 25075952,32 грн. заборгованості в зв'язку з її сплатою.

У заяві від 18.11.2014 р. представник відповідача зазначає, що у нього немає клопотань про відкладення розгляду справи в зв'язку з поданням позивачем заяви про зменшення позовних вимог № 434/11/14.

У судовому засіданні, призначеному на 28.10.2014 р., за клопотанням сторін оголошувалась перерва до 18.11.2014 р. Ухвалою суду від 28.10.2014 р. продовжено строк вирішення справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов, з урахуванням заяв позивача № 410/10/14 від 24.10.2014 р. та № 434/11/14 від 14.11.2014 р., підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 599, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим до виконання сторонами. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між сторонами у справі 18 червня 2007 р. укладено Договір фінансового сублізингу № 89/Л/Л071383 з додатковими угодами та додатками. На виконання умов цього Договору позивач передав відповідачу по актах приймання-передачі від 31.03.2008 р. два вагони купейного типу з радіокупе; п'ять вагонів типу СВ; п'ять пасажирських вагонів відкритого типу (плацкартний). Відповідно до п. 1.1, Договору зазначене майно передавалось позивачем відповідачу в строкове платне володіння і користування на умовах, визначених цим договором. Згідно з розділом 3 та підпунктами 1.7. - 1.8. Договору за користуванням предметом сублізингу сплачуються лізингові платежі - сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню позивачу в день розрахунку, відповідно до графіку нарахування платежів, який є додатком до Договору та його погоджено сторонами. В лізинговий платіж входять суми, скориговані на коефіцієнт коригування і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди позивача, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, сплачувані відносно Предмета лізингу позивачем, інші витрати тощо. Коефіцієнт коригування» - розрахункова величина, одержувана з відношення: К= «Курс2» / «Курс1», де «Курс1» - курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору. «Курс2» - курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється Лізинговий платіж». Відповідно до п. п. 3.2. Договору загальна ціна цього договору визначається, виходячи з підписаних сторонами графіків нарахування платежів, який узгоджується і підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору. Сторони зафіксували величини лізингових платежів, що підлягають оплаті, у відповідному графіку та у п 3.3. Договору погодили, що лізингові платежі за користування предметом лізингу по графіку здійснюються Відповідачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 10 числа поточного місяця і мають коригуватись на коефіцієнт коригування.

Згідно з п. 3.5. Договору лізингові платежі, які б надходили від відповідача підлягали зарахуванню позивачем спочатку в рахунок оплати прострочених лізингових платежів, а потім - в рахунок оплати поточних лізингових платежів.

Сторонами підписано графік № 1 нарахування та сплати лізингових платежів за майно, зазначене у актах приймання-передачі від 31.03.2008 р. В порушення вимог ст. 530 Цивільного кодексу України та умов Договору фінансового сублізингу з додатками відповідач лізингові платежі за січень - листопад 2014 р. у строки, встановлені графіком, не сплатив.

За час розгляду справи відповідачем сплачено на користь позивача 25075952,32 грн. заборгованості з лізингових платежів платіжними дорученнями № 2603, № 2600, № 2602, № 2601 від 31 жовтня 2014 р., з урахуванням коефіцієнту коригування, розрахованого станом на дату платежу.

Таким чином, на день здійснення позивачем остаточного розрахунку ціни позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 434/11/14 (на 14.11.2014 р.), сума належних з відповідача до сплати на користь позивача лізингових платежів, враховуючи коефіцієнт коригування станом на дату сплати відповідачем 25075952,32 грн. заборгованості та коефіцієнт коригування станом на 14.11.2014 р., складала 28170518,08 грн. за лізинговими платежами за січень-листопад 2014 р.

Відтак, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25075952,32 грн. заборгованості з лізингових платежів підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б спростовували позовні вимоги в частині стягнення решти 3094565,76 грн. заборгованості з лізингових платежів. За таких обставин, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 9.2. Договору передбачено право позивача нараховувати пеню на суму простроченої заборгованості, починаючи з наступного дня з дати настання терміну перерахування лізингових платежів. Відтак, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення з відповідача 1326627,7 грн. пені, нарахованої відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України. Вирішуючи спір у справі в частині стягнення пені, суд виходив з того, що позивачем визначено дати, з яких відповідачем порушено строки сплати лізингових платежів за березень, травень, серпень 2014 р., з порушенням приписів ч. 5 ст. 354 ЦК України. З огляду на це періоди прострочення сплати цих платежів та й суми пені, належні до сплати, є меншими. Проте позивачем допущено помилки при обчисленні пені за період з 11.03.2014 р. по 11.09.2014 р. та за період з 11.04.2014 р. по 11.10.2014 р., а саме: не враховано, що з облікова ставка НБУ з 15.04.2014 р. змінювалась. Відтак, занижено розмір пені, що підлягав сплаті за цей період. Враховуючи, що розмір пені, який позивач просить стягнути з відповідача, не перевищує сумарного розміру пені, право на стягнення якого має позивач за прострочення відповідачем строків сплати, зазначених у позові, лізингових платежів, суд дійшов висновку про законність позовних вимог у частині стягнення 1326627,7 грн. пені.

Позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних за період прострочення виконання грошових зобов'язань з 11.01.2014 р. по 14.11.2014 р. підлягають задоволенню частково, в сумі 236477,45 грн. Позовні вимоги частині стягнення з відповідача решти трьох процентів річних необґрунтовані, оскільки позивачем невірно визначено строки прострочення виконання грошових зобов'язань зі сплати лізингових платежів за березень, травень, серпень 2014 р. Так, позивач, всупереч вимогам п. 3.3. Договору, графіку № 1 нарахування та сплати лізингових платежів та ч. 5 ст. 254 ЦК України вважає, що відповідач прострочив сплату лізингового платежу за березень 2014 р., починаючи з 08.03.2014 р., сплату лізингового платежу за травень 2014 р. - з 09.05.2014 р., а сплату лізингового платежу за серпень - з 09.08.2014 р. Відповідно до вищезгаданої норми ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Відтак, останнім днем строку сплати лізингового платежу за березень 2014 р. було 10.03.2014 р., а не 07.03.2014 р., останнім днем сплати лізингового платежу за травень 2014 р. було 12.05.2014 р., а не 08.05.2014 р., останнім днем сплати лізингового платежу за серпень 2014 р. було11.08.2014 р., а не 09.08.2014 р.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1434589,58 грн. інфляційних підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відмовою позивача від цих позовних вимог. Право представника позивача Опанасенко І.Ю. на відмову від позову підтверджується Довіреністю від 11.07.2014 р.

Клопотання відповідача про зменшення на підставі ст. 83 ГПК України розміру пені задоволенню не підлягає як необґрунтоване. У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази існування виняткових обставин, за наявності яких господарський суд вправі зменшувати розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На відповідача також покладаються судові витрати пропорційно до позовних вимог, провадження щодо яких припинено за відсутністю предмета спору, оскільки спір у справі в цій частині виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 78, п.п. 1-1, 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Публічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, офіс 8, код ЄДРПОУ 30674235) 3094565,76 грн. заборгованості з лізингових платежів, 1326627,7 грн. пені, 236477,45 грн. трьох процентів річних та 69709,75 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. Прийняти відмову Публічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, офіс 8, код ЄДРПОУ 30674235) від позовних вимог в частині стягнення 1434589,58 грн. інфляційних.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1434589,58 грн. інфляційних та 25075952,32 грн. заборгованості з лізингових платежів.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 20.11.2014 р.

Суддя Бортник О.Ю.