Ухвала суду № 41454083, 17.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 р.Справа № 818/2382/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Бартош Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. по справі № 818/2382/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" (далі - позивач, ПАТ "Сумихімпром") звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 року №0005741502/42323 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 18000грн. та нарахування 9000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 17.07.2014 року до 23.07.2014 року ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Сумихімпром" щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у м. Сумах складено акт від 30.07.2014 року №2727/18-19-15-02/05766356, на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 року №0005741502/42323, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 18000грн. та нараховано 9000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.3, п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2014 року у розмірі 18000 грн., а також завищенні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2014 року у розмірі 18000 грн.

Дані висновки податковий орган обґрунтовує анулюванням свідоцтва платника податків контрагентом позивача - ТОВ "Палєт-Трейд ЛТД" (основний вид діяльності - виробництво дерев'яної тари) 30.05.2014 року та його перебуванням у стані припинення.

Позивач, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 13.08.2014 року №0005741502/42323, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу, з огляду на наявність всіх первинних документів, належних до складання в спірних правовідносинах.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Питання визначення розміру належних платнику сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість врегульовано ст.200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.200.1 ст.200 зазначеного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать письмові докази, 28.02.2014 року між ПАТ "Сумихімпром" (покупець) та ТОВ "Палєт-Трейд ЛТД" (постачальник) укладено договір поставки №27/0603, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, зазначений у пункті 1.2 договору (специфікації): піддони дерев'яні 1000х1200 (мм) в кількості 1800 шт. загальною вартістю 108000грн., в тому числі ПДВ в сумі 18000 грн., а покупець - прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п. 4.1 договору товар поставляється покупцю на умовах СРТ, м. Суми (склад "Покупця") згідно з Правилами ІНКОТЕРМС-2000, протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання заявки покупця. Місцем поставки товару є м. Суми (склад "Покупця"), а датою поставки - дата належного оформлення видаткової накладної.

Разом із партією товару, що постачається, постачальник надає покупцю оригінали наступних документів: сертифікат якості (паспорт), податкову накладну, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну (п.4.2-4.4 договору).

Як вбачається із платіжних доручень від 25.03.2014 року №51216, від 26.03.2014 року №51323, від 28.03.2014 року №51546 та від 28.03.2014 року №51502 (а.с.15-18), позивачем було перераховано у березні 2014 року ТОВ "Палєт-Трейд ЛТД" за товар згідно з рахунками від 10.03.2014 року №30 та від 18.03.2014 року №35 в загальному розмірі 48 000 грн., в тому числі 8000грн. - податку на додану вартість.

ТОВ "Палєт-Трейд ЛТД" видало ПАТ "Сумихімпром" податкові накладні №4 від 10.03.2014 року, №9 від 18.03.2014 року та №13 на 25.03.2014 року на загальну суму 108000грн., в тому числі ПДВ в сумі 18000 грн.

Товар передано позивачу згідно з видатковими накладними від 10.03.2014 року №30, від 18.03.2014 року №35 та від 25.03.2014 року №39 (а.с.21,26,31), який доставлено до м. Суми відповідно до товарно-транспортних накладних №26 від 10.03.2014 року, №29 від 18.03.2014 року та №33 від 25.03.2014 року (автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, водій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (довіреність №245 від 06.03.2014 року ОСОБА_3.), пункт навантаження с.Р. Поляна, м. Черкаси - м. Суми, вул. Харківська) та оприбутковано ПАТ "Сумихімпром" згідно з прибутковими накладними №1037 від 11.03.2014 року, №1124 від 19.03.2014 року та №1291 від 27.03.2014 року.

Також, на виконання п.4.4 договору, постачальником в момент передачі товару видано сертифікати якості на піддони дерев'яні №5,№6,№7.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), ст.44 Податкового кодексу України спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а тому сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках - припущеннях щодо безтоварності угод.

Щодо посилання відповідача на анулювання 30.05.2014 року свідоцтва контрагента позивача як платника ПДВ та перебування його у стані припинення як на доказ відсутності реального виконання договору поставки №27/0603 від 28.02.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Пунктом 184.1 статті 184 ПК України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Слід зауважити, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію контрагента позивача на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Водночас, колегія суддів зазначає, що подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Отже, посилання відповідача на анулювання 30.05.2014 року свідоцтва контрагента позивача як платника ПДВ та перебування його у стані припинення як на доказ відсутності реального виконання договору поставки №27/0603 від 28.02.2014 року є безпідставними, оскільки зазначені обставини мали місце після проведення господарських операцій між ПАТ "Сумихімпром" та ТОВ "Палєт-Трейд ЛТД".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення ПАТ "Сумихімпром" вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 13.08.2014 року №0005741502/42323 .

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. по справі № 818/2382/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Бартош Н.С.