Рішення № 41452969, 12.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15181/14 12.11.14

За позовом Комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва»

до Комунального підприємства «Екологія» Дарницької районної у місті

Києві державної адміністрації

про стягнення 12 184,80 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Мундірова В.М. за довіреністю № 1214 від 01.09.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Екологія» Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення 12 077,64 грн., в тому числі 10 970, 71 грн. основного боргу за спожиті комунальні послуги, 765, 79 грн. пені, 341, 14 грн. 3 % річних. Також, позивач просив відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені витрати на сплату судового збору в сумі 1 827, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору № 265 про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 01.10.2011 р., він надав відповідачу відповідні послуги, за які останній розрахувався частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Поліська, 28, у розмірі 10970,71 грн. З метою захисту власних прав та законних інтересів, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/15181/14 та призначено її до розгляду на 12.08.2014 р.

11.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2014 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін, було відкладено на 08.09.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 910/15181/14 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. суддею Любченко М.О. прийнято вказану справу до свого провадження та призначено її розгляд на 07.10.2014 р.

08.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 12.08.2014 р. подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також заяву № 1244 від 05.09.2014 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10 970,71 грн., пеню у розмірі 765,79 грн. та 3 % річних у розмірі 448,30 грн.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р., у зв'язку з виходом з відпустки судді Ломаки В.С., справу № 910/15181/14 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/15181/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.10.2014 р.

29.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. судом було прийнято до розгляду подану позивачем 08.09.2014 р. заяву № 1244 від 05.09.2014 р. про збільшення позовних вимог, у зв'язку з чим вони розглядається в її редакції та відповідно має місце нова ціна позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2014 р. розгляд справи було відкладено на 28.10.2014 р.

14.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р. розгляд справи було відкладено на 12.11.2014 р.

30.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва.

Представник відповідача в судове засідання 12.11.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 12.11.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з рішенням сьомої сесії п'ятого скликання Дарницької районної в місті Києві Ради від 19.09.2007 р. № 6 «Про удосконалення структури Управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» було створено Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду Дарницького району міста Києва», що в подальшому перейменовано на Комунальне підприємство «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва».

Відповідно до розпоряджень Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 11.02.2008 р. № 105 та від 17.03.2008 р. № 274 всі будівлі, споруди, вбудовані та прибудинкові приміщення нежитлового фонду Дарницького району міста Києва передано на баланс новоствореного КП «ДОНФ Дарницького району міста Києва».

Зважаючи на вищевикладене, позивач є балансоутримувачем нежитлового фонду будівель, споруд, вбудованих та прибудинкових приміщень Дарницького району міста Києва.

Будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Поліська, 28, віднесено до переліку будинків, щодо яких згідно вищезазначеного рішення КП «ДОНФ Дарницького району міста Києва» здійснюється управління цим майном, несе відповідальність за його експлуатацію, надає комунальні послуги.

01.10.2011 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) було укладено Договір № 265 про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Поліська, 28, загальною площею 51,8 кв.м., а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором, а також відшкодувати виконавцеві експлуатаційні витрати, пропорційно площі нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість комунальних послуг визначається за фактичними обсягами спожитих послуг.

Положеннями п. 2.2. Договору передбачено, що обсяги спожитих комунальних послуг визначаються: по централізованому опаленню, холодному водопостачанню та водовідведенню - згідно з Додатком № 1 до Договору.

Калькуляція щодо розрахунку оплати за використану гарячу воду для потреб опалення здійснюється по розрахунках ТОВ «Євро-Реконструкція» у відсотковому відношенні опалювальної площі нежитлового приміщення до загальної опалювальної площі будівлі.

Так, як зазначає позивач, нарахування за послуги з теплопостачання на нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Поліська, 28, здійснюється на підставі договору від 02.07.2012 р. № 430159, укладеного між позивачем та ТОВ «Євро-Реконструкція».

Згідно з положеннями п. 2.4 Договору підставою для оплати наданих комунальних послуг є рахунок-фактура, яку споживач зобов'язаний отримати власноручно щомісяця не пізніше 12 числа до початку розрахункового періоду (місяця) за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 32.

Оплата отриманих послуг здійснюється споживачем щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 2.5. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору він діє з 01.10.2011 р. до 01.10.2012 р. і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані за Договором в період з 1 квітня 2012 р. по 20 червня 2014 включно комунальні послуги (централізоване опалення), в сумі 10 970, 71 грн., розрахованої з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Так, зокрема, позивачем в оплату наданих послуг було виставлено відповідачу рахунки-фактури № 1331/КУ від 09.04.2012 р. на суму 3 970, 27 грн., № 1683/КУ від 11.05.2012 р. на суму 251, 34 грн., № 1939/КУ від 08.06.2012 р. на суму 162, 30 грн., № 2304/КУ від 06.07.2012 р. на суму 142, 84 грн., № 2645/КУ від 13.08.2012 р. на суму 98, 08 грн., № 2957/КУ від 10.09.2012 р. на суму 140, 70 грн., № 2337/КУ від 10.10.2012 р. на суму 196, 04 грн., № 3615/КУ від 13.11.2012 р. на суму 469, 21 грн., № 4025/КУ від 14.12.2012 р. на суму 653, 40 грн., № 375/КУ від 10.01.2013 р. на суму 1 002, 02 грн., № 997/КУ від 11.02.2013 р. на суму 908, 23 грн., № 1404/КУ від 12.03.2013 р. на суму 684, 31 грн., № 1813/КУ від 10.04.2013 р. на суму 916, 06 грн., № 2323/КУ від 15.05.2013 р. на суму 178, 72 грн., № 2803/КУ від 06.06.2013 р. на суму 167, 66 грн., № 3193/КУ від 08.07.2013 р. на суму 156,04 грн., № 3453/КУ від 07.08.2013 р. на суму 157, 68 грн., № 3813/КУ від 05.09.2013 р. на суму 18, 97 грн., № 3943/КУ від 07.10.2013 р. на суму 88, 21 грн., № 4108/КУ від 12.11.2013 р. на суму 996, 68 грн., № 4761/КУ від 05.12.2013 р. на суму 616, 12 грн., № 146/КУ від 10.01.2014 р. на суму 644, 83 грн., № 681/КУ від 07.02.2014 р. на суму 749, 57 грн., № 1156/КУ від 11.03.2014 р. на суму 494, 95 грн., № 1671/КУ від 09.04.2014 р. на суму 499, 03 грн., № 2175/КУ від 07.05.2014 р. на суму 77, 72 грн.

У свою чергу, відповідач розрахунок з позивачем провів лише частково, сплативши 01.06.2012 р. - 1 970, 27 грн., 19.07.2012 р. - 500, 00 грн., 29.08.2012 р. - 1 000, 00 грн., що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи виписок банку.

02.04.2014 р. позивач направляв відповідачу претензію № 326 від 31.03.2014 р., якою просив погасити борг в сумі 10 393, 96 грн., яка однак була залишена без задоволення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона -(виконавець) зобов'язується за завданнями другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначалось вище, сторони узгодили, що оплата за надані послуги здійснюється щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим на підставі рахунку-фактури, отриманого відповідачем власноручно щомісяця не пізніше 12 числа до початку розрахункового періоду.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв на себе зобов'язання з оплати відповідних послуг, що надаються позивачем, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 970,71 грн. є законними та обґрунтованими.

Також, позивач просить стягнути із відповідача 765,79 грн. пені.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п. 4.1.2. Договору сторонами було передбачено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим Договором за несвоєчасне внесення платежів за комунальні послуги шляхом сплати пені. Крім того, відповідно до п. 3.3.2. Договору виконавець має право нарахувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані комунальні послуги пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Здійснивши розрахунок пені відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору, судом встановлено, що її розмір перевищує розрахований позивачем, у зв'язку з чим, зважаючи на відсутність клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 765,79 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 448,30 грн., розрахунок яких є невірним та завищеним.

Судом здійснено перерахунок 3% річних, та встановлено, що вони мають становити 402,26 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Екологія» Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації (02099, м. Київ, вул. Поліська, будинок 28, код ЄДРПОУ 3516081) на користь Комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» (02121, м. Київ, вул. Вербицького, будинок 32, код ЄДРПОУ 35660296) 10 970 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 71 коп. основного боргу, 765 (сімсот шістдесят п'ять) грн. 79 коп. пені, 402 (чотириста дві) грн. 26 коп. 3% річних та 1 820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2014 р.

Суддя В.С. Ломака