Рішення № 41457177, 19.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23479/14 19.11.14За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»

про стягнення 15251,71 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Яворська К.І. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 15251,71 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

У відповідь на запит суду в порядку ст. 65 ГПК України від МТСБУ надійшла інформація по полісу (договору) № АС/235657.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав.

В судове засідання представники Відповідача не з'явилися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, а відтак, будь-які несприятливі наслідки такої неявки покладаються на Відповідача.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2014 на перехресті вул. Сумської та пров. Правди в м. Харкові була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «ГАЗ», д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, з автомобілем «Тойота», д.р.н. НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_3

Причинами ДТП стало те, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ГАЗ», д.р.н. НОМЕР_2 не вибрав безпечну дистанцію, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота», д.р.н. НОМЕР_1, чим порушив п. 13.1 ПДР України.

Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками ДАІ про обставини ДТП, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Тойота», д.р.н. НОМЕР_1 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_3 на праві власності, був під її керуванням на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 29.11.2013 (далі - Договір добровільного страхування). Страхувальником та вигодонабувачем за вказаним договором є ОСОБА_3

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи рахунок від 15.01.2014 ремонтного СТО Застрахованого автомобіля ТОВ «Автоарт» (16251,71 грн.) та враховуючи Звіт оцінювача № 38 від 03.02.2014 (16629,07 грн.), та ремонтну калькуляцію до нього, виконану в системі AUDATEX, Позивачем було складено Страховий акт від 29.01.2014, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 16251,71 грн. на рахунок ремонтного СТО Застрахованого автомобіля, що підтверджується платіжними дорученнями № 22 від 27.02.2014.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «ГАЗ», д.р.н. НОМЕР_2, ОСОБА_2, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Київського районного суду м. Харкова від 06.02.2014.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як особи, яка експлуатує автомобіль «ГАЗ», д.р.н. НОМЕР_2 на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АС/235657 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 1000 грн.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АС/235657 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «ГАЗ», д.р.н. НОМЕР_2 на час спірної ДТП.

Претензія Позивача про здійснення у позасудовому порядку страхового відшкодування в зв'язку з ДТП Відповідачем була залишена без реагування та задоволення. В матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до Звіту № 38 від 03.02.2014 вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП становить 16629,07 грн., а фактично вартість відновлення Застрахованого автомобіля коштувала 16251,71 грн., що підтверджується рахунком від 15.01.2014 ремонтного СТО Застрахованого автомобіля ТОВ «Автоарт».

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених сум та встановленого Позивачем розміру страхового відшкодування, що було ним виплачено.

Натомість судом встановлено, що наведені в Звіті та ремонтній калькуляції до нього матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ, і Відповідачем не надано доказів протилежного, а також, як зазначалось вище, не спростовано належними засобами доказування, що вартість робіт по відновленню Застрахованого автомобіля є необґрунтованою або завищеною.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого Застрахованого автомобіля, виробництва не СНД, копія якого міститься у матеріалах справи, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2013, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 років. Таким чином підстав для вирахування зносу в даному випадку не має, та Відповідачем не доведено суду протилежного.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог. Разом з цим, матеріали справи не містять доказів, що існують обставини, зазначені у пункті 7.39 Методики, які дають підстави для визначення іншого, ніж нульовий, розміру коефіцієнта фізичного зносу.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/235657 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду, виходячи з оціненої вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з врахуванням нульового коефіцієнту фізичного зносу (16629,07 грн.), в межах понесених фактичних втрат на ремонт Застрахованого автомобіля (16251,71 грн.), і не більше суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (16251,71 грн.), при цьому в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000грн.), за мінусом франшизи (1000 грн.), та отже в сумі 15251,71 грн.

При цьому Позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 (справа № 3-165гс14), і відповідно до ст. 111-28 ГПК України вона є обов'язковою до застосування та для всіх судів України.

Відповідач обґрунтованих заперечень до Позивача не висунув, до суду не подав, і суми страхового відшкодування на користь Позивача також не виплатив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (м. Київ, вул. Райдужна, 59-Б, офіс 3; ідентифікаційний код 31201694) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код 16285602) 15251 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят одну) грн. 71 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.2014

Суддя Сташків Р.Б.