Рішення № 41447722, 12.11.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18099/14-ц

Провадження №2/761/5512/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

12 листопада 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Вітріщаку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія "Жаріков Компані" про розірвання договору-доручення і стягнення авансового платежу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з відповідним позовом, у якому просив розірвати договір-доручення № 699 від 21 травня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія «Жаріков Компані», стягнути з відповідача на користь позивача суму авансового платежу в розмірі 4 500 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21 травня 2013 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія «Жаріков Компані» укладено Договір доручення № 699 про надання комплексу юридичних дій, пов'язаних з процедурою юридичного оформлення введення в експлуатацію об'єкта нерухомості. Позивач відповідно до розділу 2 Договору вніс авансовий платіж у сумі 4 500 грн., проте відповідач прийняті на себе зобов'язання за Договором не виконав. На підставі викладеного позивач звернувся з позовною вимогою щодо розірвання договору та повернення авансового платежу. ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок дій відповідача зазнав незручностей, змушений був звертатись за допомогою до юристів, порушити свій звичний ритм життя, у зв'язку з чим вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 000 грн. моральної шкоди.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та позов просив задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач про час та місце слухання справи повідомлений належним чином (а.с. 42, 47, 49), проте свого представника у судове засідання не направив.

Суд, керуючись вимогами ст. ст. 169, 224 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, отримавши на це згоду позивача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 21 травня 2013 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «Жаріков Компані» укладено Договір доручення № 699 про надання комплексу юридичних дій, пов'язаних з процедурою юридичного оформлення введення в експлуатацію об'єкта нерухомості.

Згідно п. 1.1 Договору ТОВ «Міжнародна адвокатська компанія «Жаріков Компані» взяло на себе зобов'язання з оформлення введення в експлуатацію побудованого об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в термін до трьох календарних місяців з моменту отримання оплати послуг.

Відповідно до розділу 2 Договору позивачем було внесено авансовий платіж у сумі 4 500 грн., що підтверджується квитанцією до касового прибуткового ордеру № 12 від 21 травня 2013 року.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав.

За п. 3.4.2 Договору позивач, як Довіритель, має право відмовитись від договору та вимагати від повіреного повернення сплачених грошових коштів з вирахуванням фактично виконаної роботи.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За ч. 2 ст. 1009 ЦК України довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим, що передбачено ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи, що відповідачем взяті на себе зобов'язання за Договором не виконуються, натомість позивачем сплачено 4 500 грн. авансового внеску, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо розірвання Договору-доручення № 699 від 21 травня 2013 року, а також стягнення з відповідача на користь позивача 4 500 авансового внеску є правомірними.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

ОСОБА_1 вважає, що відповідач своїми протиправними діями завдає йому моральну шкоду, адже внаслідок дій відповідача позивач зазнав незручностей, змушений був звертатись за допомогою до юристів, порушити свій звичний ритм життя.

Ст. 23 ЦК України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав. Спори про відшкодування заподіяної моральної (немайнової шкоди) розглядаються судами, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Проте, законодавець також передбачив, що відшкодування завданої моральної шкоди може бути закріплено умовами відповідного договору, навіть якщо таке право не передбачено спеціальними нормами, що регулюють конкретні відносини.

За умовами ст. 611 ЦК України у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, серед яких - відшкодування моральної шкоди.

З огляду на положення ст. 611 ЦК України, відшкодування моральної шкоди в зобов'язальних правовідносинах можливе у разі встановлення такого правового наслідку порушення зобов'язання безпосередньо в договорі.

Умовами Договору-доручення № 699 від 21 травня 2013 року не передбачено правового наслідку у вигляді відшкодування моральної шкоди, а тому, зважаючи, що між сторонами існують договірні правовідносини, а положення ст. 1167 ЦК України регулюють порядок та підстави відшкодування потерпілому моральної шкоди в деліктних правовідносинах, суд приходить до висновку про необґрунтованість та незаконність такої вимоги.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 169, 208, 209, 212, 213, 215, 224 - 228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія "Жаріков Компані" про розірвання договору-доручення і стягнення авансового платежу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Розірвати Договір-доручення № 699 від 21 травня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «Жаріков Компані».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «Жаріков Компані» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого авансового платежу в розмірі 4 500 грн.

В задоволення решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: