Ухвала суду № 41449930, 10.11.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7161/14 Справа № 202/247/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л.П. Доповідач - Петешенкова М.Ю. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

10 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Дерев'янка О.Г., Черненкової Л.А.,

при секретарі - Кириченко М.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 травня 2014 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_2 про звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 05 грудня 2007 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір відповідно до якого останній було надано кредит у розмірі 165000,39 грн. зі сплатою за користування ним 9,60 %, з кінцевим терміном повернення 04 грудня 2014 року. В забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 05 грудня 2007 року уклали договір застави рухомого майна, за умовами якого відповідачка надала в заставу автомобіль KIA, модель: CEED, рік випуску 2007, тип ТЗ: Легкове авто, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 Разом з тим, 20 жовтня 2010 року між позивачем та ПАТ «А-Банк» було укладено договір поруки № 167.

На підставі викладеного, позивач просив в рахунок погашення заборгованості у розмірі 391 189, 89 грн. витребувати у відповідачки ОСОБА_2 та передати в заклад (володіння) шляхом вилучення ПАТ КБ «ПриватБанк» предмет застави - автомобіль KIA, модель: CEED, рік випуску 2007, тип ТЗ: Легкове авто, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2; - комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу (технічний паспорт); звернути стягнення на предмет застави, шляхом продажу даного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію т/з замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також просив стягнути солідарно з ПАТ "А-Банк", ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 10 000 грн. та судові витрати понесені у зв'язку з розглядом справи.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2014 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено (а.с.85-87).

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на грубе порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Договору № DN81AR79480025 від 05 грудня 2007 року відповідачка ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 165000,39 грн., зі сплатою за користування ним 9,60% відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04 грудня 2014 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 05 грудня 2007 року уклали договір застави рухомого майна, за умовами якого відповідачка надала в заставу автомобіль KIA, модель: CEED, рік випуску 2007, тип ТЗ: Легкове авто, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 Крім того зобов'язання за вищевказаним договором було забезпечено порукою в розмірі 10 000 грн. на підставі договору поруки №167 від 20 жовтня 2010 року, укладеного з поручителем ПАТ « А-Банк».

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог даного кодексу.

Статтею 530 ЦК України визначається, що зобов'язання повинні бути виконанні у встановлений строк його виконання.

Згідно з вимогами ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником і зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

На підставі ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач, який ініціює, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Однак, даних які б підтверджували дотримання банком вимог зазначеної норми, не має. У той час як п. 15.12. укладеного договору застави передбачено, що заставодержатель зобов»язаний надати відомості для реєстрації предмета застави в Державному реєстрі в порядку, встановленому діючим законодавством.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»- відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

О.Г. Деревянко

Л.А. Черненкова