Рішення № 41453928, 11.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19744/14 11.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»

До Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

Про стягнення 25 000,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Сущенко Ю.В. представник за довіреністю № 150 від 16.05.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - відповідач) про стягнення 25 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.14. порушено провадження у справі № 910/19744/14 та призначено справу до розгляду на 09.10.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.14. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 11.11.14.

10.10.14. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзивна позовну заяву, в якому Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» позовні вимоги визнало в повному обсязі в розмірі 25 000,00 грн. Вказану заяву від імені відповідача підписано представником Стеценко Т.М., який у відповідності до довіреності № 278-2014 від 31.07.14. має право, зокрема, визнання позову.

17.10.14. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Позивачем в судовому засіданні 11.11.14. підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 11.11.14. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/19744/14.

В судовому засіданні 11.11.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.11. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» (Страховиком) та ОСОБА_4 (Страхувальником) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № НОМЕР_1 (далі - Договір), відповідно до якого Страховик прийняв під страховий захист автомобіль марки BMW, д.р.н. НОМЕР_2.

15.11.11. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась в місті Києві по проспекту П.Тичини в напрямку Дніпровської набережної, автомобіль марки BMW, д.р.н. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 17.05.12. у справі № 1/2604/513/2012 дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля BMW, д.р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_5 та водієм автомобіля марки BMW, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху України.

Відповідно до Звіту № 179 від 22.11.11., вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, яка дорівнює вартості матеріального збитку, заподіяному власнику автомобіля марки BMW, д.р.н. НОМЕР_2 склала 335 605,00 грн.

На підставі страхового акту № 2011-11-15/004 від 21.12.11. та страхового акту № 2011-11-15/004-1 Страховик, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 100 486,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 7273 від 27.12.11. на суму 20 000,00 грн., № 73 від 12.01.12. на суму 78 995,80 грн., № 803 від 20.02.12. на суму 1 490,40 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Страховика перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4424741 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки BMW, д.р.н. НОМЕР_3, застрахований у відповідача.

Строк дії полісу № АА/4424741 з 27.10.11. по 26.10.12. При цьому, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майно за вказаним полісом становить 50 000,00 грн.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_5, який керував автомобілем марки BMW, д.р.н. НОМЕР_3, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Далі, 25.03.14. між Страховиком (далі - Первісний кредитор) та позивачем (далі - Новий кредитор) було укладено Договір № 2503 про відступлення права вимоги (далі - Договір № 2503) відповідно до умов якої Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої права вимоги (права грошової вимоги Первісного кредитора до боржників, які виникли внаслідок заподіяння збитків страхувальникам Первісного кредитора, які уклали договір страхування з Первісним кредитором) до боржників (особи, що винні/відповідальні за завдання матеріальних збитків, за фактом настання яких Первісний кредитор визнав завдані матеріальні збитки страховими випадками та здійснив страхові виплати/страхові відшкодування на користь страхувальників по укладеним договорам добровільного страхування наземного транспорту перелік яких зазначено в додатку № 1 до Договору № 2503 - реєстрі прав вимог), а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору (п. 2.1 Договору № 2503).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Згідно додатку № 1 до Договору № 2503 Первісний кредитор передав позивачу регресну вимогу за об'єктом страхування за Договором.

Приписами ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за вказаним правочином Страховик відступив позивачу належні йому права вимоги, які він мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм транспортного засобу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом враховано, що відповідач визнав позов в повному обсязі.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 25 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, б. 44; ідентифікаційний код 24175269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, б. 13; ідентифікаційний код 38750239) 25 000 (двадцять п'яти тисяч) грн. 00 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.14.

Суддя Т.М. Ващенко