Рішення № 41457166, 10.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18912/14

10.11.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовом

Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа"

до

Приватного акціонерного товариства "Гамалія"

про

стягнення 38810 грн 19 коп.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явились;

від відповідача:

не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.09.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” з вимогами до Приватного акціонерного товариства “Гамалія” про стягнення заборгованості за договором на поставку теплової енергії в нежилі приміщення, що знаходяться в житловому фонді № 44415 від 01.10.2011 у розмірі 38810 грн 19 коп., в тому числі 32976 грн 91 коп. основного боргу, 2144 грн 65 коп. пені, 466 грн 45 коп. пені та 3222 грн 18 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 44415 на постачання теплової енергії у нежитлові приміщення, що знаходяться в жилому фонді від 01.10.2011 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.10.2013 до 11.04.2014 у розмірі 32976 грн. 91 коп. Крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано 2144 грн. 65 коп. пені за період прострочення відносно кожного окремого простроченого платежу окремо в межах шестимісячного періоду нарахування, а також 3% річних в розмірі 466 грн. 45 коп. та інфляційні втрати в розмірі 3222 грн. 18 коп.

Разом із позовною заявою позивачем було подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору, в обґрунтування якого Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" послалось на скрутний майновий стан, спричинений запровадженням в дію постанови Правління Національного банку України № 466 від 06.08.2014 «Про призупинення здійснення фінансових операцій».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 було відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про звільнення його від сплати судового збору у зв’язку з необґрунтованістю, однак, враховуючи ситуацію, яка склалася на сході України, та запровадження в дію постанови Правління Національного банку України № 466 від 06.08.2014 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» суд прийшов до висновку про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 порушено провадження у справі № 910/18912/14 та справу призначено до розгляду на 06.10.2014.

06.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 розгляд справи відкладено на 24.10.2014 у зв’язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, неявкою представників сторін у судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

24.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 розгляд справи відкладено на 10.11.2014 у зв’язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, неявкою представників сторін у судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

30.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

03.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва повторно від позивача надійшло клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

Представник позивача у судове засідання 10.11.2014 не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Як вбачається з наявних в матеріалі справи листів Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» № 50-06/620 від 23.07.2014, у зв’язку з загостренням суспільно-політичної ситуації та проведенням бойових дій в зоні АТО, з 22.07.2014 призупинено приймання до пересилання поштових відправлень, що адресовані, зокрема, до міста Донецьк.

Крім того, відповідно до наявної в матеріалах справи телефонограми від 30.10.2014 вбачається, позивач повідомлявся про призначення розгляду справи № 910/18912/14 на 10.11.2014 за телефонами, вказаними в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19292097 від 15.09.2014 (+380623054633, +380623356434).

Представник відповідача у судове засідання 10.11.2014 не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового переказу № 0103030720699, яке знаходиться в матеріалах справи.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 10.11.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2011 між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Гамалія" (споживач) укладено Договір № 44415 на постачання теплової енергії у нежитлові приміщення, що знаходяться в жилому фонді (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити споживачу теплову енергію до точки розділу згідно балансової приналежності для опалення і гарячого водопостачання нежитлового приміщення, площею 183,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 84 «А».

Відповідно до п. 1.2 Договору, споживач зобов’язується прийняти і провести оплату за використання теплової енергії.

Згідно з п. 2.4 Договору, облік відпущеної теплової енергії здійснюється відповідно до приборів обліку, які встановлені на тепловому вводі споживача.

При відсутності приборів обліку або при виході їх з ладу оплата здійснюється відповідно до затверджених норм. Теплова енергія для опалення і гарячого водопостачання приміщень споживача повинна відповідати вимогам діючих нормативно-правовим актам (п. 2.5 Договору).

Згідно з п. 3.2.2 Договору, споживач зобов’язаний належним чином виконувати зобов’язання за даним Договором.

Відповідно до п. 3.2.9 Договору, споживач зобов’язаний виконувати умови і порядок оплати теплової енергії в обсягах та строки, вказані в цьому Договорі.

Розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. Розрахунки по даному Договору здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному Договорі (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору, розрахунки за спожиту споживачем теплову енергію здійснюються, як правило, на умовах 100% попередньої оплати виключно в грошовій формі.

Згідно з п. 5.7 Договору, тарифи на момент підписання Договору становлять: за 1 кв.м. опалювальної площі – 18,78 грн. в місяць з ПДВ (в опалювальний період); за 1 куб.м. гарячої води – 35,65 грн. в місяць з ПДВ; за 1 Гкал відпущеної теплової енергії – 604,69 грн. в місяць з ПДВ (в опалювальний період).

