Постанова № 41454042, 17.11.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. Справа № 906/943/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" на рішення господарського суду Житомирської області від 18.09.2014 р. у справі № 906/943/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД"

про стягнення 35890,73 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Дарди С.С.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" про стягнення 35890,73 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.09.2014 року (суддя Ляхевич А.А.) вказаний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 30334,52 грн. основного боргу, 668,19 грн. 3% річних, 2032,41 грн. інфляційних, 745,48 грн. пені. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В частині задоволення позову вказане рішення прийнято з мотивів, викладених ТОВ "КСТ Груп Україна" у позовній заяві. Перевіряючи правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних, інфляційних та пені, суд врахував, що зобов'язання з оплати наданих послуг мало бути виконано відповідачем протягом 3-х банківських днів з 12.09.2013р., тобто, по 17.09.2013р. включно. Таким чином, враховуючи дату, з якої наступило прострочення зобов'язання та межі позовних вимог, суд задоволив имоги частково, стягнувши з відповідача 668,19 грн. 3% річних, 2032,41грн. інфляційних, 745,48 грн. пені.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та відмовити в позові.

Апелянт, зокрема, зазначає, що між ТОВ "КСТ Груп Україна" та ТОВ "Керамаг ЛТД" було укладено два договори на перевезення, за якими сторони складали акти приймання-передачі виконаних робіт та виписували рахунки. Вказує, що станом на 21.05.2014 року було підписано акт звірки взаєморозрахунків за обома договорами на загальну суму 60591,52 грн. Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.07.2014 року у справі №906/859/14 частково задоволено позов ТОВ "КСТ Груп Україна" до ТОВ "Керамаг ЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 61011,31 грн. З огляду на вказане, вважає, що існує рішення суду, який вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

У судовому засіданні представник позивача просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з мотивів його законності та обґрунтованості.

Представник відповідача на розгляд справи до суду не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за його відсутності.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч.4 ст.306 ГК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаною з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст.929 ЦК України, ст.316 ГК України, ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2012 року ТОВ "КСТ Груп Україна" (виконавець) та ТОВ "Керамаг ЛТД" (замовник) уклали договір №МТЕ-11/12 на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до п.1.1 якого даний договір регулює взаємовідносини сторін, пов'язані зі здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування і організацією перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів та наданням інших послуг (далі - договір, а.с. 8-11).

Відповідно до п.2.1 договору виконавець взяв на себе зобов'язання представляти інтереси замовника у взаємовідносинах з перевізниками, портами та ін. організаціями з перевезення, перевалки та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів замовника; організовувати перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів різними видами транспорту по території України та за її межами у відповідності із заявкою замовника; надавати послуги по організації навантажувально-розвантажувальних робіт; укладати договори і угоди з транспортними, експедиторськими та ін. організаціями для виконання зобов'язань за даним договором; видавати портам доручення на відвантаження експортних, імпортних і транзитних вантажів; за дорученням і за рахунок замовника здійснювати розрахунки з портами, транспортними і експедиторськими та ін. організаціями для виконання своїх зобов'язань по цьому договору; за додатковим дорученням і за рахунок замовника надавати послуги по страхуванню вантажів.

У свою чергу, п. 2.2.5 договору передбачено обов'язок замовника оплачувати рахунки за послуги виконавця за ставками і розцінками, погодженими із замовником.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги на суму 30834,52 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №00000232 від 28.02.2013 року, який підписаний представниками сторін без зауважень (а.с. 12).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порядок та строк оплати виконаних робіт погоджений сторонами в п. 3,1, п. 3.2 договору.

Згідно із п.3.1 договору послуги виконавця, морський фрахт та інші платежі, пов'язані з виконанням даного договору, оплачуються замовником на умовах 100% попередньої оплати, якщо інше не обумовлено сторонами.

Пункт 3.2 договору визначає, що замовник оплачує рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів з дати його отримання з переводом вказаних в рахунку сум на рахунок виконавця.

Рахунок №00000232 від 15.02.2013 року на суму 30834,52 грн. отримано ТОВ "Керамаг ЛТД" 12.09.2013 року, що підтверджується фіскальним чеком №4025 від 10.09.2013 року (а.с. 40) та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 14).

Таким чином, з врахуванням положень п.3.2. договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зобов'язання з оплати наданих послуг мало бути виконано відповідачем протягом 3-х банківських днів з 12.09.2013р., тобто, по 17.09.2013р. включно.

У той же час, як вбачається із платіжного доручення №578 від 17.04.2014 року, а також із акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 року по 16.09.2014 року за договором №МТЕ-11/12 від 23.04.2012 року, розрахунок за надані позивачем послуги відповідач здійснив частково на суму 500 грн., внаслідок чого його борг становить 30334,52 грн.

Враховуючи викладене, з огляду на приписи ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 11, 610, 612 ЦК України та відсутність доказів сплати боргу в сумі 30334,52 грн., колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

Крім того, ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами п.3.3. договору за прострочення платежу замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожний день прострочення.

За порушення відповідачем зобов'язання по своєчасній оплаті вартості отриманих послуг, позивачем на підставі п.3.3 договору здійснено нарахування 2378,22 грн. пені за період з 09.01.2014 року по 09.07.2014 року.

Поряд з тим, враховуючи встановлені обставини щодо визначення строку оплати по 17.09.2013 року, місцевий господарський суд правильно зазначив, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 18.09.2013 року.

Отже, провівши перерахунок пені з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в межах шестимісячного строку, суд першої інстанції правильно встановив, що належний до стягнення розмір пені становить 745,48 грн.

За приписами ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних та інфляційних, господарський суд Житомирської області встановив, що позивачем невірно визначено періоди, коли мало місце прострочення виконання зобов'язання.

Відтак, здійснивши необхідні перерахунки, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 668,19 грн. 3% річних за період з 18.09.2013 року по 12.06.2014 року, 2032,41 грн. інфляційних за період з жовтня 2013 року по травень 2014 року.

При цьому, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що рішенням господарського суду Житомирської області від 21.07.2014 року у справі №906/859/14 вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, з огляду на наступне.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Реалізація наведеної процесуальної норми вимагає виконання судом свого обов'язку визначення тотожності нових позовних вимог тим, що вже раніше були розглянуті судом. При цьому сама лише тотожність суб'єктного складу учасників правовідносин не є достатньою для застосування такої норми. Суд зобов'язаний встановити також сутність предмету та підстав позову.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Розрізняють фактичні та юридичні (правові) підстави позову.

Як вбачається із змісту рішення господарського суду Житомирської області від 21.07.2014року підставою позову в справі №906/859/14 було неналежне виконання ТОВ "Керамаг ЛТД" умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних машин і транзитних вантажів №4-ДЕ від 28.01.2011 року. При цьому, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з несплати відповідачем рахунків №00002489 від 22.11.2012 року на суму 29257 грн. та №00002329 від 31.10.2012 року на суму 30592 грн.

У той час, коли підставою даного спору в справі №906/943/14 є порушення ТОВ "Керамаг ЛТД" умов договору №МТЕ-11/12 на транспортно-експедиторське обслуговування від 23.04.2012 року в частині несплати боргу згідно рахунку №00000232 від 28.02.2013 року.

Тобто, спори у вказаних справах не є тотожними, оскільки мають різні підстави, з огляду на що не заслуговують на увагу доводи апелянта про зворотнє.

При цьому, апеляційний суд враховує, що аналогічні заперечення представник відповідача наводив у відзиві на позовну заяву під час розгляду справи в суді першої інстанції (а.с. 42-43). Натомість, згідно протоколу судового засідання від 18.09.2014 року представник відповідача, після проведення звірки взаєморозрахунків за договором №МТЕ-11/12 від 23.04.2012 року, позов визнав.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 18.09.2014 р. у справі №906/943/14 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу №906/943/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Олексюк Г.Є.