Ухвала суду № 41456836, 18.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2014 рокусправа № 808/427/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "АТК-Дніпро" до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року адміністративний позов Приватного підприємства "АТК-Дніпро" до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.09.2013 року форми "Р" №0000102200, №0000092200, форми "В4" №0000112200, прийняті Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Відповідач - Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції було прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 19.07.2013 року №163 та повідомлення від 19.07.2013 року №73, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI посадовою особою Токмацької ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "АТК-Дніпро" за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 та за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинах з ПП "Кристал Люкс", за результатами якої складено акт №204/22/34611200 від 02.08.2013 року.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення ПП "АТК-Дніпро": п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України, безпідставно включено до валових витрат суми по операціях з придбання за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 та за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинах з ПП "Кристал Люкс", які не підтверджені всіма необхідними документами, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 290 849,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 255 377,00 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 35 472,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів з контрагентами - постачальниками ФОП ОСОБА_1 та ПП "Кристал Люкс" на суму ПДВ 276 999,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ всього в сумі 247 783,00 грн., в тому числі по періодах: вересень 2012 року на суму 214 000,00 грн., грудень 2012 року 33 783,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів з контрагентами - постачальниками ФОП ОСОБА_1 та ПП "Кристал Люкс" на суму ПДВ 276 999,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ всього в сумі 29 216,00 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2012 року на суму 29 216,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, Токмацькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2013 року:

- №0000092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 436 274,00 грн., в тому числі за основним платежем - 290 849,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 145 425,00 грн.;

- №0000102200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 371 675,00 грн., в тому числі за основним платежем - 247 783,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 123 892,00 грн.;

- №0000112200 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 29 216,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено обґрунтованості своїх висновків, викладених в акті перевірки та правомірність прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на підставі такого акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом з тим, слід зазначити, що пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ПП "Кристал Люкс" на підставі договору від 08.11.2012 року №168, відповідно до якого продавець (ПП "Кристал Люкс") зобов'язується передати у власність покупця (ПП "АТК-Дніпро") товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. Товаром є макуха соняшникова. Умови передачі товару: СРТ - склад покупця - с. Привільне, Дніпропетровська область (в редакції "Інкотермс-2010").

На виконання умов договору ПП "Кристал Люкс" поставлено ПП "АТК-Дніпро" товар на загальну суму 202 700,80 грн., в т.ч. ПДВ 33 783,46 грн., про що свідчать наступні документи: податкова накладна №1 від 02.12.2012 року, видаткова накладна №РН-0000021 від 02.12.2012 року на суму 101 888,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 981,33 грн., сума без ПДВ 84 906,67 грн., податкова накладна №3 від 03.12.2012 року, видаткова накладна № РН-0000023 від 03.12.2012 року на суму 100 812,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 802,13 грн., сума без ПДВ 84 010,67 грн.

Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 02.12.2012 року №855781 та від 03.12.2012 року №855782.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень від 03.12.2012 року №3049 на суму 120 000,00 грн., від 04.12.2012 року №3051 на суму 400 000,00 грн., від 11.12.2012 року №3097 на суму 120 000,00 грн., від 14.12.2012 року №3131 на суму 100 000,00 грн., від 17.12.2012 року №3142 на суму 100 000,00 грн., від 28.12.2012 року №3218 на суму 50 000,00 грн., від 19.03.2013 року №383 на суму 10 000,00 грн., від 22.03.2013 року №413 на суму 5000,00 грн., від 11.04.2012 року №546 на суму 5000,00 грн. Відповідно до Акту кредиторська заборгованість станом на 01.12.2012 року складала 746 613,00 грн., станом на 01.05.2013 року - 39 313,80 грн..

Разом з тим, судом встановлено, що в подальшому придбаний товар був реалізований ТОВ "Біотрейд-Україна", про що свідчать договір, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 на підставі договору поставки від 31.08.2012 року №137, відповідно до якого постачальник (ФОП ОСОБА_1) зобов'язується передати у власність покупця (ПП "АТК-Дніпро"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар: макуха соєва. Умови постачання товару: СРТ (в редакції "Інкотермс-2010"), а саме склад покупця за адресою: с. Привільне, Дніпропетровська область, Солонянський р-н з подальшою переадресацією за пунктом призначення, якщо він додатково вказаний у специфікаціях до даного договору.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_1поставлено ПП "АТК-Дніпро" товар на загальну суму 1 459 296,00 грн., в т.ч. ПДВ 243 216,00 грн., про що свідчать наступні документи: податкова накладна №1 від 01.09.2012 року, видаткова накладна №РН-0000250 від 01.09.2012 року на суму 208 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 34 683,33 грн., сума без ПДВ 173 416,67 грн.; податкова накладна №2 від 02.09.2012 року, видаткова накладна №РН-0000251 від 02.09.2012 року на суму 196 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 32 750,00 грн., сума без ПДВ 163 750,00 грн.; податкова накладна №7 від 06.09.2012 року, видаткова накладна №РН-0000257 від 06.09.2012 року на суму 126 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 21 066,67 грн., сума без ПДВ 105 333,33 грн.; податкова накладна №8 від 07.09.2012 року, видаткова накладна №РН-0000258 від 07.09.2012 року на суму 209 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 34 850,00 грн., сума без ПДВ 174 250,00 грн.; податкова накладна №11 від 10.09.2012 року, видаткова накладна №РН-0000260 від 10.09.2012 року на суму 148 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 24 750,00 грн., сума без ПДВ 123 750,00 грн.; податкова накладна №16 від 12.09.2012 року, видаткова накладна №РН-0000263 від 12.09.2012 року на суму 163 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 27 166,67 грн., сума без ПДВ 135 833,33 грн.; податкова накладна №18 від 13.09.2012 року, видаткова накладна №РН-0000265 від 13.09.2012 року на суму 213 996,00 грн., в т.ч. ПДВ 35 666,00 грн., сума без ПДВ 178 330,00 грн.; податкова накладна №21 від 16.09.2012 року, видаткова накладна №РН-0000269 від 16.09.2012 року на суму 193 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 32 283,33 грн., сума без ПДВ 161 416,67 грн..

Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 31.08.2012 року №31082012-01, від 01.09.2012 року №01092012-01, від 06.09.2012 року №06092012-02, від 07.09.2012 року №07092012-01, від 16.09.2012 року №16092012-01, від 10.09.2012 року №855779, від 12.09.2012 року №855777, від 13.09.2012 року №855778.

Розрахунки між підприємствами на суму 1459296,00 грн., проводились у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень від 05.09.2012 року №218 на суму 323 600,00 грн., від 12.09.2012 року №248 на суму 390 000,00 грн., від 17.09.2012 року №264 на суму 175 000,00 грн., від 19.09.2012 року №273 на суму 163 000,00 грн., від 25.09.2012 року №282 на суму 100 000,00 грн., від 25.09.2012 року №2562 на суму 93 700,00 грн., від 03.10.2012 року №2605 на суму 107 000,00 грн., від 09.10.2012 року №2637 на суму 50 000,00 грн., від 17.10.2012 року №2689 на суму 56 996 000,00 грн..

Судом встановлено, що в подальшому придбаний товар був реалізований ВАТ "Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів" та ТОВ "Катеринопільський елеватор", про що свідчать договори, специфікації до них, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства та зі змісту наявних у справі первинних документів, колегія суддів робить висновок про те, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки) відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між сторонами.

Таким чином, колегія суддів робить висновок про те, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеними контрагентами.

Що стосується господарської діяльності контрагентів позивача ФОП ОСОБА_1, ПП "Кристал Люкс", автопідприємства ПП "Валга" та посилання на акти перевірок вказаних контрагентів, колегія суддів зазначає, що податковим законодавством не ставиться в залежність право платника податку на додану вартість на податковий кредит від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Також, слід відзначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України, позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 16.09.2013 року форми "Р" №0000102200, №0000092200, форми "В4" №0000112200, прийняті Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, не відповідають п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко