Рішення № 41450384, 18.11.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15426/14-ц

Провадження № 2/344/4882/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бойчука О.В.

секретар Кондратів Х.І.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Агентство журналістських розслідувань» про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_3, якого замінено на відповідача приватне підприємство «Агентство журналістських розслідувань», про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1320,00 грн. та про стягнення моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працював в приватному підприємстві «Агентство журналістських розслідувань» охоронцем в липні-серпні 2013 року, однак не отримав заробітної плати з розрахунку 130,00 грн. на добу, що є порушенням прав працівника. Моральна шкода полягає у вимушеному захисті своїх прав через правоохоронні органи.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнала.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та суду пояснив, що працював у відповідача на умовах оплати по 130,00 грн. у добу. Така домовленість з керівником підприємства була усною. Однак, керівник домовленість не виконав та не виплатив обіцяної зарплатні. Написав заяву про звільнення, оскільки так сказав зробити директор підприємства. Через хвилювання щодо такого порушення своїх прав зазнав моральних страждань. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила та суду пояснила, що позивач не працював у відповідача, а написав заяву та звільнився, не приступивши до роботи. Вважає позов безпідставним, а тому просила у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які надані суду сторонами на обґрунтування їхніх вимог та заперечень, зясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що із встановлених обставин справи випливають цивільні правовідносини, а також про необґрунтованість позовних вимог у звязку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно вимог статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень, крім випадків наявності підстав для звільнення від доказування, передбачених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу законів про працю України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

З поданої представником відповідача заяви ОСОБА_1 про прийняття на роботу в приватному підприємстві «Агентство журналістських розслідувань» вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою про прийняття його на роботу.

Однак позивачем суду не подано доказів укладення трудового договору між сторонами, що підтверджує позицію представника відповідача про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.

Зазначена обставина викладена також у акті № 6998/09-15-22-01-01/31790432 від 09 вересня 2014 року Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Ажур» з питань дотримання податкового законодавства, єдиного соціального внеску за період з 01.07.2013 року по 30.06.2014 року, де зазначено, що в ході опрацювання матеріалів, наданих для перевірки підприємством та податкових розрахунків за формою № 1ДФ, не підтверджено фактів перебування у трудових відносинах, зокрема, громадянина ОСОБА_1 з ПП «Ажур», нарахування та виплати йому заробітної плати (а.с. 46).

Положеннями ст. 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача відсутні докази його фактичного допущення до роботи, а також виконання ним роботи у приватному підприємстві «Агентство журналістських розслідувань», що вказує на невиконання ОСОБА_1 обовязку доведення викладених ним обставин, як це передбачено положеннями ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та обєктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд вважає встановленою відсутність між сторонами трудових відносин, які б створили право ОСОБА_1 на стягнення заробітної плати та інших доплат до неї з відповідача, у звязку з чим суд дійшов висновку, що порушення відповідачем права позивача на оплату праці немає, і позовна вимога про стягнення таких коштів до задоволення не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При вирішенні спору в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди суд виходив з оцінки причинного звязку між такою шкодою і діянням заподіювача та відсутності вини останнього в її заподіянні, встановленої судом, та зясував, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір в розумінні ст. 23 ЦК України, а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 8, 43, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 23, 1167 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 2, Кодексу законів про працю України, керуючись нормами цивільного процесуального права, зокрема, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 61, 179, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного підприємства «Агентство журналістських розслідувань» про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Бойчук О.В.