Постанова № 41452241, 17.11.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року Справа № 911/1103/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної

скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014у справігосподарського суду Київської області №911/1103/14 за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа"простягнення штрафних санкцій, 3% річнихза участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - Криванчик В.О.

У С Т А Н О В И В:

02.07.2014 рішенням господарського суду Київської області (суддя Бацуца В.М.) присуджено до стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 140 741, 48 грн. пені, 144 756, 77 грн. штрафу, 35 522, 37 грн. 3% річних та судові витрати 6 416, 81 грн. В решті позову відмовлено.

01.10.2014р. постановою Київського апеляційного господарського суду (судді: Самсін Р.І. - головуючий, Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.) змінено рішення місцевого господарського суду, присуджено до стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 100 000 грн. пені за прострочення оплати згідно договору № 12/29-БО-17 від 02.08.2012р., 37 678, 41 грн. 3% річних, 100 000 грн. штрафу та судові витрати. В решті позову відмовлено, мотивуючи безпідставністю його вимог.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалися на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, тому просили скасувати постанову від 01.10.2014 в частині відмови у стягненні 83 425,14 пені та 44 576,77грн. штрафу, посилаючись на неправомірне зменшення їх розміру, тому просили ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача відповідних сум пені та штрафу.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, 02.08.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством теплових мереж "Бориспільтепломережа" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №12/29-БО-17, на виконання умов якого здійснювалась поставка газу. Згідно актів приймання - передачі природного газу у вересні 2012 поставлено газ на суму 30 594,97 грн., у жовтні 2012 - 1 127 142,50 грн., у листопаді 2012 - 2 778 916, 8 грн., у грудні 2012р. - 3 270 981,65 грн., за який покупцем несвоєчасно здійснено розрахунок, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення річних, пені та штрафу.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 ЦКУ).

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України установлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, тому апеляційний господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача 37 678,41грн. 3% річних, що не оспорюється сторонами.

Статтею 233 Господарського кодексу України установлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо.

Надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам та доводам сторін, взявши до уваги їх майновий стан (звіт про фінансові результати підприємства), особливий статус відповідача (комунальне підприємство), врахувавши ступінь виконання боржником свого зобов'язання за умовами укладеного між сторонами договору (добровільно погасив заборгованість), незначний термін прострочення виконання зобов'язання, відсутність доказів щодо спричинення збитків іншим особам відповідним простроченням, апеляційний господарський суд, обґрунтовано зменшив належні до сплати розмір пені та штрафу.

Правового обґрунтування, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 у справі господарського суду Київської області №911/1103/14 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяЛ.В. Ковтонюк