Рішення № 41457050, 18.11.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/98/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2014 Справа № 908/3690/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМА-Б" (08132 Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5)

до Приватного акціонерного товариства "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА" (69500 м. Запоріжжя, вул. Східна, 3)

про стягнення 429 857 грн. 59 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Вєтрова М.В., дов. № 01/14 від 28.10.2014 р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМА-Б", Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе до Приватного акціонерного товариства "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА", м. Запоріжжя про стягнення 429 857 грн. 59 коп. основного боргу.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 30.09.2014р., справу № 908/3690/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 01.10.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3690/14, присвоєно справі номер провадження 27/98/14 та призначено судове засідання на 05.11.2014р.

Ухвалою суду від 05.11.2014р. розгляд справи відкладався на 18.11.2014р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

18.11.2014р. продовжено розгляд справи № 908/3690/14.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 18.11.2014р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, наданої у судовому засіданні 05.11.2014р., в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 236 537 грн. 06 коп. основного боргу. Пояснив суду, що між ТОВ "ТЕМА-Б" та ТОВ "ВИВЕРО" було укладено договір від 22.04.2014р. № 1 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ "ВИВЕРО" отримало право вимоги за договором від 25.01.2012р. № 2004, укладеним між позивачем та відповідачем, на загальну суму 193 320,53 коп. та зобов'язалось компенсувати зазначений розмір. Крім того, між ТОВ "ТЕМА-Б" та ТОВ "ОМЕГА" було підписано договір про відступлення права вимоги від 22.04.2014р. № 2, відповідно до умов якого позивач передав ТОВ "ОМЕГА" право вимагати від ТОВ "ВІВЕРО" сплати компенсації за договором про відступлення права вимоги від 22.04.2014р. № 1, а ТОВ "ОМЕГА" компенсувало 15.10.2014р. позивачу відступлене право вимоги за договором від 25.014.2012р. № 2004 на загальну суму 193 320,53 грн., що підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку позивача (міститься в матеріалах справи).

Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, оскільки позивач по справі вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог..

Розгляду підлягають зменшені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 236 537 грн. 06 коп. основного боргу.

Відповідач у судові засідання, відкриті 05.11.2014р. та 18.11.2014р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На виконання вимог суду, позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо адреси відповідача та знаходження його на теперішній час в державному реєстрі на день розгляду справи. Згідно витягу юридичною адресою відповідача є: 69500 м. Запоріжжя, вул. Східна, 3.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 05.11.2014р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 18.11.2014р. надіслано на юридичну адресу відповідача: 69500, м. Запоріжжя, вул. Східна, 3, зазначену у позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Приватного акціонерного товариства "ІКС 5 Рітейл Груп Україна", згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 25.01.2012р. між ТОВ "ТЕМА-Б" (продавець) та ПАТ "ІКС 5 Рітейл Груп Україна" (покупець) укладено договір (на реалізацію продукції) № 2004.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця покупцю та є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно п. 1.3 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що асортимент та кількість товару зазначається у накладних.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна на товар вказується у накладних продавця, що є додатками до цього договору. Покупець надає замовлення продавцю на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведено ціни з ПДВ та/або націнки на товари, що поставляються з цим договором, і яка складає невід'ємну частину цього договору.

Розділом 4 договору сторони визначили, що поставка товару продавцем покупцеві здійснюється окремими партіями, у кількості і у строк, визначений у замовленні на поставку покупця, які узгоджуються з продавцем. Замовлення на поставку складається в усній або письмовій формі і направляється продавцеві по телефону, факсом, поштою, електронною поштою або через представника продавця.

На підтвердження досягнутих домовленостей, у період з 25.12.2013р. по 28.02.2014р. відповідачем було замовлено, а позивачем на виконання умов договору поставлено та передано у власність відповідачу товар на загальну суму 485 415 грн. 85 коп., що підтверджується видатковими накладними до договору (копії містяться в матеріалах справи).

У позовній заяві позивач зазначив, що станом на 25.12.2013р. борг відповідача за попередніми поставками складав 416 533 грн. 52 коп.

Відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 25 121 грн. 26 коп., що підтверджується відповідними накладними на повернення товару (копії містяться в матеріалах справи) та здійснено часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 446 970 грн. 52 коп.

Відповідач взяті зобов'язання за договором виконав неналежним чином та не в повному обсязі, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 429 857 грн. 59 коп.

13.03.2014р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 13/03/14-1 про сплату заборгованості у повному обсязі.

Відповідач отримав претензію 13.03.2014р., про що свідчить штамп з вхідним № 284 на копії претензії, що є у наявності позивача, однак відповіді на зазначену претензію не надав, суму заборгованості не сплатив.

Крім того, господарським судом встановлено та підтверджено в заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог, що між ТОВ «ТЕМА-Б» та ТОВ «ВИВЕРО» було укладено договір від 22.04.2014р. № 1 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ВИВЕРО» отримало право вимоги за договором від 25.01.2012р. № 2004 (основний договір), який укладений між позивачем та відповідачем на загальну суму 193 320 грн. 53 коп. та зобов'язалось компенсувати зазначений розмір вимог за основним договором.

Крім того, між ТОВ «ТЕМА-Б» та ТОВ «ОМЕГА» було підписано договір про відступлення права вимоїн від 22.04.2014р. № 2, відповідно до умов якого позивач передав ТОВ «ОМЕГА» право вимагати від ТОВ «ВИВЕРО» сплати компенсації за договором про відступлення права вимоги від 22.04.2014р. № 1, а ТОВ «Омега» компенсувало 15.10.2014р. позивачу відступлене право вимоги за основним договором на загальну суму 193 320 грн. 53 коп., що підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку позивача (копія міститься в матеріалах справи).

Отже, розмір заборгованості відповідача за основним договором зменшився на вказану вище суму та станом на момент подання заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог складає 236 537 грн. 06 коп.

Пунктом 3.2 договору сторонами визначено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 15 банківських днів з дня її реалізації, але, у будь-якому випадку не раніше моменту надання продавцем усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам в тому числі податкових накладних та розрахунків коригування.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та передав відповідачу товар на загальну суму 236 537 грн. 06 коп. (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідач на виконання умов договору не здійснив оплату за поставлений товар у повному обсязі, внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 236 537 грн. 06 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 6 від 23.03.12р. «Про судове рішення», якщо про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА" 236 537 грн. 06 коп. основного боргу (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Представник позивача, просить суд повернути ТОВ «ТЕМА-Б» судовий збір у розмірі 3866,41грн., у зв'язку із зменшенням позовних вимог.

Судом встановлено, що позовної заяви в якості доказу сплати судового збору позивачем до позову додано платіжне доручення № 1844 від 30.05.14р. на суму 8 597,15грн.

За змістом п.1 ч.1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору, повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У відповідності до п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу УІ ГПК України», питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається у тому числі в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 3866,41грн. підлягає поверненню ТОВ «ТЕМА-Б», Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе.

На підставі статті 85 ГПК України - 18.11.2014року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір» ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМА-Б", Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе до Приватного акціонерного товариства "ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІКС 5 Рітейл Груп Україна" (69500 м. Запоріжжя, вул. Східна, 3, код ЄДРПОУ 30725116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМА-Б" (08132 Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 36460480) 236 537 (двісті тридцять шість тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 06 коп. основного боргу, 4 730 (чотири тисячі сімсот тридцять) грн. 74 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМА-Б", Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе сплачений судовий збір у сумі 3 866грн.41 коп., за платіжним дорученням № 1844 від 30.05.14р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 20.11.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.