Залежно від цін на енергоносії, що встановлюються на основі рішень органів місцевого самоврядування, тарифи можуть змінюватися в більшу чи меншу сторону без згоди споживача.

Відповідно до наказу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" від 03.10.2011 № 562, встановлено тариф за послуги теплопостачання з 01.10.2011 для всіх споживачів (крім населення) у розмірі 23,716 грн. без ПДВ; при наявності приладів обліку споживання теплової енергії – 763,69 грн. без ПДВ.

Згідно з наказом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" від 31.12.2013 № 744 встановлено тариф за послуги теплопостачання з 01.01.2014 для усіх споживачів (крім населення) у розмірі 22,942 грн. без ПДВ; при наявності приладів обліку споживання теплової енергії – 738,95 грн. без ПДВ.

Відповідно до наказу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" від 31.03.2014 № 151 встановлено тариф за послуги теплопостачання з 01.04.2014 для усіх споживачів (крім населення) у розмірі 27,36 грн. без ПДВ; при наявності приладів обліку споживання теплової енергії – 881,21 грн. без ПДВ.

Даний договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє в частині поставки теплової енергії з 15.10.2011 до 15.04.2012, і якщо від сторін за місяць до закінчення строку дії Договору не надійшло заяви про його розірвання, він вважається продовженим на наступний строк, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до їх повного виконання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Як встановлено судом, позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених укладеним між сторонами Договором № 44415 на постачання теплової енергії у нежитлові приміщення, що знаходяться в жилому фонді від 01.10.2011 за період з 01.10.2013 по 11.04.2014 на загальну суму 32976 грн. 91 коп.

Факт, обсяги, вартість поставленої теплової енергії підтверджується доданими до позовної заяви розрахунком заборгованості; рахунками за спожиту теплову енергію № 74415 від 24.10.2013 на суму 5219 грн. 41 коп., № 74415 від 22.11.2013 на суму 5219 грн. 41 коп., № 74415 від 20.12.2013 на суму 5219 грн. 41 коп., № 74415 від 22.01.2014 на суму 5049 грн. 07 коп., № 74415 від 21.02.2014 на суму 5049 грн. 07 коп., № 74415 від 21.03.2014 на суму 5049 грн. 07 коп. та наявними в матеріалах справи податковими накладними.

Судом встановлено, що споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з 01.10.2013 по 11.04.2014, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 32976 грн. 91 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема не надано доказів оплати за спожиту теплову енергію.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 32976 грн. 91 коп., суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв’язку з чим позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Гамалія" суми основного боргу в розмірі 32976 грн. 91 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2144 грн. 65 коп. пені за період прострочення стосовно кожного окремого платежу окремо в межах шестимісячного строку нарахування.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.4 Договору, пеня в розмірі 0,75% за кожний день прострочення від суми заборгованості, але не більша подвійної облікової ставки НБУ, нараховується постачальником протягом 1 року.

Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені є правильним та таким, що відповідає передбаченими законодавством умовам та порядку нарахування, у зв’язку з чим позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Гамалія" пені в розмірі 2144 грн. 65 коп. за період прострочення стосовно кожного окремого платежу окремо в межах шестимісячного строку нарахування (за період нарахування з 07.11.2013 по 13.08.2014) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 466 грн. 45 коп. та інфляційних втрат в розмірі 3222 грн. 18 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Судом встановлено, що надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є правильними та такими, що відповідають передбаченими законодавством умовам та порядку нарахування, у зв’язку з чим позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Гамалія" 3% річних в розмірі 466 грн. 45 коп. та інфляційних втрат в розмірі 3222 грн. 18 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практик застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7, у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що рішення у даній справі прийнято на користь позивача, та виходячи з ціни позову у розмірі 38810 грн. 19 коп., судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гамалія" (03055, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 22; ідентифікаційний код: 24252976) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (83001, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 68; ідентифікаційний код: 33257089) основний борг в розмірі 32976 (тридцять дві тисячі дев’ятсот сімдесят шість) грн. 91 коп., пеню в розмірі 2144 (дві тисячі сто сорок чотири) грн. 65 коп., 3% річних в розмірі 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 45 коп., інфляційні втрати в розмірі 3222 (три тисячі двісті двадцять дві) грн. 18 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гамалія" (03055, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 22; ідентифікаційний код: 24252976) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.11.2014

Суддя І.М. Отрош