Рішення № 4145416, 16.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 05-5-27/13428-27/213

16.06.09

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до

Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Галактика»

про

стягнення 3421,17 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

Від позивача:

Богдан А.М. –представник за довіреністю № 0505 від 14.01.2008 року;

Від відповідача:

Не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Галактика»про стягнення 3421,17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2008 року №05-5-27/13428 було повернуто позовну заяву та додані до неї матеріали позивачу на підставі п. 6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2009 року було задоволено апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2008 року №05-5-27/13428 скасовано, а матеріали позовної заяви та додані до неї документи передано на розгляд Господарському суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2009 року порушено провадження у справі №05-5-27/13428-27/213 та призначено розгляд справи на 21.04.2009 року.

Разам з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із роз’ясненням Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З наведених норм права вбачається, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.

Позивачем у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем позовними вимогами, а також не подано жодних доказів наявності реальних обставин, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За вказаних обставин у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Відповідач у судове засідання 21.04.2009 року не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, проте через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 21.04.2009 року підтримав клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 року розгляд справи відкладено до 19.05.2009 року за клопотанням відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 19.05.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 19.05.2009 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 21.04.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2009 року відкладено розгляд справи до 02.06.2009 року у зв’язку із неявкою представника відповідача та неподання сторонами витребуваних доказів.

22.05.2009 року ухвалою Заступника Голови Господарського суду міста Києва за клопотанням судді було продовжено строк розгляду справи №05-5-27/13428-27/213 на один місяць.

Позивач та відповідач у судове засідання 02.06.2009 року не з’явились, вимоги ухвали суду не виконали, проте обидва подали клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2009 року відкладено розгляд справи до 16.06.2009 року у зв’язку із неявкою представників сторін та поданими клопотаннями про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 16.06.2009 року надав суду витребувані докази, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання 16.06.2009 року не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, проте через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю прибуття у судове засідання.

Судом відхилено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідачем не наведені підстави, які заважають з’явитися йому у судове засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Зважаючи на те, що на попередні судові засідання представник відповідача не з’являвся, про поважні причини неявки суд не повідомив, суд розцінює подане клопотання як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи. Враховуючи те, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи.

Оскільки, відповідач був повідомлений належним чином, тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

15.05.2007 року між Відкритим акціонерним товариством “ Страхова компанія «ПЗУ Україна»(далі - позивачем ) та Глазковим Михайлом Івановичем (далі –страхувальник) був укладений договір страхування транспортних засобів №V2.0.03325, предметом якого є страхування автомобіля “Mitsubishi Outlander”, державний номер АА 1178 СР, 2007 року випуску, що належить на праві власності Глазкову М.І.

23.06.2007 року в місті Києві на вул. Стеценка, 1 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля “Mitsubishi Outlander”, державний номер АА 1178 СР, 2007 року випуску, під керуванням Глазкова Михайла Івановича та автомобіля "Chevrolet", державний номер АА 5165 СМ, під керуванням Шпак Дмитра Аркадійовича.

02.08.2007 р. постановою Шевченківського районного суду м. Києва Шпак Дмитра Аркадійовича було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненні у вигляді штрафу. Таким чином, дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля "Chevrolet", державний номер АА 5165 СМ, під керуванням Шпака Дмитра Аркадійовича.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були завдані механічні пошкодження автомобілю “Mitsubishi Outlander”, державний номер АА 1178 СР, 2007 року випуску.

23.07.2007 року до позивача звернувся Страхувальник з Заявою про пошкодження транспортного засобу в зв'язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування №V2.0.03325 від 15.05.2007 року, та просив здійснити виплату страхового відшкодування страховику (клієнту) на станцію технічного обслуговування.

Відповідно до Листів від 02.08.2007 року та 13.08.2007 року позивачем було погоджено виплату страхового відшкодування на користь третьої особи.

На виконання умов договору, на підставі листа - заяви страхувальника №4413-07/ВВ від 23.07.2007 року про виплату страхового відшкодування на станцію технічного обслуговування, заяви страхувальника про настання страхового випадку по договору №V2.0.03325 від 15.05.2007 року, звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу №618 від 06.07.2007 року, страхового акту №.0.03325.L01.01 від 02.08.2007 року, страхового акту №.0.03325.L01.01 від 15.08.2007 року, розрахунків сум страхового відшкодування до них, виходячи із рахунку №030807/4 від 06.08.2007р., наряд-замовлення №НЛ20687 від 03.08.2007р. та квитанції від 03.08.2007р., позивачем було перераховано на рахунок станції технічного обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» страхове відшкодування в розмірі 3931,17 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №20624 від 20.08.2007 року та №20625 від 20.08.2007 року.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування»здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Таким чином, оскільки для відновлення попереднього стану застрахованого транспортного засобу, відповідно до наданих документів, необхідно було сплатити 4433,18 грн., то позивачем правомірно перераховано Страхове відшкодування у суму 3931,17 грн. (за вирахуванням франшизи).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 933 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, оскільки дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини Шпака Дмитра Аркадійовича, що володіє автомобілем "Chevrolet", державний номер АА 5165 СМ, то відповідно до ст.1188 Цивільного кодексу України, Шпак Дмитро Аркадійович зобов'язаний здійснити відшкодування спричиненої шкоди.

Як стверджує позивач, на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність Шпак Дмитро Аркадійович, була застрахована в Закритому акціонерному товаристві "Страхова компанія "Галактика" (надалі - відповідач) за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс) № ВВ/1105859 (укладеного на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), за яким відповідач взяв на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована (Шпак Дмитро Аркадійович).

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик (відповідач) відповідно до лімітів відповідальності страховика (відповідача) відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно ч. 4 ст. 21 вказаного закону лише в разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, з врахуванням норм п. 3 цієї статті, водій такого транспортного засобу несе відповідальність, встановлену законом.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що за наявності страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховики потерпілої особи вправі звертатися з вимогами до страховика особи, що вчинила шкоду внаслідок ДТП, про відшкодування шкоди з врахуванням визначеного законом ліміту відповідальності.

Таким чином, у відповідності до вищевказаної норми, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” сума заподіяних збитків автомобілю “Mitsubishi Outlander”, державний номер АА 1178 СР, 2007 року випуску, що належить на праві власності Глазкову М.І. повинна бути відшкодована відповідачем за виключення суми франшизи відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та позивач вірно звернувся з позовом про відшкодування шкоди до відповідача, як страхувальника особи, що вчинила шкоду внаслідок ДТП.

Сума страхового відшкодування за вирахуванням франшизи відповідача у відповідності до ст. 12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»складає 3421,17 грн. (3931,17 грн. сплачених позивачем збитків –510,00 грн. франшизи).

Згідно з п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

02.10.2007 року позивачем було направлено на адресу відповідача регресну вимогу №746/3/2007 /ДППР від 02.10.2007 року, відповідно до якої позивач просив здійснити відшкодування шкоди (в порядку регресу) в розмірі 3421,17 грн.

Відповідач у відповіді на заяву №746/3/2007 /ДППР від 02.10.2007 року (лист №02-5/2179 від 29.10.2008 року) попросив позивача надати завірену копію платіжного доручення, що підтверджує сплату страхового відшкодування в розмірі 3421,17 грн. для прийняття рішення щодо визнання випадку страховим та здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до пояснень позивача ним були направлені всі необхідні документи відповідачу, надання платіжного доручення, що підтверджує виплату страхового відшкодування в розмірі 3 421,17 грн. є неможливим, в зв'язку з тим, що позивачем було проведено виплату страхового відшкодування в розмірі 3 931,17 грн.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; договори та інші правочини.

Таким чином, в зв’язку дорожньо-транспортною пригодою за участю застрахованого автомобіля “Mitsubishi Outlander”, державний номер АА 1178 СР, 2007 року випуску, під керуванням Глазкова Михайла Івановича та автомобіля "Chevrolet", державний номер АА 5165 СМ, під керуванням Шпак Дмитра Аркадійовича, що сталася з вини останнього, відповідальність якого була застрахована в відповідачем за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс) № ВВ/1105859, у відповідача виникло зобов’язання щодо відшкодування майнової (матеріальної) шкоди в розмірі 3 421,17 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, а саме заяви про виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач має сплатити позивачу відшкодування в сумі 3421,17 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов’язання по відшкодуванню збитків згідно Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем (сума страхового відшкодування) складає 3421,17 грн.

Ст. 1 Господарського процесуального кодексу України закріплює право підприємства, установи, організації на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування тверджень позивача.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 3421,17грн. є такою, що доведена матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Всебічно та об’єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Галактика» підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 837, 854, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Галактика»(03115, м. Київ, вул. Котельникова, 23; код ЄДРПОУ 30026143, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, 40, код ЄДРПОУ 20782312) 3421(три тисячі чотириста двадцять одну) гривню 17 копійок страхового відшкодування, 102(сто дві) гривні 00 копійок витрати по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

Дідиченко М.А.

Дата підписання 07.07.2009 року