Постанова № 41454275, 13.11.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 рокуСправа № 803/2100/14

Волинський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Ксензюка А.Я., суддів Валюха В.М., Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання - Новак Л.О.,

за участю представника позивача Кузьменко О.О.,

представника відповідача Самчука О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державної фіскальної служби України до Державної виконавчої служи України про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство доходів і зборів України звернулося з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та штрафів від 24 вересня 2014 року №43500174, №43499936 та №43500062, зупинення дії постанов про стягнення виконавчого збору та штрафів від 24 вересня 2014 року №43500174, №43499936 та №43500062.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідача листами від 10 червня 2014 року №10981/5/99-99-18-03-02-16 №10982/5/99-99-18-03-02-16 та №10983/5/99-99-18-03-02-16 було повідомлено про неможливість виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державної податкової адміністрації України, Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання права на здійснення платежів без ідентифікаційного номера, а також зазначено про необхідність звернення державного виконавця до адміністративного суду із заявою щодо зміни порядку та способу виконання рішення суду. Однак, державним виконавцем усіх можливих заходів щодо виконання судового рішення здійснено не було, а саме, звернення до суду щодо зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення або щодо роз'яснення його виконання. Тому, вважає, що дії державного виконавця щодо застосування до позивача фіскальних заходів впливу суперечать статті 19 Конституції України та Закону України «Про виконавче провадження», а відтак є неправомірними та безпідставними.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року у даній справі допущено процесуальне правонаступництво та замінено позивача - Міністерство доходів і зборів України його правонаступником Державною фіскальною службою України.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, додатково пояснила, що відповідач, застосовуючи фіскальні санкції у провадженні №43499936 та №43500062, тим самим зобов'язує центральний орган державної влади всупереч положень Податкового кодексу України виключити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з податкового обліку. Крім того, застосовуючи штраф та стягуючи виконавчий збір у провадженні №43500174, відповідачем не враховано, що згідно із Законом України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів», положення якого кореспондуються з Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року №602/1226, наявність паспорта є обов'язковою умовою для використання альтернативного обліку. У зв'язку з цим, своє право щодо відмови від реєстраційного номера облікової картки платника податків через свої релігійні переконання ОСОБА_5 зможе реалізувати після досягнення нею 16-річного віку, звернувшись із відповідним повідомлення до контролюючого органу за своїм місцем проживання та пред'явивши паспорт громадянина України. Неможливість виконання судових рішень у аналогічних правовідносинах також підтверджено постановами відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області від 3 червня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №41583504 та №41599401 щодо фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовляються від ідентифікаційного номера.

Враховуючи наведене, просила визнати протиправними та скасувати постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про накладення штрафу від 24 вересня 2014 року №43500174, №43499936 та №43500062, зупинити дії постанов про стягнення виконавчого збору та постанов про накладення штрафу від 24 вересня 2014 року №43500174, №43499936 та №43500062.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на правомірність дій і рішень відповідача. Вважає, що, оскільки, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державної податкової адміністрації України, Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання права на здійснення платежів без ідентифікаційного номера набрала законної сили, а тому є обов'язковою до виконання. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України знаходяться наступні виконавчі провадження:

- №43500174 по примусовому виконанню виконавчого листа №2а-433/10/0370, виданого 14 березня 2013 року Волинським окружним адміністративним судом про зобов'язання Державну податкову адміністрацію України не вносити інформацію до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та не присвоювати ідентифікаційний номер малолітній ОСОБА_5; зобов'язання Державну податкову адміністрацію України здійснювати в подальшому облік ОСОБА_5, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку, без урахування ідентифікаційного номера (за прізвищем, іменем та по-батькові);

- №43499936 по примусовому виконанню виконавчого листа №2а-433/10/0370, виданого 14 березня 2013 року Волинським окружним адміністративним судом про зобов'язання Державну податкову адміністрацію України скасувати та виключити із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер ОСОБА_3 та загальні відомості про нього, що містяться у вказаному реєстру; зобов'язання Державну податкову адміністрацію України здійснювати в подальшому облік ОСОБА_3, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку, без урахування ідентифікаційного номера (за прізвищем, іменем та по-батькові);

- №43500062 по примусовому виконанню виконавчого листа №2а-433/10/0370, виданого 14 березня 2013 року Волинським окружним адміністративним судом про зобов'язання Державну податкову адміністрацію України виключити з інформаційного Фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів відомості про ОСОБА_4, яка обліковується за серією та номером паспорта громадянина України; зобов'язання Державну податкову адміністрацію України здійснювати в подальшому облік ОСОБА_4, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку, без урахування ідентифікаційного номера (за прізвищем, іменем та по-батькові).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

Згідно із статтею 17 Закону №606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Частиною першою статті 11 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із частиною першою статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 29 травня 2014 року відкрито виконавчі провадження №43500174, №43499936 та №43500062 по примусовому виконанню виконавчих листів в адміністративній справі №2а-433/10/0370, виданих 14 березня 2013 року Волинським окружним адміністративним судом. Даними постановами державний виконавець встановив строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанов для добровільного виконання рішення суду.

Листами від 10 червня 2014 року №10981/5/99-99-18-03-02-16 №10982/5/99-99-18-03-02-16 та №10983/5/99-99-18-03-02-16 позивач повідомив Державну виконавчу службу України про неможливість виконання рішення суду у визначений ним спосіб, а також зазначив про необхідність звернення до суду із заявою щодо зміни порядку та способу виконання рішення суду, у зв'язку із неможливістю його виконання.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення немайнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, виконавчий збір стягується в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Частиною першою статті 89 Закону №606-XIV визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У зв'язку із невиконанням рішення суду в строк, наданий для добровільного виконання, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 24 вересня 2014 року винесено постанови №43500174, №43499936 та №43500062 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1 360 грн. за кожним виконавчим документом, та постановами від 24 вересня 2014 року №43500174, №43499936 та №43500062 на боржника накладено штраф в розмірі 680 грн. за кожним виконавчим документом.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо неможливості виконання рішення суду в порядку і спосіб, встановлений судом, оскільки, відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

За таких обставин, враховуючи відсутність у державного виконавця станом на 24 вересня 2014 року доказів виконання Державною фіскальною службою України виконавчих листів в адміністративній справі №2а-433/10/0370, виданих 14 березня 2013 року Волинським окружним адміністративним судом в строк, наданий для самостійного виконання постановами про відкриття виконавчого провадження від 29 травня 2014 року №43500174, №43499936 та №43500062, постанови від 24 вересня 2014 року №43500174, №43499936 та №43500062 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1 360 грн. за кожним виконавчим документом, та постанови від 24 вересня 2014 року №43500174, №43499936 та №43500062 про накладення штрафу в розмірі 680 грн. за кожним виконавчим документом винесені правомірно та відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних постанов, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя А.Я. Ксензюк

Судді В.М. Валюх

В.І. Смокович