Постанова № 41454195, 24.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2014 року 810/5678/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕК-ГІДРО"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕК-ГІДРО" (надалі - позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалами суду від 01.10.2014 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання 24.10.2014, сторони повідомлені належним чином про розгляд справи не з'явились.

24 жовтня 2014 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Відповідач надав суду заперечення проти позову в яких вказує про порушення господарської діяльності позивача з контрагентами та нереальність господарських угод при здійсненні господарської діяльності. Разом з цим відповідач просить суд розглядати справу у його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Досліджуючи обставини в межах заявленого позову, судом було встановлено наступне.

Відповідачем у березні 2014 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «СУМПРЕММУМ», та ТОВ «ЕВОРІ ІНВЕСТМЕНТ» за період з 01.07.2012 по 31.07.2012 року, в результаті якої відповідачем було складено Акт №165/10-06-22-01/33341264 від 11.03.2014 року (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки, відповідач встановив, що позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та занижено податок на прибуток, а також порушено ведення бухгалтерського та податкового обліку при заповненні податкової звітності. У висновку податкового органу зазначені наступні порушення: п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст.198. п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу 02.12.2010р., №2755-VI (із змінами та доповненнями), ТОВ «ПРОМТЕК-ГІДРО» в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ, що підлягають сплаті (перерахуванню)на загальну суму 16 342,00 грн. в тому числі за червень 2011 року - 8 332.00 та липень 2012 року-8010,00грн.; п п.138.2, п.138.4. п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.п.139.1.13 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI ТОВ «ПРОМТЕК-ГІДРО» занижено податок на прибуток на загальну суму: 18826,00 грн., в тому числі: за II квартал 2011 року на загальну суму - 10 415,00 грн, за III квартали 2012 року на загальну суму - 8 411,00 грн.; п.8 статті 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за №1490/20228, дані, наведені в податковій звітності ТОВ «ПРОМ'РЕК-ГІДРО» не відповідають даним бухгалтерського та податкового обліку платника відповідають.

За наслідками позапланової перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0004382201 та № 0004392201 від 18.04.2014 року (далі - оскаржувані рішення), якими позивачу нараховано податок на додану вартість із виробництва в Україні товарів в розмірі 16342,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4086,00 грн., а також нарахування податку на прибуток у розмірі 18826, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2103,00 грн.

При цьому, представник відповідача в своїх письмових запереченнях посилається лише на висновки Акту перевірки та вказує, що у позивача відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробничі бази, складські приміщення, технічний персонал, відсутні документи з транспортування, що унеможливлює здійснення господарської діяльності. Однак відповідач не дає пояснень і доводів викладених у позовній заяві та наданому суду запереченні.

Щодо правовідносин позивача з контрагентами ТОВ «СУМПРЕММУМ», та ТОВ «ЕВОРІ ІНВЕСТМЕНТ» суд встановив наступне.

Між ТОВ «ПРОМТЕК-ГІДРО» та «СУМПРЕММУМ» 25.05.2011 року було укладено Договір про надання послуг (далі - Договір оренди). Предметом договору є надання послуг з технічного забезпечення ремонту підводних трубопроводів. Реальність укладеного договору підтверджена податковою накладною, актом здачі-прийняття робіт, виробничим звітом про виконану роботу. На момент перевіряє мого періоду контрагент мав свідоцтво платника податку на додану вартість.

Що стосується ТОВ «ЕВОРІ ІНВЕСТМЕНТ», з позивачем було укладено договір поставки від 02.07.2012 року, предметом якого було постачання будівельних матеріалів, обладнання, спорядження, що підтверджується товарно-транспортною накладною та податковою, видатковою накладною. Тобто реальність правовідносин позивача з контрагентами цілком підтверджена документами, які наявні в матеріалах справи.

Правова позиція позивача щодо правомірності здійснення господарської діяльності підтверджена наявними в матеріалах справи доказами. Також - при проведенні перевірки позивачем податковому органу були надані наступні документи: копії договору поставки та купівлі-продажу, акт здачі-прийняття робіт, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-трансортні накладні, копії реєстру отриманих накладних, банківські виписки, оборотньо-сальдові відомості, що відповідачем не заперечувалось.

З письмових заперечень відповідача слідує, що висновки про безтоварність господарських операцій з ТОВ «СУМПРЕММУМ», та ТОВ «ЕВОРІ ІНВЕСТМЕНТ» будується на відомостях розпочатих досудових проваджень у кримінальних справах, які передбачають перевірку діяльності зазначених контрагентів, а також, у зв'язку з відсутністю у позивача транспортних документів та сертифікатів якості товару, придбаного у ТОВ «ЕВОРІ ІНВЕСТМЕНТ».

Однак, відповідач не надав суду докази про наявність будь-яких вироків, винесених щодо обставин діяльності ТОВ «СУМПРЕММУМ», та ТОВ «ЕВОРІ ІНВЕСТМЕНТ». Окрім того, суд вважає недостатніми доказами безтоварність господарських операцій, відсутність транспортних документів та сертифікатів якості товару, оскільки податкове законодавство не пов'язує з такими документами право позивача як платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат на формування податку на прибуток.

Окрім того, безтоварність господарських операцій позивача та ТОВ «СУМПРЕММУМ», зміст якої складає надання послуг останнім на користь позивача, відповідач ніяким чином не доводить належними та допустимими доказами.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що встановити обставини безтоварності такої господарської операції можливо лише за умови проведення виїзної перевірки - зважаючи на характер господарської операції по наданню послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову, суд виходить з наступного.

З Акта перевірки слідує, що відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у зв'язку з неможливістю встановлення факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами.

Однак, як вбачається із матеріалів справи позивачем під час проведення перевірки були надані відповідачу всі первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з контрагентом, а також позивачем надано суду підтвердження використання придбаного товару при здійсненні діяльності позивача, а саме: при проведенні ремонтів обладнання, що підтверджується актами здачі-прийому робіт та накладними; виготовленням та подальшою реалізацією моноблоків, що підтверджується актами здачі-прийому робіт; реалізація продукції третім суб'єктам господарювання, що підтверджується видатковими накладними з довіреностями. Так, відповідач по справі ніяким чином не пояснив та не надав доказів, які б свідчили про безтоварність операцій.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З приводу формування позивачем податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статі 200 Податкового кодексу України). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.2 статі 200 Податкового кодексу України).

Згідно ч. 1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 18.04.2014 №0004382201 та № 0004392201 - є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 38, 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.04.2014 р. №0004382201 та №0004392201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕК-ГІДРО" судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.