Постанова № 41453004, 19.11.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2014 року Чернігів Справа № 825/3380/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Воєдило Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Чернігівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг,-

В С Т А Н О В И В:

Чернігівський міський центр зайнятості (далі - Чернігівський МЦЗ, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач) про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 1373 грн. 22 коп. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1, в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття», в період перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітний, був зареєстрований як фізична особа-підприємець та не повідомив позивача про факт його відношення до зайнятого населення. Відповідачу було виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття та надані соціальні послуги, на загальну суму 1373,22 грн. Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до вимог чинного законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Чернігівський МЦЗ звернувся до ОСОБА_1 з пропозицією добровільно повернути зазначені кошти, проте до цього часу заборгованість не сплачена.

Представник позивача до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судові документи повернулись з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому статтею 41 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку як безробітний в Чернігівському МЦЗ в періоди з 14.06.2000 по 02.04.2001, з 30.12.2002 по 24.06.2003 та з 03.11.2003 по 01.04.2004 та отримував соціальні послуги і забезпечення відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Як вбачається з акту Чернігівського МЦЗ № 350 від 15.09.2014, під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення було встановлено, що ОСОБА_1, в період перебування на обліку в Чернігівському МЦЗ як безробітний та отримання допомоги по безробіттю, був зареєстрований як фізична особа-підприємець. При зверненнях до центру зайнятості, ОСОБА_1 приховав вказаний факт та в заявах про надання статусу безробітного від 30.12.2002 та від 03.11.2003 зазначав, що не являється підприємцем (а.с. 4, 7, 8, 9).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 з 16.11.2000 був зареєстрований як фізична особа - підприємець, дата припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 16.04.2014 (а.с. 5-6).

Згідно розрахунку Чернігівського МЦЗ сума виплаченого відповідачу матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг становить 1373,22 грн. Вказана сума включає: 355,97 грн. - вартість професійного навчання; 705,79 грн. - виплачена допомога по безробіттю (за періоди з 16.11.2000 по 02.04.2001, з 03.11.2003 по 13.01.2004 та з 17.02.2004 по 01.04.2004); 311,46 грн. - матеріальна допомога в період професійного навчання (виплачена за періоди з 30.03.2003 по 24.06.2003 та з 14.01.2004 по 16.02.2004) (а.с.10, 11,12, 13).

На підставі виявлених правопорушень з боку відповідача, директором Чернігівського МЦЗ видано наказ від 30.09.2014 №335 «Про повернення коштів гр. ОСОБА_1.» (а.с.14), та листом від 30.09.2014 за №05/42/2 запропоновано відповідачу добровільно повернути незаконно отримані кошти в сумі 1373,22 грн. (а.с.15).

На даний час заборгованість в добровільному поряду відповідачем не сплачена.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до пункту 1 частина 2статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067-VI) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Стаття 4 Закону №5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно статті 43 Закону №5067-VI статусу безробітного може набути, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 44 Закону №5067-VI зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Пунктом 8 частини 1 статті 45 Закону №5067-VI встановлено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

На виконання Закону України від 02.03.2000 №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон №1533-III) був розроблений Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136 (далі - Порядок №307), який визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т.ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.

Згідно пункту 1.2 розділу 1 Порядку №307 допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Згідно пункту 5.5 Порядку №307 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Пунктом 6.14 Порядку №307 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати,у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до статті 7 Закону №1533-III допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності є видом забезпечення.

Відповідно статті 36 Закону №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач незаконно отримував допомогу по безробіттю та соціальні послуги, оскільки, ОСОБА_1 на момент реєстрації та перебування на обліку, як безробітний в Чернігівському МЦЗ, був зареєстрований, як фізична особа-підприємець, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що всупереч вимогам статті 36 Закону №1533-III, не повідомив центр зайнятості.

Відповідно до статті 39 Закону №1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідачем не надано жодних належних доказів, щодо повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, як і доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Чернігівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Чернігівського міського центру зайнятості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (14000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) на користь Чернігівського міського центру зайнятості (14017, м. Чернігів, вул. Попудренка, 14, код ЄДРПОУ 21395273, р/р 37171300901002 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг в сумі 1373 (одна тисяча триста сімдесят три) грн. 22 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя підпис В.І. Д'яков

З оригіналом згідно.

Суддя В.І. Д'яков