Ухвала суду № 41452652, 18.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2014 р. м. Київ К/800/65525/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Цуркана М. І.,секретар судового засідання Левіна А. А.,

за участю: позивача - ОСОБА_4,

представника відповідача - Маковій О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання незаконним та скасування припису,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання незаконним та скасування припису № С-2208/2 від 22 серпня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 14 вересня 2012 року відповідачем видано припис № 933, яким зобов'язано позивача привести у відповідність із чинним законодавством будівництво господарської будівлі по АДРЕСА_1

22 серпня 2013 року Інспекцією ДАБК у Київській області оформлено протокол № 1-Л-А-2208/1168 про адміністративне правопорушення, яким встановлено невиконання вимог припису № 933 від 14 вересня 2012.

22 серпня 2013 року відповідачем видано припис № С-2208/2, яким зобов'язано позивача знести самочинну господарську будівлю.

Не погоджуючись з вказаним приписом, позивач заявив цей позов.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що приписи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю є обов'язковими для виконання.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

За приписами ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають, зокрема, право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Оскаржуваним приписом позивача зобов'язано знести самочинну господарську будівлю з посиланням на ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

У зв'язку з цим слід зазначити, що ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає порядок знесення самочинно збудованих об'єктів.

Так, цією статтею передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Здійснивши аналіз наведеної норми права, логічним буде висновок про те, що такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Разом з цим слід зазначити, якщо особа здійснила самочинне будівництво, але при цьому відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства; не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації; не впливають на міцність і безпечність цього об'єкта (зокрема, відхилення у житловому будинку від внутрішнього планування зі збереженням чи незначним відхиленням від установленого проектом розміру житлової площі, незначна зміна його зовнішніх габаритів, місця розташування тощо), не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об'єкта нерухомості.

Отже, розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми, суди мають встановити, чи видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту, та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

При цьому, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Між тим, суди не з'ясували, які будівельні норми та правила порушено в процесі будівництва позивачем господарської споруди, істотність цих порушення, а також які права інших осіб порушує дана споруда.

Також, суди не з'ясували, чи можливе здійснення позивачем перебудови зведеної споруди відповідно до державних норм та будівельних правил.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Установивши помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає за необхідне направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин, при новому розгляду справи судам необхідно врахувати обов'язкові вказівки суду касаційної інстанції, викладені у судовому рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: