Постанова № 41454351, 23.10.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

23 жовтня 2014 року Справа № 814/2911/14

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» (вул. Заводська, 2, смт. Первомайське, Жовтневий район, Миколаївська область, 57232)

до відповідача: Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (вул. Торгова, 63, корпус А, м. Миколаїв, 54050)

про: визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014р. № 0003741500,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ», звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (далі - відповідач, Жовтнева ОДПІ) № 000374150 від 05.06.2014 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що висновки позивача щодо заниження ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ), а також завищення податкового кредиту з ПДВ в листопаді 2013 року є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, в письмових запереченнях зазначив, що операції з транспортування товару між позивачем та його контрагентом не мали реального товарного характеру, отже висновки перевірки та оформлене на їх підставі податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим та скасуванню не підлягає (т. 8 арк. спр. 238 - 240).

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 27.04.2014 року по 08.05.2014 року спеціалістами Жовтневої ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за листопад 2013 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, яке декларувалось за серпень, вересень та жовтень 2013 року.

За результатами перевірки оформлено акт № 250/14-20-15-34539925 від 16.05.2014 року (далі - акт перевірки, т. 1 арк. спр. 19 - 65).

За висновками акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 189.1 ст. 189, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 356 571,00 грн. за листопад 2013 року.

На підставі акту перевірки Жовтневою ОДПІ було оформлено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 0003741500 від 05.06.2014 року, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 356 571,00 грн. (т. 1 арк. спр. 73).

Не погоджуючись із вищезазначеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення по справі, суд виходить з наступного.

Сума, на яку позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за листопад 2013 року складається з:

- збільшення податкового зобов'язання з ПДВ за листопад 2013 року на 12 341,67 грн. у зв'язку з продажем двох 40-футових контейнерів за ціною, нижчою ніж ціна придбання.

- зменшення податкового кредиту на 344 228,93 грн., за рахунок ПДВ, сплаченого позивачем у листопаді 2013 року за договором про надання послуг з перевезення вантажів № 29/02-13, укладеним з ТОВ «Санинтертранс» 29.08.2013 року.

Суть порушень при реалізації контейнерів в листопаді 2013 року було викладено відповідачем в пункті 3.9 акту перевірки (арк. 16 - 17 акту перевірки, т. 1 арк. спр. 26 зв. - 27).

Так, в листопаді 2013 року ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» здійснило продаж двох 40-футових контейнерів:

1) контейнер 40-футовий № ХХХХ 492456-0 - ТОВ БВФ «Трансбуд» за ціною 20 300,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 3 383,33 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи документами: договором поставки № 3010-2 від 10.10.2013 року (т. 1 арк. спр. 93), видатковою накладною № 1833 від 18.11.2013 року (т. 1 арк. спр. 95) та податковою накладною № 8 від 04.11.2014 року (т. 1 арк. спр. 96);

2) контейнер 40-футовий з відкритим верхом № ХХХХ 485806-8 - ФОП ОСОБА_1. за ціною 20 500,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 3416,67 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи документами: договором поставки № 26/11-К від 26.11.2013 року (т. 1 арк. спр. 97), видатковою накладною № 2324 від 28.11.2013 року (т. 1 арк. спр. 98) та податковою накладною № 72 від 26.11.2013 року (т. 1 арк. спр. 99).

Балансова вартість зазначених контейнерів на час здійснення продажу складала 60 876,76 грн. та 34 831,59 грн. відповідно.

На думку позивача, здійснивши продаж контейнерів за ціною нижчою, ніж балансова вартість, позивач порушив вимоги пункту 189.1 статті 189 ПК України. Сума, на яку Жовтнева ОДПІ збільшила податкові зобов'язання дорівнює різниці між сумою ПДВ, що була розрахована на поставі балансової вартості, та сумою ПДВ, що була задекларована позивачем, виходячи з фактичної ціни продажу контейнерів.

В пункті 189.1 статті 189 ПК України зазначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Таким чином, даним пунктом встановлений порядок визначення бази оподаткування, для операцій, визначених пунктом 198.5 статті 198 ПК України. Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

До яких саме операцій із визначених підпунктом 198.5 статті 198 ПК України відносить відповідач операції з продажу контейнерів, що здійснювались в листопаді 2013 року, в акті перевірки не зазначено.

Таким чином, твердження Жовтневої ОДПІ про порушення позивачем пункту 189.1 статті 189 ПК України є безпідставним, оскільки акт перевірки не містить доказів про те, що операції з продажу контейнерів підпадають під операції, щодо до яких даним пунктом встановлено особливий порядок визначення бази оподаткування.

Контейнери, продаж яких ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» здійснило в листопаді 2013 року, були придбані та використовувались позивачем для транспортування імпортного обладнання з виробництва цукру в 2008 та 2011 роках. Після доставки обладнання на територію підприємства контейнери у господарської діяльності не використовувались та значний час зберігалися на відкритому складському майданчику.

З метою подальшої реалізації в лютому 2013 року позивач замовив незалежну оцінку їх ринкової вартості. Згідно зі звітом про оцінку вартості, яка здійснена ТОВ «Оціночна компанія «Аспект» (т. 1 арк. спр. 100 - 102) ринкова вартість контейнеру 40- футового № ХХХХ 492456-0 склала 16 875,00 грн. без ПДВ (20 250,00 грн. з урахуванням ПДВ), а контейнеру 40-футового з відкритим верхом № ХХХХ 485806-8 - 14 108,00 грн. (16 930,00 грн. з урахуванням ПДВ). Отже, ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» здійснило продаж контейнерів за ціною, що не є нижчою ніж ринкова вартість контейнерів.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Таким чином, згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України позивач правомірно визначив базу оподаткування від операції з продажу контейнерів та задекларувало даткові зобов'язання з ПДВ.

Щодо встановленого перевіркою завищення ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» податкового кредиту з ПЛВ, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.14.4 п. 3.14 Розділу 3 акту перевірки: «Перевіркою встановлено завищення поаткового кредиту за листопада 2013 року на суму 344 228,93 грн. по ТОВ «САНИНТЕРТРАНС» (код 379929214055) у зв'язку з прописаними ДПІ у Корабельному районі м. Миколаіва ГУ Міндоходів у Миколаївської області операціями, які не мають правочину (акт від 09.04.14р. №27/14-05-22-00/37992926) (т. 1 арк. спр. 27зв.)».

Як випливає із змісту акта перевірки, відповідач заперечує факт здійснення господарських операцій з перевезення вантажу. Свої висновки Жовтнева ОДПІ обґрунтовує тим, що представникам податкової міліції вдалося отримати пояснення лише двох водіїв із дев'ятнадцяти, які були задіяні ТОВ «САНИНТЕРТРАНС» у перевезенні цукрових буряків на замовлення позивача. Згідно з наданими поясненнями водії, які надалі пояснення, підтвердили факт здійснення перевезень цукрових буряків на адресу ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» (арк. акту перевірки 22, т. 1 арк. спр. 29зв.).

Також відповідач зазначає, що операції по перевезенню цукрового буряку не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу і транспортних засобів. Отже, на думку Жовтневої ОДПІ, операції із транспортування цукрового буряку не мали не реальний товарний характер (арк. акту перевірки 25 - 26, арк.. спр. 33).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Оскільки ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» здійснювало господарські операції з перевезення вантажів в межах України, такі операції підпадають під операції, що визначені підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України.

Акт перевірки не містить пояснень яким саме чином позивачем було порушено положення статті 185 ПК України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Основним видом господарської діяльності позивача є виробництво цукру, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, наданим Головним управлінням статистики у Миколаївській області (т. 1 арк. спр. 103).

З метою забезпечення сировиною для здійснення господарської діяльності з виробництва цукру, 30.08.2013 року між позивачем та ТОВ «Агро-торгівельна фірма «Агро- Діло» було укладено договір щодо вирощування та закупівлі цукрових буряків для виробництва цукру № 30/01/08-2013 (т. 1 арк. спр. 104 - 108). Згідно з умовами даного договору транспортування цукрових буряків від місця збирання до території ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» відноситься до зобов'язань позивача.

Для транспортування цукрових буряків між позивачем та ТОВ «САНИНТЕРТРАНС» було укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів № 29/02-13 від 29.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 112 - 113). На підставі укладеного договору ТОВ «САНИНТЕРТРАНС» протягом жовтня - листопада 2013 року здійснювало перевезення цукрових буряків.

В листопаді 2013 року позивач на підставі наданих податкових накладних та актів прийому-передачі виконаних робіт (т. 1 арк. спр. 125 - 217, т. 2 арк. спр. 75 - 262) відобразило у складі податкового кредиту послуги ТОВ «САНИНТЕРТРАНС» з перевезення 40 809,84 тонн цукрових буряків на загальну суму 2 065 373,33 гривні, у тому числі 344 228,00 гривень ПДВ.

Сума ПДВ, що була фактично сплачена позивачем, що підтверджується виписками з банківських рахунків (т. 1 арк. спр. 114 - 123) та віднесена до складу податкового кредиту в листопаді 2013 року, склала 344 228,70 грн.

Факт постачання ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» цукрових буряків підтверджується видатковими закладними, актами приймання-передачі цукрових буряків, товарно-транспортними накладними (т. 2 арк. спр. 1 - 74, т. 3 арк. спр. 1 - 243, т. 4 арк. спр. 1 - 228, т. 5 арк. спр. 1 - 247, т. 6 арк. спр. 1 - 247, т. 7 арк. спр. 1 - 272, т. 8 арк. спр. 1 - 234).

В актах приймання-передачі цукрових буряків, що складались та підписувались щоденно позивачем та постачальником цукрових буряків, зазначені номера товарно-транспортних накладних та кількість цукрових буряків, що перевозились за кожною товарно-транспортною накладною.

Зазначені документи оформлені відповідно до вимого законодавства та мають усі необхідні реквізити та підтверджують факт поставки та перевезення цукрових буряків в листопаді 2013 року. Отже висновок відповідача про те, що надані до перевірки документи не мають юридичної сили і доказовості, є безпідставним.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою окладною.

Як встановлено вище, в листопаді 2013 року відбулись обидві події, що надаються позивачу право на формування податкового кредиту. ПК України не встановлено будь-яких інших умов для отримання права на податковий кредит для платників ПДВ, що здійснили придбання товарів або послуг у інших суб'єктів господарювання - платників ПДВ.

В акті перевірки зазначається про порушення при виконанні податкових зобов'язань контрагентом, які мали місце та були виявлені під час здійснення зустрічної перевірки (т. 1 арк. спр. 27зв. - 28) також вказується на те, що контрагент під час здійснення перевірки не надав в повному обсязі договори оренди усіх автомобілів, які були задіяні при надані послуг ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» (т. 1 арк. спр. 31).

Як зазначив Верховний суд України у своїй постанові від 13.01.2009 року по справі № 21-1578во08, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.20009 року.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача - такими, що підлягають судовому захисту.

Керуючись статтями 2, 71, 128, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0003741500 від 05.06.2014 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2013 року на 356 571,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих