Ухвала суду № 41453372, 13.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

попереднього засідання

"13" листопада 2014 р. Справа № 911/1829/14

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдинг»

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест»

про банкрутство

Суддя Лутак Т.В.

Представники:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдинг»: Корінь Т.О.

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест»: Щербань О.М.

від розпорядника майна боржника: Щербань О.М.

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж»: Малишенко С.В.

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив» в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу та Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Консервативний» недиверсифікованого виду закритого типу: Соколов М.М.

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор»: Деркач С.С.

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси»: Усович О.І.

від Публічного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Супутник»: Літуча Г.М.

від Трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» в особі уповноваженої особи трудового колективу - Андронової Юлії Миколаївни: Андронова Ю.Л.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1829/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдинг» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2014 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» до розгляду та призначено проведення підготовчого засідання суду на 02.06.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2014 порушено провадження у справі № 911/1829/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Щербаня Олексія Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 70 від 13.02.2013, адреса: 01030, м. Київ, а/с 157), зобов'язано розпорядника майна боржника в строк до 23.07.2014 подати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів та складений реєстр вимог кредиторів, попереднє засідання господарського суду призначено на 14.08.2014 та встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 01.08.2014.

З метою виявлення усіх кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, суд за допомогою автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» 03.06.2014 здійснив офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, номер публікації якого 4467.

У встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денний строк від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника до суду звернулися наступні кредитори: Товариство з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив» в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу та Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Консервативний» недиверсифікованого виду закритого типу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси» та Публічне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Супутник».

До господарського суду Київської області від розпорядника майна боржника надійшли звіт вих. № 911/1829/21 від 22.07.2014 (вх. № 14628/14 від 22.07.2014) та додаткові пояснення до звіту № 1829/29 від 13.08.2014 (вх. № 16462/14 від 13.08.2014) щодо результатів розгляду вимог кредиторів.

Ухвалами господарського суду Київської області від 14.08.2014 розгляд кредиторських заяв та справи відкладено на 04.09.2014 у зв'язку з неналежним виконанням учасниками судового процесу вимог суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2014 прийнято кредиторську заяву Трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» в особі уповноваженої особи трудового колективу - Андронової Юлії Миколаївни та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.09.2014.

Ухвалами господарського суду Київської області від 04.09.2014 та від 06.10.2014 відкладався розгляд справи у зв'язку з неналежним виконанням учасниками провадження вимог суду та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2014 продовжено строк процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» на два місяці та відкладено розгляд справи на 13.11.2014.

Крім того, в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдинг» надійшла позовна заява про визнання недійсним договору позики № 29/4-01 від 29.04.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив», що діє в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу, та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 14/5-1 від 14.05.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив», що діє в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор». Зазначена заяви була прийнята судом та призначено до розгляду на 13.10.2014. В подальшому розгляд заяви про визнання недійсними договорів відкладався та 06.11.2014 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.11.2014.

13.11.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдинг» надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 25380/14 від 13.11.2014), у якому останнє просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив» надати суду в якості доказу банківську довідку про рух коштів на рахунку № 265063027571, що відкритий в Банку «Національні інвестиції» (МФО 300498) за 29 квітня 2014 року.

Розглянувши вищезазначене клопотання та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд відмовляє у його задоволенні, так як воно є необґрунтованим та не відповідає ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявником не доведено, що витребувані докази можуть підтвердити обставини, які впливають на розгляд змісту заявлених вимог про визнання недійсними договорів та безпосередньо стосуються предмету спору.

У судовому засіданні 13.11.2014 продовжується розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдинг» про визнання недійсними договорів.

До суду в порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдинг» із позовною заявою б/н від 29.09.2014 (вх. № 4357/14 від 29.09.2014) про визнання недійсним договору позики № 29/4-01 від 29.04.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив», що діє в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу, та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 14/5-1 від 14.05.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив», що діє в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив», що діє від власного імені та в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» (позичальник) було укладено договір позики № 29/4-1, за умовами якого позикодавець надає позичальнику кошти у позику в розмірі 77 016 600, 00 грн. на визначений строк до 19.05.2014 для цільового використання (виконання зобов'язань за договорами, пов'язаними з придбанням товарів, робіт, послуг, які використовуються у господарській діяльності позичальника, тобто на забезпечення поточної діяльності) та під проценти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

На виконання договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014 позикодавець перерахував на рахунок позичальника кошти у розмірі 77 016 600, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 29.04.2014 та № 9 від 07.05.2014, банківськими виписками та довідкою з банку.

08.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив», що діє від власного імені та в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» (позичальник) було укладено договір про розірвання № 1 до договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014, відповідно до якого сторони прийшли до взаємної згоди розірвати договір позики № 29/4-1 від 29.04.2014 та підтверджують, що у зв'язку з укладанням цього договору позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю отриману за договором позики № 29/4-1 від 29.04.2014 грошову суму коштів в розмірі 77 016 600, 00 грн. в строк до 13.05.2014.

14.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КУА «Профі-Т Актив» (ПВІФ «Профі-Т Пасифік» НВЗТ) (первісний кредитор) укладено договір № 14/5-1 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор поступається, а новий кредитор приймає вимогу за договором про розірвання № 1 від 08.05.2014 до договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014 та договором позики № 29/4-1 від 29.04.2014 до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» щодо сплати коштів у розмірі 77 016 600, 00 грн.

Заявник зазначає, що уклавши договір позики № 29/4-1 від 29.04.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» взяло на себе зобов'язання, в результаті чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю стало неможливим. Крім того, заявник стверджує, що оспорюваний правочин був направлений виключного на збільшення кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Профі-Т Актив», з метою отримання переважної більшості голосів на зборах кредиторів та позбавлення інших кредиторів права на задоволення своїх вимог. В обґрунтування вказаних тверджень заявник посилається на наступне: Товариство з обмеженою відповідальністю «КУА «Профі-Т Актив», тобто позикодавець за оспорюваним договором позики № 29/4-1 від 29.04.2014, є співзасновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест», а тому володіло інформацією щодо відсутності фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест», яку останнє не веде з початку 2013 року; рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» були арештовані ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11.07.2013, разом з тим, директором боржника 28.04.2014 було відкрито рахунок у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Національні інвестиції» та наступного дня укладено оспорюваний договір позики № 29/4-1 від 29.04.2014, що свідчить про відсутність у нього наміру використовувати отримані згідно договору позики кошти за цільовим призначення; з огляду на п. 4 ст. 48 Закону України «Про інститути спільного інвестування» Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив», що діє від власного імені та в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типe не мало законних повноважень на надання в позику боржнику грошових коштів. Нормативно обґрунтовуючи свої вимоги заявник посилається на абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 4 ст. 48 Закону України «Про інститути спільного інвестування», а також щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 14/5-1 від 14.05.2014 на статті 11, 203, 251, 236, 509, 512, 514 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор» та Товариство з обмеженою відповідальністю «КУА «Профі-Т Актив», заперечуючи проти задоволення заяви про визнання недійсними договорів, зазначають, що у спірних відносинах підстави, передбачені ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», для визнання недійсними договорів відсутні, оскільки вчинені правочини не призвели до фактичного зменшення активів боржника, адже майно з власності або володіння боржника не вибуло, в заставу не передавалося, грошові кошти контрагентам не перераховувалися, будь-які інші виплати або передача майнових прав не здійснювалися. Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор» та Товариство з обмеженою відповідальністю «КУА «Профі-Т Актив» стверджують, що заявником не доведено порушення його прав та інтересів оспорюваними договорами, в той час як зазначені договори укладені з додержанням вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Розпорядник майна боржника вважає, що т.в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» Пасічник І.А. не мав право укладати договір позики № 29/4-1 від 29.04.2014, оскільки загальними зборами учасників боржника дозволу на укладення зазначеного договору йому не надавалося, разом з тим, отримані за договором позики грошові кошти були спрямовані боржником на купівлю цінних паперів (договір купівлі-продажу цінних паперів № 77/14-БВ від 29.04.2014), номінальна вартість яких є набагато нижчою, ніж договірна, у зв'язку з чим укладання вказаних договорів погіршило фінансовий стан боржника та спричинило його стійку неплатоспроможність у розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування своїх вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдинг» посилається на ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та положення цивільного законодавства України.

Проте, слід відрізняти спори з вимогами до боржника, які подаються та розглядаються у порядку ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Спори з майновими вимогами до боржника, які заявлені у порядку ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розглядаються за правилами цивільного законодавства, тобто правочин визнається недійсним на підставі норм Цивільного кодексу України.

Спори про визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника, які заявлені у порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розглядаються виключно з підстав прямо передбачених ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Положення ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кореспондуються з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін, справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч. 10 ст. 16 ГПК України) та розглядаються у позовному провадженні - на відміну від заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника у порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство. Одночасний розгляд вимог про визнання недійсним договору з підстав порушення цивільного законодавства та з підстав ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не допускається, оскільки для кожної з цих підстав встановлена окрема судова процедура.

Таким чином, спори про визнання недійсним правочину (договору), укладеного боржником, у порядку ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розглядаються з приводу відповідності договору (правочину) вимогам цивільного законодавства (Цивільного кодексу України) та в окремому позовному провадженні, а спори про визнання правочину (договору) недійсним в порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство, тільки з підстав прямо передбачених ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в той час як сам правочин (договір) відповідає нормам цивільного законодавства (Цивільного кодексу України).

Статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

1) боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

2) боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

3) боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

4) боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

5) боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

6) боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

Під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів. Наведене стосується, зокрема виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна тощо. Що ж до визнання недійсними правочинів (договорів), то воно може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог. Правові наслідки спростування майнових дій та визнання недійсними правочинів (договорів) є однаковими і стосуються включення чи повернення майна боржника до ліквідаційної маси. У зв'язку з цим визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника у відповідних випадках не тягне за собою припинення правовідносин, що склалися, тому кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору - погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство (п. 16 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013).

З вищезазначеного вбачається, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним тільки у разі здійснення боржником дій по відчуженню свого майна або прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони.

На виконання договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014 позикодавець перерахував на рахунок боржника кошти у розмірі 77 016 600, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 29.04.2014 та № 9 від 07.05.2014, банківськими виписками та довідкою з банку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що вищевказаний оспорюваний договір був виконаний лише зі сторони позикодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив», що діє від власного імені та в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу, боржник жодних дій на виконання договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014 не вчинив (боржником не відчужувалося майно, не виконувалися грошові зобов'язання за оспорюваним договором).

При цьому, заявником, в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду, що укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» оспорюваного договору позики стало наслідком повної або часткової неможливості боржника виконувати свої грошові зобов'язання перед іншими кредиторами.

Крім того, слід звернути увагу на те, що у відповідності до ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» договір сам по собі не визнається недійсним у розумінні цивільного законодавства (не тягне за собою припинення правовідносин, що склалися між сторонами цього договору), а є законним та дійсним. Положення цієї статті застосовуються лише задля повернення майна боржника до ліквідаційної маси для врахування інтересів усіх кредиторів. Разом з тим, сторона за договором, яка отримала від боржника майно має право звернутися до суду із заявою про погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

Посилання розпорядника майна боржника на укладення боржником договору купівлі-продажу цінних паперів № 77/14-БВ від 29.04.2014 та перерахування отриманих за договором позики грошових коштів на купівлю цінних паперів, номінальна вартість яких є набагато нижчою, ніж договірна, не може бути підставою для визнання недійсним саме договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014 та договору про відступлення права вимоги № 14/5-1 від 14.05.2014.

За таких обставин, оцінюючи договір позики № 29/4-1 від 29.04.2014 та договір про відступлення права вимоги № 14/5-1 від 14.05.2014 на предмет їх недійсності з підстав визначених у абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд дійшов висновку, що спірні правовідносини не підпадають під дію цієї статті, оскільки вчинені договори не призвели до фактичного зменшення майна боржника та не свідчать про те, що позичальник (боржник) здійснив відчуження свого майна безоплатно або прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони. Крім того, укладення оспорюваних договорів не призвело до погіршення фінансового становища боржника та не стало обставиною, що зумовила неплатоспроможність боржника чи неможливість виконання ним грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково, оскільки грошові кошти за цими договорами були перераховані боржнику у повному обсязі.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдинг» б/н від 29.09.2014 (вх. № 4357/14 від 29.09.2014) про визнання недійсним договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014, а у свою чергу і договору про відступлення права вимоги № 14/5-1 від 14.05.2014, є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 13.11.2014 продовжується розгляд реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест».

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

До суду звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив» в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу та Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Консервативний» недиверсифікованого виду закритого типу із заявою вих. № 1/14 від 01.07.2014 (вх. № 12804/14 від 02.07.2014) про визнання кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» та, з урахування клопотань вих. № 17 від 13.08.2014 (вх. № 16465/14 від 13.08.2014), вих. № 18 від 06.10.2014 (вх. № 21251/14 від 06.10.2014), письмових пояснень б/н від 06.10.2014 (вх. № 21250/14 від 06.10.2014), просить визнати його грошові вимоги у розмірі 14 932 880, 00 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором № 6/13-ДД купівлі-продажу цінних паперів від 22.10.2013, договором № 7/13-ДД купівлі-продажу цінних паперів від 23.10.2013, банківськими виписками, довідкою банку № 609 від 19.09.2014, виписками про стан рахунку в цінних паперах на 31.05.2013, на 31.03.2014, на 06.10.2014, біржовим звітом (випискою з переліку угод (біржових контрактів) укладених на ФБ ПФТС 30.11.2012), актами звіряння розрахунків станом на 16.06.2014, листами № 8/4-1 від 08.04.2013 та вих. № 63 від 15.05.2013, заявами вих. № 2005/1 від 20.05.2014 та вих. № 2005/2 від 20.05.2014.

Розпорядником майна боржника згідно реєстру вимог кредиторів (вх. № 14628/14 від 22.07.2014) та додаткових пояснень до звіту щодо результатів розгляду вимог кредиторів (вх. № 16462/14 від 13.08.2014, вх. № 18196/14 від 03.09.2014) визнано повністю грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив» в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу та Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Консервативний» недиверсифікованого виду закритого типу і включено їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що кредитор є власником пакету цінних паперів, який складається з 373 322 іменних цільових облігацій, номінальною вартістю 40, 00 грн. за одну облігацію, емітентом яких є боржник, у зв'язку з чим кредитор просить визнати його грошові вимоги у розмірі 14 932 880, 00 грн. - загальна номінальна вартість облігацій.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії. Облігації можуть існувати виключно в бездокументарній формі. Емітент, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації. Цільові облігації - це облігації, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг відповідно до вимог, встановлених проспектом емісії, а також шляхом сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій. Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена проспектом емісії, яким визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення. Погашення цільових облігацій здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг, а також сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій. Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено проспектом емісії - в іноземній валюті. Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред'явника.

Статтею 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що погашення емісійних цінних паперів - це сукупність дій емітента та власників цінних паперів щодо припинення обігу боргових емісійних цінних паперів, виплати їх власникам номінальної вартості цінних паперів та доходу за такими цінними паперами (якщо це передбачено проспектом емісії цінних паперів) або постачання (надання) товарів (послуг) у строки, передбачені проспектом емісії цінних паперів, та анулювання цінних паперів; проспект емісії цінних паперів - це документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів; строк обігу облігацій - це строк, який починається з дня, що настає за днем реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій і видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, та закінчується днем, що передує дню початку погашення таких облігацій відповідно до проспекту їх емісії.

Проспект емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» опубліковано у Бюлетені «Цінні папери України» № 189 (3489) від 08.10.2012, згідно якого дата закінчення обігу облігацій серії А - 19.02.2013 та серії В - 18.02.2014, а період погашення облігацій серії А - з 20.02.2013 до 20.05.2013 та серії В - з 19.02.2014 до 19.05.2014.

За таких обставин, суд дослідивши матеріали справи та заяву кредитора, вважає, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив» в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу та Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Консервативний» недиверсифікованого виду закритого типу документально і нормативно обґрунтовані та правомірно включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи вищезазначене, у відповідності до вимог ч. 8 ст. 23, ч. 2 ст. 25, ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд визнає повністю грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив» в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу та Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Консервативний» недиверсифікованого виду закритого типу на загальну суму 14 934 098, 00 грн., з яких: 14 932 880, 00 грн. - 4 черга та 1 218, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

До суду звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор» із заявою б/н б/д (вх. № 13046/14 від 07.07.2014) про визнання кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» та, з урахуванням пояснень (вх. № 16464/14 від 13.08.2014), клопотань б/н б/д (вх. № 18336/14 від 04.09.2014), б/н б/д (вх. № 21257/14 від 06.10.2014), просить визнати його грошові вимоги у розмірі 77 016 600, 00 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором позики № 29/4-1 від 29.04.2014, договором про розірвання № 1 від 08.05.2014 до договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014, платіжними дорученнями № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 29.04.2014 та № 9 від 07.05.2014, договором № 14/5-1 про відступлення права вимоги від 14.05.2014, додатковою угодою № 1 від 14.05.2014 до договору про відступлення права вимоги № 14/1-1 від 14.05.2014, повідомленням про відступлення права вимоги від 14.05.2014, актом про передачу документів від 14.05.2014, довідкою банку № 3647/14-1 від 01.09.2014, актом звіряння розрахунків станом на 13.05.2014, вимогою про сплату боргу від 16.05.2014 та актом звіряння розрахунків станом на 19.05.2014.

Розпорядником майна боржника згідно реєстру вимог кредиторів (вх. № 14628/14 від 22.07.2014) та додаткових пояснень до звіту щодо результатів розгляду вимог кредиторів (вх. № 16462/14 від 13.08.2014, вх. № 18196/14 від 03.09.2014) відхилено повністю грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор», оскільки вони є неузгодженими, у зв'язку з оспоренням договорів, що є підставою виникнення кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор».

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив», що діє від власного імені та в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» (позичальник) було укладено договір позики № 29/4-1, за умовами якого позикодавець надає позичальнику кошти у позику в розмірі 77 016 600, 00 грн. на визначений строк до 19.05.2014 для цільового використання (виконання зобов'язань за договорами, пов'язаними з придбанням товарів, робіт, послуг, які використовуються у господарській діяльності позичальника, тобто на забезпечення поточної діяльності) та під проценти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

На виконання договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014 позикодавець перерахував на рахунок позичальника кошти у розмірі 77 016 600, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 від 29.04.2014 та № 9 від 07.05.2014, банківськими виписками та довідкою з банку.

08.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив», що діє від власного імені та в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» (позичальник) було укладено договір про розірвання № 1 до договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014, відповідно до якого сторони прийшли до взаємної згоди розірвати договір позики № 29/4-1 від 29.04.2014 та підтверджують, що у зв'язку з укладанням цього договору позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю отриману за договором позики № 29/4-1 від 29.04.2014 грошову суму коштів в розмірі 77 016 600, 00 грн. в строк до 13.05.2014.

14.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КУА «Профі-Т Актив» (ПВІФ «Профі-Т Пасифік» НВЗТ) (первісний кредитор) укладено договір № 14/5-1 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор поступається, а новий кредитор приймає вимогу за договором про розірвання № 1 від 08.05.2014 до договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014 та договором позики № 29/4-1 від 29.04.2014 до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» щодо сплати коштів у розмірі 77 016 600, 00 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 14.05.2014 до договору № 14/5-1 про відступлення права вимоги від 14.05.2014 право вимоги до боржника новий кредитор набуває з моменту набрання чинності даного договору, тобто з моменту його підписання сторонами.

На виконання умов договору № 14/5-1 про відступлення права вимоги від 14.05.2014 первісний кредитор передав, а новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор» прийняв документи, що посвідчують право вимоги до боржника, про що сторони склали акт про передачу документів від 14.05.2014.

Згідно матеріалів справи кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор» 16.05.2014 звертався до боржника із вимогою про сплату боргу у сумі 77 016 600, 00 грн. не пізніше 19.05.2014.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання розпорядника майна боржника на неузгодженість грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор», що виникли на підставі договору позики № 29/4-1 від 29.04.2014 та договору про відступлення права вимоги № 14/5-1 від 14.05.2014 не може бути взяте судом до уваги, оскільки ця неузгоджені базується на заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдинг» про визнання недійсними зазначених договорів, яка була розглянута судом вище у даній справі та залишена без задоволення.

За таких обставин, суд дослідивши матеріали справи та заяву кредитора, вважає, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор» документально і нормативно обґрунтовані та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи вищезазначене, у відповідності до вимог ч. 8 ст. 23, ч. 2 ст. 25, ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд визнає повністю грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор» на загальну суму 77 017 818, 00 грн., з яких: 77 016 600, 00 грн. - 4 черга та 1 218, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

До суду звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси» із заявою б/н б/д (вх. № 13595 від 11.07.2014) про визнання кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» та, з урахуванням супровідних листів б/н б/д (вх. № 13940/14 від 15.07.2014, вх. № 22558/14 від 20.10.2014), заяви про зменшення кредиторських вимог б/н від 13.11.2014 (вх. № 25386/14 від 13.11.2014), просить визнати його грошові вимоги у розмірі 30 114 938, 87 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором позики № 17/10/11-1В від 17.10.2011, договором позики № 28/10/11-1В від 28.10.2011, договором позики № 28/11/11-1В від 28.11.2011, договором позики № 19/12/11-1В від 19.12.2011, договором позики № 04/01/12-1В від 04.01.2012, банківськими виписками, договором доручення № 46/12-БД від 26.11.2012, звітом повіреного від 27.11.2012 до договору доручення на купівлю цінних паперів № 46/12-БД від 26.11.2012, актом надання послуг від 05.12.2012 до договору доручення № 46/12-БД від 26.11.2012 на купівлю цінних паперів, біржовим звітом (випискою з переліку угод (біржових контрактів) укладених на ФБ ПФТС 27.11.2012), обмеженими виписками про стан рахунку в цінних паперах на 01.07.2014 та на 03.10.2014.

Розпорядником майна боржника згідно реєстру вимог кредиторів (вх. № 14628/14 від 22.07.2014) та додаткових пояснень до звіту щодо результатів розгляду вимог кредиторів (вх. № 16462/14 від 13.08.2014, вх. № 18196/14 від 03.09.2014) визнано повністю грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси» і включено їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що загальна сума грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси» становить 30 144 938, 87 грн., з яких: 18 612 058, 87 грн. - заборгованості за договорами позики та 11 532 880, 00 грн. - заборгованості за облігаціями.

Щодо грошових вимог кредитора у розмірі 18 612 058, 87 грн., що виникли на підставі договорів позики, суд зазначає наступне.

17.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» (позичальник) укладено договір позики № 17/10/11-1В, за умовами якого позикодавець надає позичальнику кошти у позику у розмірі 500 000, 00 грн. на строк 2 роки для цільового використання та під 25 % річних, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

Відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок кредитором на виконання договору позики № 17/10/11-1В від 17.10.2011 було надано боржнику позику у розмірі 500 000, 00 грн., а боржником повернуто зазначену суму позики, у зв'язку з чим заборгованість за вказаним договором відсутня.

28.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» (позичальник) укладено договір позики № 28/10/11-1В, за умовами якого позикодавець надає позичальнику кошти у позику у розмірі 2 100 000, 00 грн. на строк 2 роки для цільового використання та під 25 % річних, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

Відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок кредитором на виконання договору позики № 28/10/11-1В від 28.10.2011 було надано боржнику позику у розмірі 2 100 000, 00 грн., а боржником лише частково повернуто суму позики, а саме у розмірі 500 000, 00 грн., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед кредитором за вказаним договором у розмірі 1 600 000, 00 грн.

28.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» (позичальник) укладено договір позики № 28/11/11-1В, за умовами якого позикодавець надає позичальнику кошти у позику у розмірі 2 064 500, 00 грн. на строк 2 роки для цільового використання та під 25 % річних, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

Відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок кредитором на виконання договору позики № 28/11/11-1В від 28.11.2011 було надано боржнику позику у розмірі 2 064 500, 00 грн., проте боржником зазначена сума позики не була повернута, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед кредитором за вказаним договором у розмірі 2 064 500, 00 грн.

19.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» (позичальник) укладено договір позики № 19/12/11-1В, за умовами якого позикодавець надає позичальнику кошти у позику у розмірі 2 911 000, 00 грн. на строк 2 роки для цільового використання та під 25 % річних, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

Відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок кредитором на виконання договору позики № 19/12/11-1В від 19.12.2011 було надано боржнику позику у розмірі 2 911 000, 00 грн., проте боржником зазначена сума позики не була повернута, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед кредитором за вказаним договором у розмірі 2 911 000, 00 грн.

04.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» (позичальник) укладено договір позики № 04/01/12-1В, за умовами якого позикодавець надає позичальнику кошти у позику у розмірі 3 092 500, 00 грн. на строк 2 роки для цільового використання та під 25 % річних, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики та сплатити проценти на умовах, передбачених договором.

Відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок кредитором на виконання договору позики № 04/01/12-1В від 04.01.2012 було надано боржнику позику у розмірі 3 092 500, 00 грн., проте боржником зазначена сума позики не була повернута, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед кредитором за вказаним договором у розмірі 3 092 500, 00 грн.

Таким чином, загальна сума основного боргу боржника перед кредитором за вищезазначеними договорами позики становить 9 668 000, 00 грн.

Крім того, кредитор просить визнати, окрім основного боргу за договорами позики у розмірі 9 668 000, 00 грн., суму нарахованих 25 % річних у розмірі 6 223 544, 87 грн. та суму нарахованої пені у розмірі 2 690 514, 00 грн.

Із розрахунку кредитора вбачається, що за договором позики № 17/10/11-1В від 17.10.2011 ним нараховано 25 % річних за період з 18.10.2011 по 03.02.2012 та пеня у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за період з 16.01.2012 по 03.02.2012; за договором позики № 28/10/11-1В від 28.10.2011 - 25 % річних за період з 21.10.2011 по 30.06.2014 та пеня у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за період з 19.01.2012 по 30.06.2014; за договором позики № 28/11/11-1В від 28.11.2011 - 25 % річних за період з 28.11.2011 по 30.06.2014 та пеня у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за період з 26.02.2012 по 30.06.2014; за договором позики № 19/12/11-1В від 19.12.2011 - 25 % річних за період з 20.12.2011 по 30.06.2014 та пеня у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за період з 19.03.2012 по 30.06.2014; за договором позики № 04/01/12-1В від 04.01.2012 - 25 % річних за період з 29.12.2011 по 30.06.2014 та пеня у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за період з 28.03.2012 по 30.06.2014.

Згідно з ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктами 1.2 договорів позики передбачено, що позика надається на 2 роки (строк позики).

Відповідно до пунктів 2.2.3 договорів позики позичальник зобов'язався повернути суму позики в строки, передбачені цим договором.

Згідно з пунктами 2.3.1 договорів позики позикодавець має право відповідно до правил цього договору та закону вимагати повернення суми позики та/або сплати процентів та/або неустойки та/або витрат, шляхом здійснення платежу на поточний рахунок, зазначений позикодавцем, з урахуванням п. 1.2 даного договору.

Пунктами 3.7 договорів позики передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути всю суму позики не пізніше останнього дня строку позики, визначеного цим договором, якщо інший строк, не був встановлений додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору, за попередньою домовленістю сторін.

Виходячи з норм чинного законодавства та положень договорів позики до зобов'язань позичальника, зокрема, входить й сплата процентів за користування грошовими коштами.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, вимоги кредитора, що виникли після порушення справи про банкрутство мають характер поточних і не можуть бути внесені до реєстру вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном. Поточні вимоги кредитора можуть бути внесені до реєстру лише після введення ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2014 порушено провадження у справі № 911/1829/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, враховуючи те, що кредитором було заявлено до визнання 25 % річних за договорами позики, окрім договору № 17/10/11-1В від 17.10.2011, з розрахунком по 30.06.2014, в той час як провадження у даній справі про банкрутство порушено 02.06.2014, суд здійснив перерахунок 25 % річних від суми позики по 01.06.2014, відповідно до якого визнанню підлягають 25 % річних у розмірі 6 021 471, 57 грн.

