Постанова № 41456779, 29.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

"29" січня 2013 р. справа № 2а-0870/2055/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Мамалат І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНВЕСТТРЕЙД"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.09.2011 р. у справі № 2а-0870/2055/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНВЕСТТРЕЙД"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем 25 лютого 2011 року № 0000182302, № 0000192302, № 000031702.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково, визнав протиправним (нечинним) податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя № 000031702 від 25 лютого 2011 року. В іншій частині позову відмовив. При цьому суд погодився з висновком відповідача мотивованим тим, що понесення позивачем так званої «переробки товару» не обумовлюють отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність, а позивачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність зв'язку витрат платника податків - позивача на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг, отже формування податкового кредиту є протиправним. Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними, оскільки підприємством позивачем не доведено суду здійснення операції по виготовленню ливарного коксу за відсутності спеціального обладнання для виготовлення, встановлення якості товару та відсутності обов'язкових технічних умов.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити постанову суду без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду апеляційної скарги встановлено, що з 10.01.2011 р. по 04.02.2011 р. Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Запоріжжя була проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНВЕСТТРЕЙД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 24.07.2009 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої був складений акт від 04.02.2011 р. № 9/23-5/36605643 далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

1) п.п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", унаслідок чого ним було занижено сума податку на прибуток підприємств у розмірі 1 994 939,00 грн.;

2) п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", унаслідок чого було занижено суму податку на додану вартість у розмірі 1 464 512,00 грн.;

3) п.п. 1.2, 1.15 ст. 1, п.п. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", унаслідок чого було донараховано суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4 725,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки та відповідно до п.п. 54.3.2, 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення :

1) від 25.02.2011 р. № 0000182302, яким позивачу було визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 2 493 673,75 грн., в тому числі донараховано податкове зобов'язання у розмірі 1 994 939,00 грн., і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 498 734,75 грн.;

2) від 25.02.2011 р. № 0000192302, яким позивачу було визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 830 808,75 грн., в тому числі донараховано податкове зобов'язання у розмірі 1 464 511,00 грн., і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 366 297,75 грн;

3) від 25.02.2011 р. № 000031702, яким позивачу було визначене грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 5 906,25 грн., в тому числі донараховано податкове зобов'язання у розмірі 4 725,00 грн., і застосовані штрафні (фінансові) санкції з сумі 1 181,25 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом оскарження в цій справі.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 25.02.2011 р. № 0000182302 на суму 2493673,75 грн. та від 25.02.2011 р. № 0000192302 в сумі 1 830 808,75 грн.

Згідно акту перевірки (арк. 4-14) в періоді, що перевірявся позивачем було допущене заниження валового доходу в сумі 6 548 641 грн.

В той же час актом перевірки (арк. 15-22) було встановлено завищення позивачем валових витрат за той же період в сумі 1 438 191 грн.

Враховуючи вищезазначене, ревізори ДПІ дійшли висновку (арк. 25-27 акту перевірки), що в періоді, який перевірявся, позивачем було занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток (оподатковуваний прибуток) на 7 986 832 грн.

Вказане, на думку перевіряючи, призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за період з 24.07.2009 р. по 30.09.2010 р. в сумі 1 994 939 грн., а також до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 3 квартали 2010 р. на суму 7 077 грн.

На суму заниження податкового зобов'язання 1 994 939 грн. відповідачем на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України було нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25% донарахованого податку в сумі 498 734,75 грн.

Зазначене заниження відбулось, на думку відповідача, внаслідок невідображення позивачем в податкових деклараціях (по рядку 01.2) суми приросту балансової вартості запасів у вказаних вище сумах.

Відповідач виходив з того, що у періоді з 24.07.2009 р. по 30.09.2010 р. позивачем було використано не в господарській діяльності запаси коксу доменного, загальною вартістю 6 548 641 грн., витрати на придбання якого були віднесені до складу валових витрат, а отже балансова вартість такого коксу повинна була бути відображена у графи 4 таблиці 1 додатка К1/1 до декларацій з податку на прибуток за відповідні періоди, і включатися до приросту балансової вартості запасів, збільшуючи у відповідних сумах валовий дохід підприємства. В той же час позивач відображав в податковому обліку зазначені запаси як використані в господарській діяльності. На підставі зазначеного відповідач дійшов висновку щодо заниження позивачем валового доходу.

Як зазначав позивач, в періоді, що перевірявся, він здійснював операції з закупівлі коксу доменного, який доставлявся на орендовану промислову площадку, де проходила його обробка, а саме - ручне перебирання, очищення від пилу, сортування та примішування графіту малозольного. Внаслідок відсіву відповідних класів крупності (+80, +60, +40) з каменновугільного доменного коксу отримувався кокс ливарний, який в подальшому реалізовувався позивачем споживачам. Виконання зазначених робіт здійснювалось на замовлення позивача його контрагентами, перелік яких наведений на аркушах 9-13 акту перевірки.

Висновок акту перевірки щодо використання придбаного коксу доменного не в господарській діяльності ґрунтується на твердженні відповідача щодо фізичної неможливості отримання коксу ливарного шляхом обробки коксу доменного, оскільки їх технічні характеристики суттєво відрізняються. З наведеного відповідач дійшов висновку, що такий кокс доменний використаний на невідомі цілі, не пов'язані з отриманням доходу (не повертався, не реалізовувався, на залишках відсутній), а відтак не може вважатися таким, що використаний в господарській діяльності позивача.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, хибним, з огляду на наступне.

Так позивач зазначив, що ним придбавався у постачальників (переважно заводів- виробників) кокс доменний. При цьому в момент поставки покупцю (позивачу) надавався пакет документів, в тому числі сертифікати якості на поставлену продукцію, які містять показники хімічних характеристик вказаної продукції.

Як випливає з вказаних сертифікатів якості (копії наявні у матеріалах справи) хімічні характеристики коксу доменного є співставними з такими ж характеристиками коксу ливарного. Єдиною характеристикою, за якою відрізняються кокс доменний та кокс ливарний є фракційний склад (розмір кусків вугілля).

Отже, твердження суду першої інстанції стосовно відсутності у позивача відповідного обладнання для переробки (збагачення) коксу є безпідставним виходячи з того, що таке обладнання необхідно тільки для переробки коксу у випадках, якщо вихідна сировина не відповідає вимогам стандарту за хімічним складом (зокрема, масової долі сірки). Однак, в хімічній переробки не було необхідності. Відмінність наявного у позивача коксу доменного від коксу ливарного полягала виключно в розмірності (крупності) фракцій. Приведення наявного у позивача коксу доменного у відповідність до технічних вимог коксу ливарного за цим показником крупності фракцій) здійснювалось шляхом сортування та ручного перебирання.

Відповідно до ст. 84 Податкового кодексу України, який діяв на момент проведення перевірки, передбачено проведення експертизи у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. В матеріалах перевірки відсутні докази проведення такої експертизи, тому колегія суддів вважає, що висновки відповідача, які стосуються технічної неможливості отримання коксу ливарного шляхом обробки коксу доменного, не можуть прийматися до уваги.

Можливість отримання коксу ливарного шляхом класифікації коксу доменного підтверджується такими доказами, що є в матеріалах справи: листом Українського державного науково-дослідного вуглехімічного інституту (УХІН) №06/682 від 29.03.2011р. (а.с. 242 том 1), листом Українського державного науково-дослідного вуглехімічного інституту (УХІН) №06/534 від 14.03.2011р. (а.с. 191 том 1); Технічними умовами ТУ У 23.1-00190443-103:2011 «Кокс ливарний TOB «Промінвесттрейд» (а с. 75 том 3).

Колегія суддів критично ставить до пояснень ОСОБА_1 (а.с. 134 том 1), на які посилається відповідач в справі (а.с. 13 т. 3), оскільки це стороння особа, на яку не покладається обов'язок здійснювати перевірку та облік вантажу, що надходить на адресу позивача, крім того, викликає сумнів його здатність відрізняти зовнішній вигляд коксу та графіту. Також слід врахувати, що незасвідчену копію письмових пояснень ОСОБА_1 суд вважає неналежним доказом, а в якості свідка в суді першої інстанції він не допитаний.

Колегія суддів також критично ставиться до тверджень відповідача з якими фактично погодився суд першої інстанції, про те, що кокс доменний, який був переданий в роботу постачальникам послуг, до TOB «Промінвесттрейд» у перевіряємому періоді не повертався, не реалізовувався та на залишках відсутній.

Дійсно, доменний кокс, що передавався в роботу для класифікації та отримання ливарного коксу, не повертався. Адже внаслідок виконання робіт з класифікації він перетворювався на кокс ливарний, який і повертався до TOB «Промінвесттрейд» і надалі реалізовувався покупцям.

Акти передання доменного коксу в роботу та акти прийому-передачі виконаних послуг з класифікації коксу, внаслідок яких замовнику передавався отриманий ливарний кокс, а також супутні виділені класифікацією дрібні фракції (коксовий горіх та дріб'язок), містяться в матеріалах справи (т.2). Ці документи підтверджують рух доменного коксу, який передавався в роботу для отримання нових фракцій коксу з метою їх подальшого продажу.

Відповідачем питання передання доменного коксу та отримання ливарного коксу повністю досліджене на стор. 9-13 акту перевірки (а.с. 29-33 том 1). Тому його висновок про «неповернення» доменного коксу базується виключно на його помилковому твердженні про неможливість переробки доменного коксу в ливарний, і є похідним від нього.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що понесення позивачем витрат на переробку товару не обумовлюють отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність. Матеріалами справи повністю підтверджується здійснення закупівлі доменного коксу, послуг з його розвантаження, завантаження та класифікації, а також подальша реалізація товару як коксу ливарного з метою отримання доходу від такого продажу. Дохід від продажу включений платником податків до валового доходу та податкових зобов'язань.

Висновок суду першої інстанції про недосягнення Позивачем економічної вигоди від своєї господарської діяльності є безпідставним та ґрунтувався виключно на помилковому уявленні про фізичну неможливість здійснення такої діяльності. Докази понесення витрат - договори про надання послуг, акти приймання-передачі виконаних послуг, акти передачі товару в роботу - містяться в матеріалах справи (а.с. 4 - 250 том 2).

Щодо відсутності спеціального обладнання для виготовлення, встановлення якості товару та відсутності обов'язкових технічних умов. Зазначені висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи. Позивач не повинен доводити суду наявність обладнання для виготовлення, адже згідно матеріалів податкової перевірки (стор. 7-13 акту перевірки, а.с. 27-33 том 1) та матеріалів справи, всі роботи по розвантаженню та класифікації доменного коксу здійснюються підприємствами - виконавцями послуг.

Обов'язкової сертифікації коксу, в тому числі коксу ливарного, в Україні згідно Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01 лютого 2005 року №28 «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні» не передбачено та такий товар не підлягає обов'язковій сертифікації.

Наявний на підприємстві Позивача підхід до контролю якості товару не суперечить законодавству України. Окремі питання щодо контролю якості, або навіть порушення в разі їх наявності є підставою для адміністративної відповідальності, передбаченої законодавством, та вони не впливають на господарську діяльність підприємства в цілому і не можуть свідчити про не пов'язаність її з господарською метою.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами та доповненнями (далі Закон №334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що кокс доменний придбавався позивачем для використання в господарській діяльності, а саме для обробки та подальшої реалізації як коксу ливарного, тобто з метою отримання доходу, а його вартість правомірно включалась до складу валових витрат та податкового кредиту, тому вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0000182302 та № 0000192302 від 25 лютого 2011 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення № 000031702 від 25.02.2011 року, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про його протиправність. В цій частині постанова суду не оскаржується сторонами та має бути залишена без змін.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування постанови суду в частині з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНВЕСТТРЕЙД" задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.09.2011 р. у справі № 2а-0870/2055/11 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя від 25.02.2011 року № 0000182302 та № 0000192302.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун