Ухвала суду № 41452623, 23.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/23230/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області Білий Михайло Гнатович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача - Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 09.10.2013 року № 30-о «Про звільнення у зв'язку із скороченням штатної чисельності»;

- поновити його на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу оподаткування та контролю об'єктів і операцій Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області з 09.10.2013 року;

- стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 7520,64 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуваний наказ відповідача від 09.10.2013 року № 30-о «Про звільнення у зв'язку із скороченням штатної чисельності» є таким, що прийнятий з порушенням вимог ст.ст. 40, 42, 49-2 КЗпП України, а тому підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу оподаткування та контролю об'єктів і операцій Самбірської ОДПІ з 09.10.2013 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, а саме постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що відбулися зміни в організації виробництва і праці відповідача у зв'язку із проведеною реорганізацією, що мало наслідком скорочення штату працівників, а тому позивача правомірно звільнено із займаної посади.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що до реорганізації відділ оподаткування юридичних осіб ДПІ у Самбірському районі Львівської області ДПС налічував 7 посад головних державних податкових ревізорів-інспекторів, а після реорганізації відділ оподаткування та контролю об'єктів і операцій (до реорганізації - відділ оподаткування юридичних осіб) - 8 посад головних державних податкових ревізорів-інспекторів. Вказане, на думку позивача, свідчить про відсутність факту скорочення штатної чисельності посади головного державного ревізора-інспектора відділу оподаткування та контролю об'єктів і операцій Самбірської ОДПІ. 18.07.2013 року його було повідомлено про звільнення, та вказано, що йому буде запропоновано посаду у структурі Самбірської ОДПІ на протязі 2-х місяців, однак в порушення ст. 49-2 КЗпП України, жодних пропозицій від відповідача не надходило. Також вважає протиправним його звільнення в порушення вимог ст. 43 КЗпП України та ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки позивач не був присутнім на засіданні профспілкового комітету 18.09.2013 року.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач з 21.10.2004 року працював у Самбірській ОДПІ на посаді старшого державного ревізора-інспектора відділення дослідчих перевірок міськрайонного відділу податкової міліції; з 19.10.2005 року на посаді старшого державного ревізора-інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань; з 12.02.2009 року на посаді головного державного податкового інспектора сектору адміністрування ПДВ відділу оподаткування юридичних осіб; з 01.06.2012 року на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Самбірському районі Львівської області ДПС (а.с.7-12).

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», наказу ДПС України від 26.04.2013 року № 11 «Про реорганізацію ДПС в окремих областях, м. Києві та м. Севастополі, Центрального офісу», наказів Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 року № 80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів»; від 26.04.2013 року № 81 «Про затвердження тимчасових типових структур територіальних органів Міндоходів»; від 22.05.2013 року № 120 «Про затвердження чисельності працівників державних податкових інспекцій головних управлінь Міндоходів»; від 03.06.2013 року № 31 «Про реорганізацію територіальних органів Державної податкової служби у Львівській області»; наказу ДПІ у Самбірському районі Львівської області ДПС від 05.07.2013 року № 213 «Про питання реорганізації ДПІ у Самбірському районі Львівської області ДПС» відбувались заходи у зв'язку з реорганізацією, скороченням штатної чисельності і змінами істотних умов праці та утворено Самбірську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області.

19.07.2013 року позивача попереджено про наступне вивільнення 19.09.2013 року у зв'язку із реорганізацією та скороченням штатної чисельності і змінами істотних умов праці, та повідомлено, що пропозиції щодо посад у структурі Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції будуть надані керівництвом Самбірської ОДПІ впродовж 2-ох місяців.

Оскаржуваним наказом Самбірської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області № 30-о від 09.10.2013 року позивача звільнено з посади головного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Самбірському районі Львівської області ДПС на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із реорганізацією та скороченням штатної чисельності ДПІ у Самбірському районі Львівської області ДПС.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною 1 статті 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці; при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, реорганізація відповідача та інших територіальних органів Державної податкової служби здійснена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», наказу ДПС України від 26.04.2013 року № 11 «Про реорганізацію ДПС в окремих областях, м. Києві та м. Севастополі, Центрального офісу», наказів Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 року № 80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів»; від 26.04.2013 року № 81 «Про затвердження тимчасових типових структур територіальних органів Міндоходів»; від 22.05.2013 року № 120 «Про затвердження чисельності працівників державних податкових інспекцій головних управлінь Міндоходів»; від 03.06.2013 року № 31 «Про реорганізацію територіальних органів Державної податкової служби у Львівській області»; наказу ДПІ у Самбірському районі Львівської області ДПС від 05.07.2013 року № 213 «Про питання реорганізації ДПІ у Самбірському районі Львівської області ДПС».

Відповідно до штатного розпису ДПІ у Самбірському районі Львівської області ДПС кількість працівників відділу оподаткування юридичних осіб складала 19 штатних одиниць, з яких 14 - державних податкових ревізорів-інспекторів (а.с. 35 зворот). Згідно з тимчасовим штатним розписом Самбірської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області відділ оподаткування та контролю об'єктів і операцій налічує 10 штатних одиниць, з яких 8 - головних державних ревізорів інспекторів (а.с. 32 зворот).

Суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що при реорганізації ДПІ у Самбірському районі відбулось скорочення посади головного державного податкового ревізора-інспектора у складі відділу оподаткування та контролю об'єктів і операцій Самбірської ОДПІ.

Крім того, згідно з посадовою інструкцією головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Самбірському районі Львівської області, затвердженої наказом начальника ДПІ 17.09.2012 року, на працівника покладалось виконання 22 завдань і обов'язків, тоді як посадовою інструкцією головного державного ревізора-інспектора відділу оподаткування та контролю об'єктів і операцій Самбірської ОДПІ на останнього покладено виконання 38 завдань і обов'язків.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як зазначалось вище, вимогами ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, позивачу не пропонувалась інша робота у зв'язку з відсутністю вакантних посад, які відповідно до своєї кваліфікації міг обіймати позивач.

Стаття 42 КЗпП України передбачає, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. В процесі порівняльного аналізу встановлено, що за час перебування на займаній посаді, позивача неодноразово було притягнено до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх службових обов'язків, що свідчить про низький рівень кваліфікації позивача, а тому пільги передбачені ст. 42 КЗпП України на нього не розповсюджуються.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що відбулися зміни в організації виробництва і праці відповідача у зв'язку із проведеною реорганізацією, що мало наслідком скорочення штату працівників, а тому позивача правомірно звільнено із займаної посади із дотриманням порядку встановленого КЗпП України.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судових рішень.

Керуючись ст.ст. 160, 162, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року у справі 813/8304/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска