Постанова № 41454034, 13.11.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р. Справа № 926/1189/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька-Мілк" від 01.10.2014р., б/н.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 22.09.2014р.

у справі № 926/1189/14

за позовом приватного підприємства "Віта-Агро", м. Золочів, Львівська обл.

до відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька-Мілк", с. Горішні Шерівці, Заставнівський район, Чернівецька обл.

про стягнення 92295,99 грн.,

за участю представників сторін:

- від позивача - Хомин І.М.;

- від відповідача - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.09.2014р. у справі №926/1189/14 (суддя Бутирський А.А.) задоволено позов приватного підприємства (надалі - ПП) «Віта-Агро», стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - СГ ТзОВ) «Свіженька-Мілк» на користь позивача 77446,24 грн. основного боргу, 9038,10 грн. збитків, заподіяних інфляцією, 5811,65 грн. 3 % річних, а також судовий збір.

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, яка й підлягає до стягнення. Зважаючи на заявлену вимогу в порядку ст.625 ЦК України, з відповідача також підлягають стягненню інфляційні нарахування та 3% річних. Суд також звернув увагу на те, що відповідач фактично не заперечував отримання товару за накладною від 24.01.2012р., а його заперечення зводились до недоліків накладної від 24.01.2012 р. та відповідної довіреності. Проте, у зв'язку з тим, що керівник підприємства представляє інтереси підприємства без відповідної довіреності, недоліки довіреності від ААД № 037212 від 23.01.2012 р. не впливають на вирішення спору.

Дане рішення оскаржив відповідач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив рішення скасувати. Апеляційна скарга ґрунтується, зокрема, на наступному: надана позивачем копія видаткової накладної №РН-0000017 від 24.01.2012р. не відповідає вимогам первинного документу, оскільки в ній не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та інші дані осіб, які її підписали; перелік цінностей, зазначених в довіреності ААД №037212 від 23.01.2012р. не відповідає переліку цінностей у накладній від 24.01.2012р., у зв'язку з чим вказана довіреність не може братись до уваги; відсутні документи, які засвідчували визнання відповідачем суми боргу.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, позивач подав до суду відзив, в якому заперечив доводи апелянта та зазначив, що рішення суду прийнято із врахуванням всіх фактичних обставин справи та з відповідністю правовим нормам, які регулюють спірні правовідносини, у зв'язку з чим просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Скаржник не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення йому ухвали суду від 08.10.2014р. та штампом про відправку йому ухвали суду від 06.11.2014р. (а.с. 68, 86 (на звороті). Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія вважає за можливе розглянути справу без представника скаржника.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається, що згідно видаткової накладної №РН-0000017 від 24.01.2012р. ПП «Віта-Агро» (постачальник) передало, а СГ ТзОВ «Свіженька-Мілк» (одержувач) отримало товар на загальну суму 77446,24 грн. (а.с. 10).

У зв'язку з несплатою СГ ТзОВ «Свіженька-Мілк» існуючої заборгованості, позивач звернувся до господарського суду з позовом про її стягнення.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ч.2ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевказані положення законодавства, а також беручи до уваги наявну в матеріалах справи накладну №РН-0000017 від 24.01.2012р., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки товарів, обов'язок сплати коштів за якою настав у відповідача 25.01.2012р.

При цьому, апелянт вказує, що документи, надані позивачем (накладна та довіреність), не є належними доказами та документами первинної документації. Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Дослідивши накладну №РН-0000017 від 24.01.2012р., колегія суддів встановила, що, попри те, що в цій накладній відсутня вказівка на посаду уповноваженої особи відповідача, в іншій частині вона відповідає п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в ній належним чином зафіксовано та підтверджено здійснення господарської операції щодо отримання товару відповідачем (зазначено найменування, кількість та вартість товару, дату передачі товару), накладна підписана представниками сторін, скріплена печатками товариств, а отже суд прийшов до висновку, що така є належним доказом у справі. Крім того, слід звернути увагу на те, що відсутність у видатковій накладній такого реквізиту, як посада особи, яка підписувала накладну (враховуючи наявність інших обов'язкових реквізитів), не спростовує самого факту поставки товару за накладною.

Стосовно повноважень Велущака С.М. на підписання такої накладної з боку відповідача, то судова колегія погоджується з місцевим господарським судом, що із врахуванням положень ч. 5 ст. 65 ГК України, керівник підприємства міг підписувати накладну і без відповідної довіреності, а тому недоліки довіреності від ААД № 037212 від 23.01.2012 р. не впливають на вирішення спору.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку рішення місцевого господарського суду про стягнення 9038,10 грн. інфляційних нарахувань та 5811,65 грн. 3 % річних, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість в цій частині.

Колегія суддів додатково бере до уваги акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 20.12.2012р. (а.с. 17), з якого вбачається, що за накладною №РН-0000017 від 24.01.2012р. у відповідача перед позивачем існувала заборгованість в розмірі 77446,24 грн. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Зважаючи на вищенаведене та положення ч.1 ст. 692 ЦК України, враховуючи наявність належним чином оформленої накладної, а також зважаючи на відсутність доказів сплати відповідачем існуючої заборгованості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ПП «Віта-Агро» до СГ ТзОВ «Свіженька-Мілк» про стягнення 77446,24 грн. основного боргу, 9038,10 грн. інфляційних нарахувань та 5811,65 грн. 3 % річних є обґрунтованим та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 22.09.2014р. у справі №926/1189/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька-Мілк" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 19.11.2014р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.