Рішення № 41447700, 03.11.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25452/13-ц

Провадження №2/761/655/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 листопада 2014 року м.Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Ковтун А.В.

за участю представників сторін:

представника прокуратури ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м.Києва в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: державний нотаріус п'ятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2013 року до Шевченківського районного суду м.Києва на підставі ч.2 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах ОСОБА_5 звернувся Перший заступник прокурора Шевченківського району м.Києва з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.11.2013 р., поставлено питання про:

- визнання недійсним договір довічного утримання від 22.04.2011 р., вартістю 31694,00 грн., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрований у реєстрі за №7-502;

- повернути ? частку квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що в провадженні Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві перебуває кримінальне провадження №12013110100004971 за заявою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу підроблення її підпису на договорі довічного утримання, за яким вона передала право власності на квартиру, в якій проживає. Прокурор зазначав, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2013 р. внесено відомості за №12013110100004971 по заяві ОСОБА_5 з попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст.358 КК України. Під час допиту ОСОБА_5 в статусі потерпілої у кримінальному провадженні №12013110100004971, остання повідомила, що квартиру АДРЕСА_1 дісталася їй від батька. 25.05.1993 р. вищевказану квартиру було приватизовано на її ім'я та на ім'я її чоловіка - ОСОБА_7, і з того часу вони продовжували проживати там вдвох. 01.03.2012 р. її чоловік склав заповіт на випадок своєї смерті, та заповів все своє майно, у т.ч. і частку спільної квартири, саме їй. Проте, коли ІНФОРМАЦІЯ_2 р. чоловік помер, то в його особистих речах вона відшукала два договори довічного утримання від свого імені, та від імені покійного чоловіка про те, що вони нібито передали свої частки у спільній квартирі у власність ОСОБА_3 в обмін на її послуги щодо довічного утримання та догляду відчужувачів. Водночас, ОСОБА_5 стверджувала, що жодного разу ОСОБА_3 не бачила, не отримувала будь-яких послуг чи матеріальної підтримки, тому вважає що оскільки а ні вона, а ні її покійний чоловік не говорив їй про своє бажання передати комусь власну квартиру, то цей договір довічного утримання кимось підроблений.

В ході судового розгляду справи від представника відповідача ОСОБА_8 надійшло письмове клопотання про необхідність призначення у справі експертизи на предмет встановлення чи підписано позивачем ОСОБА_5 оспорюваний договір довічного утримання.

Ухвалою від 29.01.2014 р. судом було задоволено зазначене клопотання, у зв'язку з чим провадження у справі зупинялося до отримання висновку експерта.

В подальшому, після повернення справи з висновком експерта, та відновленням зупиненого провадження у справі, в порядку ст.31 ЦПК України, до початку розгляду справи по суті заявлених вимог, прокурором було збільшено позовні вимоги з посиланням на те, що на даний час згідно даних Київського МБТІ право власності на ? частину об'єкта нерухомого майна (АДРЕСА_1) на підставі договору довічного утримання від 22.04.2011р., зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 Таким чином, прокурор просив повернути ОСОБА_5 ? частину квартири АДРЕСА_1

У судовому засіданні після відновлення провадження по справі, прокурором було подано заяву від 26.09.2014 р. про залучення ОСОБА_2, як правонаступника ОСОБА_5, у зв'язку зі смертю останньої. Також, з посиланням на те, що ОСОБА_2 теж являється особою похилого віку, яка неспроможна самостійно захистити свої порушені права, як правонаступника ОСОБА_5, прокурор прийняв рішення про наявність підстав для представництва в суді інтересів ОСОБА_2 у цій справі.

В порядку ст.37 ЦПК України ухвалою суд залучив до участі у справі ОСОБА_2, як правонаступника ОСОБА_5 на підставі заповіту від 24.07.2012 р., посвідченого державним нотаріусом третьої Київської державної нотаріальної контори.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та прокурор позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просили задовольнити позовні вимоги з посиланням на те, що експертиза, проведена на підставі ухвали суду, також підтвердила беззаперечно, що ОСОБА_5 не підписувала договір довічного утримання, який є предметом спору. А отже, позов підлягає задоволенню.

Відповідач ОСОБА_4 для участі в розгляді справи свого представника не направила, неодноразово зверталася до суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи та неможливістю самостійно захистити свої інтереси в суді з огляду на стан здоров'я, або з підстав перебування представника ОСОБА_8 у відрядженні.

Натомість, в матеріалах справи наявні відомості про те, що інші представники відповідача, всього інтереси відповідача представляли троє представників, регулярно знайомилися з матеріалами справи (22.09.2014 р. - представник ОСОБА_9; 20.10.2014 р. - представник ОСОБА_10.), тобто були своєчасно повідомлені про день та час наступного судового засідання. Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотань відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки така поведінка сторони свідчить про свідоме затягування своєчасного вирішення справи.

Від третьої особи в суд було скеровано письмове клопотання про розгляд справи за відсутністю представника.

Заслухавши пояснення позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 за життя звернулася до прокуратури за захистом свого права щодо відібрання у неї квартири шляхом укладення підробленого договору довічного утримання, начебто складеним 22.04.2011 р., вартістю 31694,00 грн., між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрований у реєстрі за №7-502.

За умовами вищевказаного договору ОСОБА_5 (відчужувач) передала у власність ОСОБА_3 ? частину квартири АДРЕСА_1 взамін чого остання брала на себе зобов'язання довічно утримувати відчужувача на умовах цього договору.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №12013110100004971 від 20.03.2013 р. за заявою ОСОБА_5 На підставі постанови слідчого у вищевказаному кримінальному провадженні НДЕКЦ при ГУМВС України в м.Києві було проведено експертне дослідження, за результатами якого складено висновок №454 від 22.07.2013 р. про те, що підпис у договорі довічного утримання 22.04.2011 р. виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою.

Згідно висновку експертів за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи №3044/3045/14-32 від 16.06.2014 р., підписи від імені ОСОБА_5 у графі «Підписи» в договорі довічного утримання від 22.04.2011 р., зареєстровані у реєстрі за №7-502 та №7-503, виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

На даний час кримінальне провадження №12013110100004971 до суду не передано, слідство триває.

Як убачається зі змісту позовної заяви та пояснень наданих в судовому засіданні, як на основну з підстав задоволення позову сторона позивача зазначає, що ОСОБА_5 не підписувала цього договору, а дізналася про його існування лише випадково, після смерті чоловіка у квітні 2012 р.

У відповідності з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач майна зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Так, за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 року судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, слід зазначити, що договір довічного утримання передбачає добровільне передання особою при здоровому розумі та ясній пам'яті, з усвідомленням значення своїх дій, у власність іншої особи (набувача) певного майна, яке має значну цінність, взамін чого набувач майна зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. А отже, оскільки твердження ОСОБА_5 про те, що вона не підписувала вищевказаний договір довічного утримання, та взагалі не знайома із ОСОБА_3, не отримувала від останньої будь-якого піклування, підтверджується двома висновками експертів, тому оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання правочину недійсним.

Разом з цим, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позовної заяви в частині повернення позивачеві ? частини квартири АДРЕСА_1 виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, зокрема, фізичних осіб.

За приписами ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Таким чином, захисту підлягають невизнані, оспорювані або порушені права особи. Разом з цим, судом не встановлено фактичного позбавлення власника права на ? частини спірної квартири, оскільки заповіт ОСОБА_5, згідно якого вона заповіла все належне їй майно ОСОБА_2, не скасований і не змінений. Крім того, обидва примірники договору довічного утримання на час розгляду справи були в суді, і відомостей про реєстрацію прав на спірне нерухоме майно за відповідачем суду не надано.

Виходячи з цього, в задоволенні позову в частині повернення позивачеві ? частини квартири АДРЕСА_1 має бути відмовлено.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, з врахуванням того, що позивачка в силу закону звільнена від оплати судового збору, вважає за необхідне у відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за подання позову в розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 744 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 179, 208, 209, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву Першого заступника прокурора Шевченківського району м.Києва в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: державний нотаріус п'ятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про визнання договору недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір довічного утримання від 22.04.2011 р. укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом п'ятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрований у реєстрі за №7-502.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя