Постанова № 41454339, 23.10.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

23 жовтня 2014 року Справа № 814/2309/14

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Малих О. В. розглянув у порядку письмового провадження справу

адміністративним позовом: Приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування» (вул. Миру, 11, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001)

до відповідача: Южноукраїнської об'єднанної державної податкової інспекції в Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000)

про: скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014р. № 00003922201,

в с т а н о в и в:

Позивач, Приватне підприємство «Южноукраїнський комбінат харчування», звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати скасування податкового повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднанної державної податкової інспекції в Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Южноукраїнська ОДПІ) № 00003922201 від 24.07.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що всі первинні документи (накладні) у нього є, обліковані належним чином, але в момент проведення перевірки вони знаходились в централізованій бухгалтерії, в зв'язку з тим, що, на підприємстві бухгалтерський облік ведеться у централізованій бухгалтерії, про що перевіряючи були повідомлені.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що стаття 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає, що облік товарних запасів ведеться юридичною особою у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. На момент перевірки позивачем не було надано перевіряючим доказів ведення обліку, тому штрафні санкції до позивача застосовані правомірно.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (арк. спр. 85).

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

11.07.2014 року працівниками Головного управління Міндоходів у Миколаївській області була здійснена фактична перевірка щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності торгових патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів господарської одиниці закусочної, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблево, пр. Курортний, 2 та знаходиться в оренді Приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування», про що складено акт перевірки № 0055/14/29/22/36230520 (арк. спр. 8 - 11), яким встановлено порушення п. 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 265/95-ВР), а саме:

- неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару на загальну суму 1 507,10 грн.;

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

На підставі акту перевірки № 0055/14/29/22/36230520 від 11.07.2014 року, Южноукраїнською об'єднанною державною податковою інспекцією в Миколаївської області Державної податкової служби прийнято податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014 року № 00003922201 про застосування до Приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 177,72 грн. (арк. спр. 7).

Позивач не погодившись з прийнятим рішенням та оскаржив його в цій частині до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Тобто, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95 є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.

Відповідно до ст. 21 Закону № 265/95, якою керувався відповідач при прийнятті рішення, фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

Таким чином, обов'язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності є порушення встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.

Виходячи з ст. 6 Закону № 265/95 облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку».

Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів саме за місцем їх реалізації не встановлений.

В той же час, умовою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності в порядку, передбаченому ст. 21 Закону № 265/95 є порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні 16.10.2014 року пояснила, що під час перевірки вона неодноразово надавала пояснення перевіряючому про наявність первинних документів у централізованій бухгалтерії підприємства, з централізованої бухгалтерії підприємства був наданий факс товарної накладної, але перевіряючим даний факт до уваги прийняти не був.

На думку суду, встановлення під час перевірки факту порушення позивачем приписів п. 12 ст. 3 Закону № 265/95 носило поверхневий та суб'єктивний характер, оскільки відповідачем не надано ніякого пояснення чому поза увагою було залишено пояснення представника позивача про наявність первинних документів у централізованої бухгалтерії підприємства.

Зазначені обставини свідчать про те, що перевіряючим не було здійснено повного та належного контролю за дотриманням суб'єктом господарювання обов'язку здійснювати належний облік товарів.

Виходячи з приписів п. 12 ст. 3 Закону № 265/95 метою такого контролю є запобігання фактам продажу не оприбуткованого товару. І саме факт оприбуткування, а не перебування первинних бухгалтерських документів на місці реалізації товару є метою перевірки.

Посилання відповідача на відсутність в момент перевірки накладних на товар та інших документів щодо обліку товару, як на беззаперечний факт відсутність такого обліку взагалі, суд вважає безпідставним.

Разом з тим, позивачем були надані прибуткові касові ордери, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури та відомості, які підтверджують об'єктивну наявність у позивача необхідних облікових документів та факт належного ведення позивачем обліку товарних запасів, які знаходяться у реалізації (арк. спр. 23 - 28) на товар, який зазначений у описі (арк. спр. 12).

Вказане свідчить про те, що зазначений у акті перевірки товар був оприбуткований позивачем належним чином у передбаченому законодавством порядку.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки незабезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, сума невідповідності склала 28,00 грн.

При цьому суд зазначає, що до акту перевірки не надано доказів перерахунку готівкових коштів та опис наявних готівкових коштів у грошовому ящику РРО не наданий.

Відповідно до пояснень свідка, бармена ОСОБА_2, він отримав 100,00 грн. в розрахунок за пляшку шампанського. В зв'язку з відсутністю необхідних купюр для надання здачі він звернувся до бухгалтеру, ОСОБА_1, з метою розміняти гроші для можливості видати розрахунок клієнту. Потім він надав клієнту чек та здачу. Ніяких дій клієнт, а як потім з'ясувалося, перевіряючий, не здійснював.

Відповідно до пояснень свідка, бухгалтеру ОСОБА_1, на місці проведення розрахунків, у грошовому ящику РРО булі відсутні купюри необхідного номіналу для надання здачі клієнту, тому бармен ОСОБА_2 звернувся до неї з проханням здійснити розмін грошей, що вона і зробила. Перерахунок готівкових коштів та опис наявних готівкових коштів перевіряючий не робив.

В зв'язку з викладеним суд вважає, що відповідачем не доведений факт незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, сума невідповідності склала 28,00 грн.

Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним на підставі акту перевірки № 0055/14/29/22/36230520 від 11.07.2014 року податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014 року № 00003922201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 177,72грн.

Керуючись ст.ст.71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднанної державної податкової інспекції в Миколаївської області Державної податкової служби № 0000392201 від 24.07.2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих