Рішення № 41447459, 03.11.2014, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3357/14-ц

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

03 листопада 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Народна Фінансово-страхова Компанія «Добробут» про стягнення матеріальної шкоди, пені, 3% річних та моральної шкоди, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення матеріальної шкоди, пені, 3% річних та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги, що 03.08.2013 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, біля будинку № 28, по вул. Гаршиної у Київському районі м. Одеса сталося зіткнення легкового автомобіля «Тойота Корола», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та легкового автомобіля «Опель-Астра», д/н НОМЕР_3, під її керуванням.

Зазначає, що відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси у адміністративній справі № 522/25079/13-п від 30.09.2013 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження по справі закрите у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення передбачених ст. 38 КУпАП.

Посилається на те, що в наслідок зазначеної ДТП її транспортному засобу були завдані матеріальні збитки, які згідно з експертним висновком становлять 29 221, 97 грн.

Зазначає, що у зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «НФСК «Добробут» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ № 1357877, останнім було повідомлено страховика про страховий випадок, а в подальшому надано всі необхідні документи для здійснення страхового відшкодування.

Звертає увагу суду на те, що незважаючи на виконання страхувальником покладених на нього ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язків, а саме повідомлення про страховий випадок та надання всіх необхідних документів, відповідачем до цього часу не здійснено їй виплату страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, а також керуючись ст.ст. 23, 386, 611, 625, 988, 992, 1166, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 1, 8, 16, 20 ЗУ «Про страхування», ст.ст. 3, 9, 22, 28, 29, 33, 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звертається з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти, а саме: суму матеріальної шкоди в розмірі 29 221, 97 грн.; суму пені в розмірі 312, 23 грн.; 3% річних в розмірі 73, 05 грн.; суму моральної шкоди в розмірі 5 000, 00 грн. та судовий збір.

Сторони та треті особи в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, від позивачки та третіх осіб до суду надано заяву згідно якої останні просять суд проводити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та проти ухвалення судом заочного рішення не заперечують. Причини неявки представника відповідача суду невідомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб та ухвалити рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст.ст. 158, 169, 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.08.2013 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, біля будинку № 28, по вул. Гаршиної у Київському районі м. Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота Корола», д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Опель-Астра», д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4

Винним у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді було визнано водія автомобіля «Тойота Корола», д/н НОМЕР_1, ОСОБА_2, що підтверджується наданою суду постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2013 року по адміністративній справі № 522/25079/13-п (а.с. 52). Зазначена постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

Стаття 61 ЦПК України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи вищевикладене, факт винуватості ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, є встановленим і доказуванню не підлягає.

Зі змісту статей 1187, 1188 ЦК України вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З викладеного вбачається, що особа, якій завдано шкоди джерелом підвищеної небезпеки має право на її відшкодування винною особою. В даному випадку судом встановлено, що у ОСОБА_2 виник обов'язок по відшкодуванню шкоди завданої позивачці пошкодженням її транспортного засобу у результаті ДТП.

В той же час в Україні діє інститут страхування, який є універсальним засобом захисту всіх форм власності, майнових інтересів окремих громадян і господарюючих суб'єктів в цілому.

Так статті 979, 980 ЦК України визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Так згідно статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Судом встановлено, що автомобіль «Тойота Корола», д/н НОМЕР_1, яким на момент вчинення ДТП керував ОСОБА_2, належить на праві власності третій особі ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована у ПрАТ «НФСК «Добробут» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/ 1357877 від 01.10.2012 року (а.с. 7).

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок та підстави відшкодування страховиком оціненої шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Так згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Судом встановлено, що на виконання зазначеної норми Закону третьою особою ОСОБА_2 було повідомлено страховика ПрАТ «НФСК «Добробут» про страховий випадок, а в подальшому 06.08.2013 року, 19.08.2013 року, 20.08.2013 року, 18.11.2013 року, 25.11.2013 року, надіслано всі необхідні документи для здійснення страхового відшкодування (а.с. 53-61).

Згідно ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що незважаючи на приписи зазначеної норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «НФСК «Добробут» не було направлено свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна позивачки для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків,

В той же час як вбачається з наданого суду Висновку № 13/О-16 автотоварознавчої експертизи по визначенню вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ, складеного ТОВ «ХАВК ХОЛДИНГ» на виконання Постанови слідчого СВ з розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ Опель Астра, д/н НОМЕР_3, пошкодженого при ДТП 03.08.2013 року, на момент складання висновку, становить 29 221, 97 (а.с. 18-27).

Суд приймає до уваги зазначений Висновок, як належний та допустимий доказ в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, що підтверджує розмір завданої позивачці шкоди у результаті пошкодження її автомобіля Опель Астра, д/н НОМЕР_3 при ДТП, яка мала місце 03.08.2013 року.

Стаття 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначає, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно статті 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Судом встановлено, а відповідачем в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано, що останнім позивачці до цього часу сума страхового відшкодування так і невиплачена, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про доведеність факту порушення її права, як потерпілого в розумінні приписів норм ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому її позовна вимога про стягнення страхового відшкодування в розмірі 29 221, 97 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, згідно ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Також стаття 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 21 своєї Постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року роз'яснив, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що судом встановлено наявність правових підстав для отримання позивачкою страхового відшкодування від відповідача та встановлено факт його невиплати у строки встановлені ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд приходить до висновку про доведеність також вимог позивачки про стягнення з відповідача пені в розмірі 312, 23 грн. та 3% річних в розмірі 73, 05 грн., відповідно до наданого нею Розрахунку, який суд визнає достовірним та правильним.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення на її користь моральної шкоди то в її задоволенні слід відмовити виходячи з наступного.

Так стаття 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 23 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ст. 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Як вбачається зі змісту зазначених норм закону, законодавцем дійсно надано право потерпілому на відшкодування йому моральної шкоди, однак конкретизовано, що моральна шкода відшкодовується лише потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди. Відшкодування іншого виду моральної шкоди страховиком потерплій особі чинним законодавством України не передбачено.

Статті 10, 11, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що незважаючи на вимоги вищезазначених норм ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та приписів цивільно-процесуального законодавства України, позивачкою не надано до суду належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України в підтвердження отримання нею ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснив, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

При ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Зважаючи на ту обставину, що судом встановлено відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів в підтвердження отримання позивачкою ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, суд приходить до висновку про недоведеність останньою вимоги про відшкодування на її користь моральної шкоди, що є в свою чергу підставою для відмови в позові в даній частині вимог.

Статті 15, 16 ЦК України визначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позивачки знайшли своє часткове доведення в судовому засіданні з підстав та в частині зазначеній вище, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того частина перша статті 88 ЦПК України визначає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вимогу зазначеної норми цивільно-процесуального закону, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 292, 23 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 22, 23, 625, 979, 980, 992, 999, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 17, 22, 26-1, 33, 34, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна Фінансово-Страхова Компанія «Добробут», код ЄДРПОУ 51093336 на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4:

- суму страхового відшкодування в розмірі 29 221, 97 грн.;

- пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 312, 23 грн.;

- 3% річних в розмірі 73, 05 грн.;

- судовий збір в розмірі 292, 22 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В. С. Декаленко