Щодо пені, нарахованої кредитором на суму позики, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 4.2 договорів позики за прострочення виконання будь-якого грошового зобов'язання, передбаченого договором, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 50 % від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За приписом ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Таким чином, судом було здійснено власний розрахунок пені із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, строку позики, передбаченого п. 1.2 договорів, ст. 253 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якого пеня підлягає частковому визнанню, а саме у розмірі 634 875, 77 грн.

Щодо грошових вимог кредитора у розмірі 11 532 880, 00 грн., що виникли на підставі облігацій, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що кредитор є власником пакету цінних паперів, який складається з 288 322 іменних цільових облігацій, номінальною вартістю 40, 00 грн. за одну облігацію, емітентом яких є боржник, у зв'язку з чим кредитор просить визнати його грошові вимоги у розмірі 11 532 880, 00 грн. - загальна номінальна вартість облігацій.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії. Облігації можуть існувати виключно в бездокументарній формі. Емітент, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації. Цільові облігації - це облігації, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг відповідно до вимог, встановлених проспектом емісії, а також шляхом сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій. Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена проспектом емісії, яким визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення. Погашення цільових облігацій здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг, а також сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій. Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено проспектом емісії - в іноземній валюті. Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред'явника.

Статтею 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що погашення емісійних цінних паперів - це сукупність дій емітента та власників цінних паперів щодо припинення обігу боргових емісійних цінних паперів, виплати їх власникам номінальної вартості цінних паперів та доходу за такими цінними паперами (якщо це передбачено проспектом емісії цінних паперів) або постачання (надання) товарів (послуг) у строки, передбачені проспектом емісії цінних паперів, та анулювання цінних паперів; проспект емісії цінних паперів - це документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів; строк обігу облігацій - це строк, який починається з дня, що настає за днем реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій і видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, та закінчується днем, що передує дню початку погашення таких облігацій відповідно до проспекту їх емісії.

Проспект емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» опубліковано у Бюлетені «Цінні папери України» № 189 (3489) від 08.10.2012, згідно якого дата закінчення обігу облігацій серії А - 19.02.2013 та серії В - 18.02.2014, а період погашення облігацій серії А - з 20.02.2013 до 20.05.2013 та серії В - з 19.02.2014 до 19.05.2014.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи та заяву кредитора, вважає, що його грошові вимоги у розмірі 11 532 880, 00 грн. (заборгованість за облігаціями) є документально підтвердженими та обґрунтованими, а тому підлягають визнанню.

За таких обставин, враховуючи вищевказане, у відповідності до вимог ч. 8 ст. 23, ч. 2 ст. 25, ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд визнає частково грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси», а саме у розмірі 27 858 445, 34 грн., з яких: 27 222 351, 57 грн. - 4 черга, 634 875, 77 грн. (пеня) - 6 черга та 1 218, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, інші вимоги підлягають відхиленню.

До суду звернувся кредитор - Публічне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Супутник» із заявою б/н б/д (вх. № 13596/14 від 11.07.2014) про визнання кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» та, з урахуванням супровідних листів б/н б/д (вх. № 13939/14 від 15.07.2014, вх. № 18373/14 від 04.09.2014 та вх. № 22657/14 від 20.10.2014), просить визнати його грошові вимоги у розмірі 44 533 120, 00 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором № БВ143-3/1 купівлі-продажу цінних паперів від 14.12.2012, актом виконаних робіт від 14.05.2013, простим векселем серії АА від 13.05.2013, актом прийому-передачі векселя від 13.05.2013 в розрахунок за договором № БВ143-3/1 купівлі-продажу цінних паперів від 14.12.2012, обмеженими виписками про стан рахунку в цінних паперах на 01.07.2014 та на 03.10.2014.

Розпорядником майна боржника згідно реєстру вимог кредиторів (вх. № 14628/14 від 22.07.2014) та додаткових пояснень до звіту щодо результатів розгляду вимог кредиторів (вх. № 16462/14 від 13.08.2014, вх. № 18196/14 від 03.09.2014) визнано повністю грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Супутник» і включено їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що кредитор є власником пакету цінних паперів, який складається з 1 113 328 іменних цільових облігацій, номінальною вартістю 40, 00 грн. за одну облігацію, емітентом яких є боржник, у зв'язку з чим кредитор просить визнати його грошові вимоги у розмірі 44 533 120, 00 грн. - загальна номінальна вартість облігацій.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії. Облігації можуть існувати виключно в бездокументарній формі. Емітент, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації. Цільові облігації - це облігації, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг відповідно до вимог, встановлених проспектом емісії, а також шляхом сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій. Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена проспектом емісії, яким визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення. Погашення цільових облігацій здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг, а також сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій. Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено проспектом емісії - в іноземній валюті. Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред'явника.

Статтею 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що погашення емісійних цінних паперів - це сукупність дій емітента та власників цінних паперів щодо припинення обігу боргових емісійних цінних паперів, виплати їх власникам номінальної вартості цінних паперів та доходу за такими цінними паперами (якщо це передбачено проспектом емісії цінних паперів) або постачання (надання) товарів (послуг) у строки, передбачені проспектом емісії цінних паперів, та анулювання цінних паперів; проспект емісії цінних паперів - це документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів; строк обігу облігацій - це строк, який починається з дня, що настає за днем реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій і видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, та закінчується днем, що передує дню початку погашення таких облігацій відповідно до проспекту їх емісії.

Проспект емісії облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» опубліковано у Бюлетені «Цінні папери України» № 189 (3489) від 08.10.2012, згідно якого дата закінчення обігу облігацій серії А - 19.02.2013 та серії В - 18.02.2014, а період погашення облігацій серії А - з 20.02.2013 до 20.05.2013 та серії В - з 19.02.2014 до 19.05.2014.

За таких обставин, суд дослідивши матеріали справи та заяву кредитора, вважає, що грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Супутник» документально і нормативно обґрунтовані та правомірно включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи вищезазначене, у відповідності до вимог ч. 8 ст. 23, ч. 2 ст. 25, ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд визнає повністю грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Супутник» на загальну суму 44 534 338, 00 грн., з яких: 44 533 120, 00 грн. - 4 черга та 1 218, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

До суду звернувся кредитор - Трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» в особі уповноваженої особи трудового колективу - Андронової Юлії Миколаївни з заявою б/н б/д (вх. № 16549/14 від 14.08.2014) про визнання кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» та, з урахуванням супровідного листа (вх. № 21274/14 від 06.10.2014), просить визнати його грошові вимоги у розмірі 171 720, 78 грн. і включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Грошові вимоги кредитора обґрунтовані протоколом № 1 загальних зборів трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» від 11.02.2013, зверненням-вимогою від 23.10.2013, розрахунковою відомістю, трудовою книжкою на Андронову Ю.М., наказом № 2 від 07.11.2011, контрактом на управління підприємством від 04.11.2012, наказом № 9 від 06.07.2012, трудовою книжкою на Гаращенка С.М., наказом № 5 від 03.01.2012, трудовою книжкою на Отян О.Г., наказом № 3 від 07.11.2011, рішенням Апеляційного суду Київської області від 30.10.2013 у справі № 22Ц-780/5148/13, довідкою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 616/0/26-50-11-01-12 від 05.09.2014, довідкою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 275/а/26-53-18-05-39 від 05.09.2014, довідкою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 5811/г/26-51-18-03-29 від 08.09.2014, довідкою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 752/г/26-54-18-05-49 від 05.09.2014, трудовим договором з головним бухгалтером Герус О.В. від 07.11.2011, трудовим договором з Гаращенко С.М. від 06.07.2012 та трудовим договором з Отян О.Г. від 03.01.2012.

