Ухвала суду № 41452500, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/14819/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 30.10.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011

у справі № 2270/5514/11

за позовом Державного підприємства „Шепетівський ремонтний завод"

до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької

області

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Шепетівський ремонтний завод" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницькій області (правонаступник - Шепетівська об'єднана державна податкова інспекція Головне управління Міндоходів у Хмельницької області) про скасування податкових повідомлень - рішень: №0000232300/3457 від 04.04.2011; № 0000242300/3459 від 04.04.2011.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2011 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0000232300/3457 від 04.04.2011; №0000242300/3459 від 04.04.2011.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення по податку на додану вартість за період з 01.12.2008 по 28.02.2009 та складено акт № 365/23/08396724 від 28.03.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000232300/3457 від 04.04.2011, яким збільшено позивачу суму бюджетного відшкодування за звітний період січень 2009 року в сумі 1650603 грн.; № 0000242300/3459 від 04.04.2011, яким зменшено позивачу суми бюджетного відшкодування за звітний період лютий 2009 року в сумі 1650603 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 412650 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", позивачем занижено бюджетне відшкодування за січень 2009 року в сумі 1650603 грн., на порушення пп. 7.7.2, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивачем завищено бюджетне відшкодування за лютий 2009 року в сумі 1650603 грн.

За наслідками документальної невиїзної (камеральної) перевірки податковий орган не виявив заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування по декларації по податку на додану вартість за січень 2009 року.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону N 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону N 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що позивач мав право на декларування податкового кредиту з податку на додану вартість в тому місяці, коли виникла подія, визначена пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону N 168/97-ВР, або сплата коштів постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту з податку на додану вартість після дати, з якою Закон N 168/97-ВР пов'язує право на його виникнення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 у справі № 2270/5514/11 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 у справі № 2270/5514/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Л.В. Ланченко О.І. Степашко