Рішення № 41452054, 13.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22ц/790/7267/14р.

Справа № 640/9558/14 Головуючий 1 інст. Божко В.В.

Категорія: інші Доповідач - Колтунова А.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,

при секретарі: Щербань Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2014 року за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -

ВСТАНОВИЛА:

10 червня 2014 року комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі КП «Харківські теплові мережі») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ті обставини, що відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 та є їх абонентами.

За період з 01 січня 2002 року по 31 березня 2013 року відповідачі не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг за теплопостачання, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 17 560, 37 грн.

Позивачі просили суд стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості, а також судовий збір в сумі 243,60 грн.

Відповідач ОСОБА_1, який також представляв за довіреністю інтереси ОСОБА_2, проти задоволення позову заперечував.

Посилався на ті обставини, що за період часу з 01 січня 2002 року по 06 червня 2011 року необхідно застосовувати позовну давність. З 06 червня 2011 року по жовтень 2012 року вони не повинні були сплачувати за послуги з теплопостачання, оскільки між ними та позивачем не були встановлені договірні відносини.

Починаючи з жовтня 2012 року ним сплачена вся сума заборгованості.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2014 року позов КП «Харківські теплові мережі» задоволено частково. Застосовано позовну давність та відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за періоду з 01.01.2002 р. по 31.03.2010 р. Стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь КП «Харківські теплові мережі» суму заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01. 04.2010 р. по 31. 03.2013 р. в розмірі 5 774 (п'ять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн.. 02 коп., судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн.. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на ті обставини, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, його доводам і запереченням проти позову судом не надана належна оцінка.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримував.

Представник КП «Харківські теплові мережі» проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» та стягуючи з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за послуги з теплопостачання у сумі 5 774,02 грн. за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2013 року, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі в даний період не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у зазначеній сумі.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача за період з 01 січня 2002 року по 31 березня 2010 року, то суд першої інстанції в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовив у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Колегія суддів вважає дані висновки суду першої інстанції правильними, виходячи з наступного.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що відповідачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1. Ця квартира належить відповідачам на праві спільної сумісної власності.

23 травня 2012 року між КП «Харківські теплові мережі» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с. 24-29).

До 23 травня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримували послуги з теплопостачання без договору. Але факт отримання послуг з теплопостачання та гарячого водовідведення ними не оспорюється, частково здійснювалась сплата цих послуг.

Із наданого розрахунку КП «Харківські теплові мережі» вбачається, що заборгованість відповідачів за теплову енергію складає 17 560,36 грн. за період з 01 січня 2002 року по 31 березня 2013 року (а.с. 4).

Разом з тим, суд першої інстанції правильно виходив із того, що вимоги про стягнення заборгованості за період з 01 січня 2002 року по 31 березня 2010 року пред'явлені з пропуском строку позовної давності.

Доводи ОСОБА_1, відносно того, що судом неправильно встановлений період часу до якого необхідно застосувати позовну давність, так як позовні вимоги були пред'явлені КП «Харківські теплові мережі» тільки 06 червня 2014 року, у зв'язку з чим даний період складає з 01 січня 2002 року по 06 червня 2011 року, не можуть бути визнані обґрунтованими.

Із матеріалів справи вбачається, що до звернення в суд з позовом про стягнення заборгованості, 28 квітня 2013 року КП «Харківські теплові мережі» зверталися до суду з позовом про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості у сумі 18 974,28 грн. (а.с.3).

Наказ про стягнення заборгованості був виданий судом 30 квітня 2013 року, але за заявою відповідачів скасований судом 18 червня 2013 року (а.с. 3).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зверненням КП «Харківські теплові мережі» в суд з заявою про видачу судового наказу був перерваний перебіг позовної давності відповідно до ч.2 ст. 264 ЦК України.

Доводи відповідачів про те, що підставою для переривання строку позовної давності є лише пред'явлення позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.. 96 ЦПК України.

Таким чином, звернення із заявою про видачу судового наказу у передбачених законом випадках є одним із способів поновлення порушених прав і також перериває перебіг позовної давності.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги відносно того, що в період з 06 червня 2011 року по жовтень 2012 року відповідачі не повинні були сплачувати за послуги з теплопостачання, так як в зазначений період був відсутній між сторонами договір на надання послуг.

Разом з тим, при розгляді справи було достовірно встановлено, що відповідачі послуги за централізоване опалення та постачання гарячої води фактично отримували, у зв'язку з чим у суду першої інстанції були правові підстави для стягнення суми заборгованості за надання послуг за даний період.

Не можуть бути правовими підставами для скасування рішення суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги про те, що суд при ухваленні рішення необґрунтовано посилався на порушення відповідачами вимог ст..ст. 67, 68 ЖК України, оскільки дані норми закону застосовуються до наймачів житла, а вони є його власниками.

Правовідносини між позивачем, як виконавцем послуг, та відповідачами, які є власниками житлового приміщення, та є споживачами, регулюються ст.. 162 ЖК України, Законом України «Про житлово - комунальні послуги», Законом України «Про захист прав споживачів».

Рішення суду першої інстанції даним нормам закону не суперечать.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним виключити із рішення посилання суду першої інстанції в обґрунтування позовних вимог на ст.. 67, 68 ЖК України.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що судові витрати по справі підлягають солідарному стягненню з відповідачів.

Проте, солідарна відповідальність осіб, передбачається законом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

За таких обставини, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції в цій частині змінити та стягнути судові витрати з відповідачів у рівних частках.

В іншій частині рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і правові підстави для скасування рішення суду у повному обсязі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.. 313, ч.1 ст. 314, ст.. 316, ст.. 317, ст.. 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2014 року- змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду першої інстанції, як на підставу стягнення заборгованості, на статті 67, 68 Житлового Кодексу України.

Скасувати рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 судового збору у розмірі 243,60 грн. на користь КП «Харківські теплові мережі».

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» судовий збір по 121, 80 грн. з кожного.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2014 року - залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: