Ухвала суду № 41450870, 23.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20478/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання недійсними карток відмови, стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених платежів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів № 100250000/2013/600349/2 від 11.07.2013 та № 100250000/2013/600376/2 від 15.07.2013, визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації № 100250000/2013/01308 від 11.07.2013 та № 100250000/2013/01333 від 15.07.2013, а також стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених платежів у розмірі 36 297,36 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2014 року в задоволені адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2014 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Між ТОВ з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» та Підприємством «Doka Indastrie GmbH» (Амштетен, Австрія) укладено контракт № IM-1/2013 від 18.01.2013 р. на поставку позивачу нового опалубкового матеріалу та такого, що був у використанні, і його компонентів, програмного забезпечення та рекламної продукції.

Згідно з інвойсом № 080156142 від 05.07.2013 р. обумовлено поставку товару вартістю 7592,12 євро. Товар поставляється на умовах FCA Amstetten.

Товар представлений до митного оформлення за МД № 100250000/2013/063192 від 11.07.2013 р. разом з документами, визначеними у гр. 44 (далі - перший епізод). Митна вартість визначена декларантом за першим методом.

З наданих до митного оформлення документів вбачається, що позивач та продавець є пов'язаними особами.

Як зазначає митниця, при здійсненні аналізу документів, наданих при митному оформленні, виявлено, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Так, як зазначає митниця у листі від 03.10.2013 р. № 14.1/2-24/5640 та у гр. 33 рішення про коригування, декларантом не було подано до митного оформлення транспортний (перевізний) документ, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ є документом, що підтверджує складові митної вартості товарів.

З огляду на наведене митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № 100250000/2013/600349/2 від 11.07.2013 відповідно до якого митна вартість товарів №№ 1/1, 2/1 скоригована за шостим (резервним) методом.

Згідно із цим рішенням: загальна сума за рахунком: 7592,12 євро; сума у гривнях: 77754,17; заявлені складові митної вартості: 11500 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем під час розгляду справи не спростовано обґрунтованості незастосування митницею попередніх (до резервного методу) методів визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом першої інстанції встановлено, що митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів на підставі наявної інформації на товари, митне оформлення яких вже здійснено. У зв'язку з прийняттям вказаного рішення, митницею прийнято оскаржувану картку відмови.

Позивач звернувся до митниці із листом від 27.09.2013 № 732 щодо перегляду рішення про коригування (відносно товару № 1), за результатами розгляду якого митниця у відповіді від 03.10.2013 р. зазначила, що згідно з експертним висновком ТПП від 27.09.2013 р. № Ц-618/2 в процесі вартісного аналізу експертом розглядалась інформація, отримана від фірми виробника. Експерт здійснює вартісний аналіз товару на підставі наданих при митному оформленні документів, посилається виключно на цінову політику фірми-виробника, орієнтовану безпосередньо позивачу, а не на кон'юнктуру ринку в цілому. Експертом не здійснено аналіз цін на подібні (аналогічні) товари. Тому, експертний висновок прийнято до уваги митним органом в якості довідкової інформації, але не може бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості.

Крім того, прайс-лист розроблений виключено для позивача, а тому не може розглядатися в якості підтвердження заявленої митної вартості та являє собою форму комерційної пропозиції покупцю. Декларантом не виконано в повному обсязі вимоги митного органу в частині надання додаткових документів, а саме не надано розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (ч. 11 ст. 264).

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, між відповідачем та декларантом було проведено процедуру консультації.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару не було подано до митного органу всіх необхідних для цього документів.

Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Отже, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

За наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що митний орган правомірно застосував метод №6 «резервний метод» визначення митної вартості товару, оскільки митним органом доведено наявність підстав для застосування резервного методу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що митниця не надала доказів, які б підтверджували відсутність зазначених вище підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Підсумовуючи наведені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 165, 200, 205, 206, 212, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.