Розпорядником майна боржника жодних пояснень щодо кредиторських вимог Трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» в особі уповноваженої особи трудового колективу - Андронової Юлії Миколаївни суду не надано.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що загальна сума грошових вимог Трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» в особі уповноваженої особи трудового колективу - Андронової Юлії Миколаївни становить 171 720, 78 грн., з яких: 14 909, 88 грн. - заборгованість по виплаті заробітної плати Андроновій Ю.М., 50 091, 22 грн. - заборгованість по виплаті заробітної плати Отян О.Г., 56 624, 86 грн. - заборгованість по виплаті заробітної плати Гаращенку С.М., 50 094, 82 грн. - заборгованість по виплаті заробітної плати Герус О.В.

Відповідно до матеріалів справи боржником: з Андроновою Ю.М. було укладено контракт на управління підприємством від 04.11.2012 та наказом № 2 від 07.11.2011 призначено директором товариства, про що здійснено запис у трудовій книжці; з Гаращенко С.М. було укладено трудовий договір від 06.11.2012 та наказом № 9 від 06.11.2012 прийнято на посаду головного інженера, про що здійснено запис у трудовій книжці; з Отян О.Г. було укладено трудовий договір від 03.01.2012 та наказом № 5 від 03.01.2012 прийнято на посаду заступника директора, про що здійснено запис у трудовій книжці; з Герус О.В. було укладено трудовий договір з головним бухгалтером від 07.11.2011 та наказом № 3 від 07.11.2011 прийнято на посаду головного бухгалтера, про що здійснено запис у трудовій книжці.

З наявних у матеріалах справи довідок Державних податкових інспекцій № 616/0/26-50-11-01-12 від 05.09.2014, № 275/а/26-53-18-05-39 від 05.09.2014, № 5811/г/26-51-18-03-29 від 08.09.2014, № 752/г/26-54-18-05-49 від 05.09.2014 вбачається, що боржником востаннє нараховувалися та виплачувалися суми доходу (заробітної плати) і податку щодо вищевказаних працівників за лютий 2013 року.

Враховуючи те, що між сторонами було укладено трудові договори, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини найманого працівника та роботодавця, які регулюються нормами трудового законодавства.

Контрактом на управління підприємством від 04.11.2012, що укладений між боржником та Андроновою Ю.М., встановлено, що він є безстроковим. Цей контракт припиняється: за угодою сторін та з інших підстав, що передбачені Кодексом законів про працю.

Трудовим договором з головним бухгалтером від 07.11.2011, що укладений з Герус О.В., встановлено, що строк дії цього договору безстроковий. Відповідно до п. 5.8 трудового договору роботодавець несе матеріальну відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань з несвоєчасної виплати заробітної плати, а саме, за затримку виплати заробітної плати більш ніж на один місяць від встановленого терміну виплати заробітної плати на підприємстві, у двократному розмірі за кожен місяць прострочення виплати такої основної заробітної плати, до моменту погашення такої заборгованості у повному розмірі в тому числі виплат згідно даного пункту договору.

Трудовим договором від 06.07.2012, що укладений з Гаращенко С.М., встановлено, що цей договір припиняє свою дію у разі: письмової згоди сторін; з інших підстав, передбачених трудовим законодавством України та щодо яких є письмові документи; ліквідації товариства як юридичної особи. Відповідно до п. 5.3 трудового договору роботодавець несе матеріальну відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань з несвоєчасної виплати заробітної плати, а саме, за затримку виплати заробітної плати більш ніж на один місяць від встановленого терміну виплати заробітної плати на підприємстві, у двократному розмірі за кожен місяць прострочення виплати такої основної заробітної плати, до моменту погашення такої заборгованості у повному розмірі в тому числі виплат згідно даного пункту договору.

Трудовим договором від 03.01.2012, що укладений з Отян О.Г., встановлено, що цей договір припиняє свою дію у разі: письмової згоди сторін; з інших підстав, передбачених трудовим законодавством України та щодо яких є письмові документи; ліквідації товариства як юридичної особи. Відповідно до п. 5.3 трудового договору роботодавець несе матеріальну відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань з несвоєчасної виплати заробітної плати, а саме, за затримку виплати заробітної плати більш ніж на один місяць від встановленого терміну виплати заробітної плати на підприємстві, у двократному розмірі за кожен місяць прострочення виплати такої основної заробітної плати, до моменту погашення такої заборгованості у повному розмірі в тому числі виплат згідно даного пункту договору.

Згідно з ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Відповідно до ст. 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Статтею 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"; 7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; 8) підстави, передбачені контрактом. Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Враховуючи те, що у матеріалах справи не міститься доказів та будь-ким із сторін не заявлено про розірвання трудових договорів, укладених між боржником та працівниками, звільнення вищевказаних працівників та здійснення їм виплати заробітної плати за заявлений період, зважаючи на положення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість грошових вимог Трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» в особі уповноваженої особи трудового колективу - Андронової Юлії Миколаївни.

За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 8 ст. 23, ч. 2 ст. 25, ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд визнає повністю грошові вимоги Трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» в особі уповноваженої особи трудового колективу - Андронової Юлії Миколаївни на загальну суму 171 720, 78 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, з яких: 14 909, 88 грн. - Андроновій Ю.М., 50 091, 22 грн. - Отян О.Г., 56 624, 86 грн. - Гаращенку С.М., 50 094, 82 грн. - Герус О.В.

До суду звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж» із заявою б/н б/д (вх. № 12137/14 від 24.06.2014) про визнання кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» та, з урахуванням уточнень до заяви про визнання грошових вимог б/н б/д (вх. № 16324/14 від 12.08.2014), супровідного листа б/н б/д (вх. № 16321/14 від 12.08.2014), додаткових письмових пояснень б/н б/д (вх. № 20952/14 від 02.10.2014), письмових пояснень б/н б/д (вх. № 21864/14 від 13.10.2014), просить суд визнати його грошові вимоги у розмірі 603 384, 03 грн. і включити їх вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Грошові вимоги кредитора обґрунтовані договором № 8 на виконання підрядних робіт від 27.03.2012 з додатками, договором № 15 на виконання підрядних робіт від 03.05.2012 з додатками, договором № 20 на виконання підрядних робіт від 21.05.2013 з додатками, договором № 31 на виконання підрядних робіт від 05.11.2012 з додатками, актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 за липень 2013 року, № 2 за липень 2013 року, № 3 за липень 2013 року, № 4 за липень 2013 року, № 5 за липень 2013 року, № 6 за липень 2013 року, № 1 за травень 2013 року, договором № 11 на виконання підрядних робіт від 19.04.2012 з додатками, договором № 32 на виконання підрядних робіт від 05.11.2012 з додатками, видатковими накладними № 11 від 19.11.2012, № 12 від 19.11.2012, № СС-868 від 08.06.2012, № СС-1010 від 10.08.2012, № 494 від 25.07.2012, № 487 від 24.07.2012, № 500 від 24.07.2012, № 497 від 24.07.2012, № 503 від 25.07.2012, № 502 від 25.07.2012, № РН-00938 від 19.11.2012, № РН-00939 від 20.11.2012, № РН-00940 від 20.11.2012, № РН-00958 від 26.11.2012, № РН-0000101 від 27.11.2012, № РН-0001447 від 19.11.2012, № ОП-0002122 від 18.12.2012.

Розпорядником майна боржника згідно заперечень щодо грошових вимог № 1829/45 від 12.11.2014 (вх. № 25377/14 від 13.11.2014) відхилено повністю грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж», оскільки кредитор взагалі не мав права здійснювати будь які будівельні роботи в травні-липні 2013 року, так як в цей період діяв припис № С-2703 від 27.03.2013 Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що загальна сума грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж» становить 603 384, 03 грн., з яких: 471 557, 15 грн. - основного боргу, 58 886, 84 грн. - пені, 59 594, 21 грн. - інфляційних втрат, 12 127, 83 грн. - 3 % річних та 1 218, 00 грн. - судового збору.

Відповідно до матеріалів справи між кредитором та боржником було укладено наступні договори: договір № 8 на виконання підрядних робіт від 27.03.2012, договір № 15 на виконання підрядних робіт від 03.05.2012, договір № 20 на виконання підрядних робіт від 21.05.2013, договір № 31 на виконання підрядних робіт від 05.11.2012,

Згідно зазначених договорів боржник доручає, а кредитор виконує власними силами будівельно-монтажні роботи на об'єкті - будинок № 1 секції 1-3, будинок № 3 секції 1-4 (житлові приміщення), квартал 4-х поверхової секційної житлової забудови з масандрим поверхом (роботи з благоустрою території на об'єкті та локальні очисні роботи): с. Шевченкове, Білогородської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області, за завданням боржника та згідно із затвердженою проектною документацією, а також зобов'язується передати виконані роботи боржнику.

Відповідно до п. 6.2 договорів роботи по договору виконуються без авансових платежів, тобто поточні розрахунки виконуються виключно за фактично виконані роботи на підставі актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акти виконаних робіт готує кредитор і передає для підписання технагляду боржника. Боржник впродовж 5-ти робочих днів перевіряє їх і підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт або направляє кредитору письмову мотивовану відмову в його підписанні. При відсутності відмови у зазначений термін роботи вважаються прийнятими.

На виконання вищевказаних договорів кредитором було виконано підрядні роботи, замовником яких був боржник, на загальну суму 803 470, 86 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 за липень 2013 року, № 2 за липень 2013 року, № 3 за липень 2013 року, № 4 за липень 2013 року, № 5 за липень 2013 року, № 6 за липень 2013 року, № 1 за травень 2013 року. Зазначені акти були направлені боржнику листом 20.10.2013 та отриманні останнім 05.11.2013, що підтверджується фіскальним чеком № 1900 від 30.10.2013, описом вкладення у цінний лист від 30.10.2013 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 05.11.2013, будь-яких заперечень та мотивованої відмови щодо їх підписання боржником не надано, а тому відповідно до п. 6.2 договорів вважаються прийнятими.

Крім того, між кредитором та боржником було укладено договір № 11 на виконання підрядних робіт від 19.04.2012 та договір № 32 на виконання підрядних робіт від 05.11.2012, згідно яких кредитором було придбано матеріали для виконання робіт на загальну суму 1 465 014, 85 грн., що підтверджується видатковими накладними № 11 від 19.11.2012, № 12 від 19.11.2012, № СС-868 від 08.06.2012, № СС-1010 від 10.08.2012, № 494 від 25.07.2012, № 487 від 24.07.2012, № 500 від 24.07.2012, № 497 від 24.07.2012, № 503 від 25.07.2012, № 502 від 25.07.2012, № РН-00938 від 19.11.2012, № РН-00939 від 20.11.2012, № РН-00940 від 20.11.2012, № РН-00958 від 26.11.2012, № РН-0000101 від 27.11.2012, № РН-0001447 від 19.11.2012, № ОП-0002122 від 18.12.2012.

Так, кредитор стверджує та матеріалами справи підтверджується, що заборгованість боржника перед кредитором за договорами № 8, № 20, № 31, враховуючи здійснені боржником переплати, становить 471 557, 15 грн.

Крім того, кредитор просить визнати його вимоги по пені у розмірі 58 886, 84 грн., інфляційних втрат у розмірі 59 594, 21 грн. та 3 % річних у розмірі 12 127, 83 грн.

Згідно розрахунку кредитора пеня нарахована: на заборгованість, що виникла за актом № 1 за травень 2013 року (договір № 20 від 21.05.2012) за період з 06.06.2013 по 24.06.2014; на заборгованість, що виникла за актом № 1 за липень 2013 року (договір № 20 від 21.05.2012) за період з 11.11.2013 по 24.06.2014; на заборгованість, що виникла за актами № 3, № 5 та № 6 за липень 2013 року (договір № 8 від 27.03.2012) за період з 11.11.2013 по 24.06.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, те, що договорами не передбачено «іншого» строку нарахування штрафних санкцій, судом було здійснено власний розрахунок пені, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого пеня підлягає частковому визнанню, а саме у розмірі 34 706, 84 грн.

Інфляційні втрати кредитором нараховані на заборгованість, що виникла за актом № 1 за травень 2013 року (договір № 20 від 21.05.2012) за період з червня 2013 року по травень 2014 року; на заборгованість, що виникла за актом № 1 за липень 2013 року (договір № 20 від 21.05.2012) за період з листопада 2013 року по травень 2013 року; на заборгованість, що виникла за актами № 3, № 5 та № 6 за липень 2013 року (договір № 8 від 27.03.2012) за період з листопада 2013 року по травень 2014 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, зроблений кредитором та встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки визначено невірний середній індекс інфляції, так за розрахунком суду, здійсненим за заявлений позивачем період, інфляційні втрати підлягають частковому визнанню, а саме у розмірі 56 001, 56 грн.

Щодо нарахованих кредитором 3 % річних, а саме, які нараховані на заборгованість, що виникла за актом № 1 за травень 2013 року (договір № 20 від 21.05.2012) за період з 06.06.2013 по 24.06.2014; на заборгованість, що виникла за актом № 1 за липень 2013 року (договір № 20 від 21.05.2012) за період з 11.11.2013 по 24.06.2014; на заборгованість, що виникла за актами № 3, № 5 та № 6 за липень 2013 року (договір № 8 від 27.03.2012) за період з 11.11.2013 по 24.06.2014, суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, вимоги кредитора, що виникли після порушення справи про банкрутство мають характер поточних і не можуть бути внесені до реєстру вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном. Поточні вимоги кредитора можуть бути внесені до реєстру лише після введення ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2014 порушено провадження у справі № 911/1829/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, враховуючи те, що кредитором було заявлено до визнання 3 % річних з розрахунком по 24.06.2014, в той час як провадження у даній справі про банкрутство порушено 02.06.2014, суд здійснив перерахунок 3 % річних від суми заборгованості, відповідно до якого визнанню підлягають 3 % річних у розмірі 11 168, 55 грн.

За таких обставин, кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж» підлягають частковому визнанню, а саме у розмірі 574 652, 10 грн.

Посилання розпорядника майна боржника на припис № С-2703 від 27.03.2013 Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області не може бути взяте судом до уваги, оскільки із зазначеного припису не випливає факту невиконання кредитором підрядних робіт, а навпаки встановлено наявність здійснення на земельній ділянці будівництва, разом з тим, будь-які невиконання вказівок зазначених у приписі тягнуть за собою відповідальність для боржника, а не кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж».

Також не береться судом до уваги посилання розпорядника майна боржника на те, що кредитором помилково повторно включено в акт № 1 за липень 2013 року згідно договору № 20 від 21.05.2012 вартість оренди інвентарної опалубки у сумі 220 310, 10 грн., оскільки зазначений акт був направлений на адресу боржника листом 20.10.2013 та отриманий останнім 05.11.2013, будь-яких заперечень та мотивованої відмови щодо його змісту боржником не надано, а тому відповідно до п. 6.2 договору вказаний акт вважається прийнятим.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, розпорядник майна боржника не спростував належними та допустимими доказами заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж» кредиторські вимоги та не довів належного виконання боржником укладених з кредитором договорів підряду.

Враховуючи вищезазначене, у відповідності до вимог ч. 8 ст. 23, ч. 2 ст. 25, ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд визнає частково грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж» на загальну суму 574 652, 10 грн., з яких: 538 727, 26 грн. - 4 черга, 34 706, 84 грн. (пеня) - 6 черга та 1 218, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, інші вимоги підлягають відхиленню.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги; неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди, як це передбачено абз. 6, 7 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

За результатами розгляду справи в попередньому засіданні, з урахуванням ухвали господарського суду Київської області від 02.06.2014 у даній справі, суд прийшов до висновку про затвердження реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» в наступному складі:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив» в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу та Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Консервативний» недиверсифікованого виду закритого типу на загальну суму 14 934 098, 00 грн., з яких: 14 932 880, 00 грн. - 4 черга та 1 218, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор» на загальну суму 77 017 818, 00 грн., з яких: 77 016 600, 00 грн. - 4 черга та 1 218, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси» на загальну суму 27 858 445, 34 грн., з яких: 27 222 351, 57 грн. - 4 черга, 634 875, 77 грн. - 6 черга та 1 218, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

4. Публічного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Супутник» на загальну суму 44 534 338, 00 грн., з яких: 44 533 120, 00 грн. - 4 черга та 1 218, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

5. Трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» в особі уповноваженої особи трудового колективу - Андронової Юлії Миколаївни на загальну суму 171 720, 78 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, з яких: 14 909, 88 грн. - Андроновій Ю.М., 50 091, 22 грн. - Отян О.Г., 56 624, 86 грн. - Гаращенку С.М., 50 094, 82 грн. - Герус О.В.

6. Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж» на загальну суму 574 652, 10 грн., з яких: 538 727, 26 грн. - 4 черга, 34 706, 84 грн. - 6 черга та 1 218, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

7. Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдинг» на загальну суму 12 992 612, 84 грн., з яких: 12 856 861, 53 грн. - 4 черга, 129 661, 31 грн. - 6 черга та 6 090, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

За результатами розгляду справи в попередньому засіданні суд не визнає вимоги наступних кредиторів та у наступному розмірі:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси» у розмірі 2 257 711, 53 грн.

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж» у розмірі 28 731, 93 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдинг» б/н від 29.09.2014 (вх. № 4357/14 від 29.09.2014) про визнання недійсним договору позики № 29/4-01 від 29.04.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив», що діє в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу, та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 14/5-1 від 14.05.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив», що діє в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор».

2. Визнати грошові вимоги кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» в сумі 178 083 685, 06 грн. та затвердити реєстр вимог кредиторів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» у наступному складі:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профі-Т Актив» в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Пасифік» недиверсифікованого виду закритого типу та Пайового венчурного інвестиційного фонду «Профі-Т Консервативний» недиверсифікованого виду закритого типу на загальну суму 14 934 098, 00 грн., з яких: 14 932 880, 00 грн. - 4 черга та 1 218, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Фавор» на загальну суму 77 017 818, 00 грн., з яких: 77 016 600, 00 грн. - 4 черга та 1 218, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси» на загальну суму 27 858 445, 34 грн., з яких: 27 222 351, 57 грн. - 4 черга, 634 875, 77 грн. - 6 черга та 1 218, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

4) Публічного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Супутник» на загальну суму 44 534 338, 00 грн., з яких: 44 533 120, 00 грн. - 4 черга та 1 218, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

5) Трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» в особі уповноваженої особи трудового колективу - Андронової Юлії Миколаївни на загальну суму 171 720, 78 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, з яких: 14 909, 88 грн. - Андроновій Ю.М., 50 091, 22 грн. - Отян О.Г., 56 624, 86 грн. - Гаращенку С.М., 50 094, 82 грн. - Герус О.В.

6) Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж» на загальну суму 574 652, 10 грн., з яких: 538 727, 26 грн. - 4 черга, 34 706, 84 грн. - 6 черга та 1 218, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

7) Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Білдинг» на загальну суму 12 992 612, 84 грн., з яких: 12 856 861, 53 грн. - 4 черга, 129 661, 31 грн. - 6 черга та 6 090, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

3. Відхилити вимоги наступних кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» у наступному розмірі:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси» у розмірі 2 257 711, 53 грн.

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж» у розмірі 28 731, 93 грн.

4. Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Щербаня Олексія Миколайовича включити до реєстру грошових вимог кредиторів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» визнані судом кредиторські вимоги та внести окремо до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника і відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав та окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати (компенсації за невикористану відпустку).

5. Встановити, що особи, вимоги яких заявлені до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» після 03.07.2014 або не заявлені взагалі, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі, окрім вимог кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

6. Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Щербаня Олексія Миколайовича організувати проведення загальних зборів кредиторів боржника за місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест»; письмово повідомити учасників у справі про банкрутство про місце, дату і час проведення зборів кредиторів боржника, належні докази про що надати суду. Скликання перших загальних зборів кредиторів призначити на 01 грудня 2014 року.

7. Зобов'язати кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» створити комітет кредиторів. Призначити збори комітету кредиторів боржника на 10 грудня 2014 року.

8. Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Щербаня Олексія Миколайовича надати суду протокольне рішення зборів кредиторів боржника про утворення і склад комітету кредиторів боржника та протокол зборів комітету кредиторів боржника з прийнятим рішенням щодо введення наступної судової процедури банкрутства.

9. Наступне засідання суду призначити на 18 грудня 2014 року о 14:00 год. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16, в залі судових засідань № 2).

10. Копію ухвали направити учасникам у справі про банкрутство та Головному управлінню юстиції у Київській області Міністерства юстиції України.

Суддя Т.В. Лутак