Ухвала суду № 41448339, 17.11.2014, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/5877/14-к

Провадження № 1-кп/210/545/14

"17" листопада 2014 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Чайкіної О.В.,

за участі секретаря судового засідання : Куксенко О.В.,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Бойко А.О., обвинуваченого ОСОБА_2, захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014040710002703 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, українця, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 1) 16.05.2006 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська, Дніпропетровської області за ст. ст. 187 ч.2, 187 ч.4, 121 ч.2, 70 ч.1 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією майна; 25.09.2013 року звільнений по ухвалі Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від року 18.09.2013р. умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 6 місяців 28 днів на підставі ст. 81 КК України, -

за правовою кваліфікацією у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадження суду надійшов на розгляд обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12014040710002703 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_2, будучи раніше судимий за аналогічні злочини: 16.05.2006 року Заводським р/с міста Дніпродзержинська, Дніпропетровської області за ст. ст. 187 ч.2, 187 ч.4, 121 ч.2, 70 ч.І КК України, покарання у вигляді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією майна. 25.09.2013року звільнений по ухвалі Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 18.09.2013 року умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 6 місяців 28 днів на підставі ст. 81 КК України, маючи не зняту та не погашену в законному порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно скоїв умисний, тяжкий, корисливий злочин проти власності.

Так, ОСОБА_2, діючи повторно, 22.09.2014 року приблизно о 18 годині 45 хвилин, із корисливих мотивів, безперешкодно зайшовши на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 в Дзержинському районі міста Кривого Рогу, де з метою заволодіння чужим майном з приміщення господарської будівлі намагався викрасти належне ОСОБА_4 майно, склавши його до сумки, а саме: домкрат автомобільний марки « 08» з ручкою, головний циліндр зчеплення для автомобіля ВАЗ, замок запалення, 2 шампура, столові ножі у кількості 3 шт., магніт з дюбелями, книги в кількості 15 шт. Після чого, виходячи з території домоволодіння, ОСОБА_2 був виявлений потерпілою ОСОБА_5, яка схопивши за сумку з викраденим майном, вимагаючи повернути його, від чого сумка впала на землю, а ОСОБА_2 з метою продовження заволодіння чужим майном, діючи умисно, напав на потерпілу ОСОБА_5 застосовуючи психічне насильство, яке є небезпечним для здоров'я, дістав ніж, став демонструвати його безпосередньо поряд з потерпілою .та висловлювати погрози його негайного застосуванню, яку ОСОБА_5 реально сприйняла як погрозу небезпечну для її здоров'я в разі не виконання нею його вимог та відступила від ОСОБА_2. Після чого, ОСОБА_2 з викраденим з місця вчинення злочину зник, чим заподіяв потерпілій гр. ОСОБА_4 матеріальний збиток на суму 600 гривень.

Вищевказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України за ознаками розбою, вчиненого особою, яка раніше вчинила розбій.

У судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту. Вважає, що обвинувальний акт не містить недоліків, які б могли перешкоджати призначенню кримінального провадження до судового розглядую.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_3 заперечив проти призначення кримінального провадження до розгляду та просив повернути обвинувальний акт прокурору. На обґрунтування своєї вимог захисник указав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення з зазначенням об'єктивної та суб'єктивної сторони. Також захисник вказував, що органом досудового розслідування не встановлено, який саме розмір шкоди завдав обвинувачений потерпілим. У зв'язку з цим, на його думку, в обвинувальному акті не викладено формулювання обвинувачення, оскільки в ньому не зазначено які саме дії його підзахисного визначені як розбій, не вказано конкретного розміру шкоди, вартості кожної викраденої речі, та не проведено експертизи вартості викраденого майна.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Прокурор заперечив проти повернення обвинувального акту, оскільки розмір завданої шкоди наведено в загальному розмірі, а в матеріалах кримінального провадження, зібраних на стадії досудового розслідування, містяться квитанції, що підтверджують вартість речей, в той час як деякі речі не мають цінності для потерпілої.

Суд, вивчивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, встановив наступне.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Проте, під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону, не зазначено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на закон та статті (частини статті) про кримінальну відповідальність, оскільки в даному обвинувальному акті зазначені лише фактичні обставини справи, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та наявна вказівка на те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками розбою, вчиненого особою, що раніше вчинила розбій.

Тобто, в обвинувальному акті не зазначено формулювання обвинувачення, яке прокурор висуває відносно ОСОБА_2, не містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на закон та статті (частини статті) про кримінальну відповідальність, оскільки слідчий при складанні обвинувального акту не вказав за якими ознаками об'єктивної та суб'єктивної сторони дії ОСОБА_2 кваліфіковані як розбій, а прокурор на такі недоліки уваги не звернув, та обмежились посиланням на те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке має ознаки розбою, не вдаючись взагалі до зазначення таких ознак.

Так, зазначаючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на закон та статті (частини статті) про кримінальну відповідальність, в обвинувальному акті дії ОСОБА_2 кваліфікуються як вчинення кримінального правопорушення за ознаками розбою, вчиненого особою, яка раніше вчинила розбій, у той час як згідно ч.1 ст. 187 КК України розбій визначається як: 1) напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або 2) напад з метою заволодіння чужим майном з погрозою застосування такого насильства, а ч. 2-4 передбачені кваліфікуючі склади розбою: за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище; спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що викладене в обвинувальному акті обвинувачення, його формулювання та приведені фактичні обставини злочину, свідчать про те, що слідчим та прокурором проігноровані вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

На думку суду, таке обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, а саме: «вчинив кримінальне правопорушення за ознаками розбою, вчинене особою, яка раніше вчинила розбій» є не логічним і не конкретним, оскільки обвинувачений вправі знати в чому його обвинувачують і захищатись від пред'явленого обвинувачення.

Крім того, згідно п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості щодо розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

З обвинувального акту вбачається, ОСОБА_2 «намагався викрасти … майно…, а саме: домкрат автомобільний марки « 08» з ручкою, головний циліндр зчеплення для автомобіля ВАЗ, замок запалення, 2 шампура, столові ножі у кількості 3 шт., магніт з дюбелями, книги в кількості 15 шт….. Після чого ОСОБА_2 з викраденим з місця вчинення зник, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальний збиток в 600грн.»

Однак, в порушення п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не зазначено вартості кожної речі, які обвинувачений «викрав», які речі мають матеріальну цінність для потерпілої, та яка їх вартість, що позбавляє обвинуваченого захищатись від пред'явленого звинувачення.

Також в порушення п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не зазначено розмір витрат на проведення експертиз по кожній окремо, а лише приведено загальну суму витрат, в той час як з реєстру матеріалів вбачається, що у кримінальному провадженні проведено дві різні за змістом та вартістю експертизи - експертиза холодної зброї та судово-дактилоскопічна експертиза.

У зв'язку з цим, суд вважає, що призначення кримінального провадження до розгляду на підставі даного обвинувального акту суперечитиме загальним засадам кримінального провадження, у тому числі, й забезпеченню права на захист.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 слід повернути прокурору, як такий, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Вирішуючи клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість та характер злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_2, його соціальні зв'язки, вік та стан здоров»я, відсутність будь-яких даних про неможливість перебування останнього під вартою, те, що він має не зняту та непогашену судимість за вчинення умисних тяжких злочинів, те, що він був звільнений умовно-достроково у вересні 2013 року на 1 рік 6 місяців 28 днів, і за час УДО знову підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину проти власності, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить до висновку про наявність обставин, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 може незаконно впливати на осіб, які підлягають виклику в судове засідання для допиту в якості потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від суду, а тому для запобігання вказаних ризиків, вважає недостатнім застосування більш м»якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого слід задовольнити. Крім цього, враховуючи наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, та те, що строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 23.11.2014 року, суд приходить до висновку про необхідність його продовження на строк, що не перевищує 60 днів, а саме до 14 січня 2015 року включно.

Таким чином, прокурором у відповідності до вимог кримінального процесуального закону фактично не висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, обвинувальний акт не відповідає п. 5, 7, 8 ч. 2 ст. 291 КПК України, що унеможливлює судовий розгляд кримінального провадження та можливість забезпечення справедливого судового розгляду відповідно до Європейської Конвенції з прав людини, у зв'язку з чим обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору через його невідповідність вимогам п. 5, 7, 8 ч. 2 ст. 291 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України, ст. 2, 109, 178, 181, 184, 291, п. 3 ч. 3 ст. 314, ч. 3 ст. 315 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040710002703 від 23.09.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України - повернути прокурору.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити без зміни у вигляді тримання під вартою, продовживши строк тримання ОСОБА_2 під вартою до 14 січня 2015 року до 16год 45хв. включно.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, протягом семи днів з моменту її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня отримання копії ухвали.

У судовому засіданні 17 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини ухвали, повний текст ухвали оголошено 19 листопада 2014 року.

Суддя: О. В. Чайкіна